Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Куртлушаєва І.Д.
суддів: Куриленко О.С.
Шестакової Н.В.
при секретарі Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ТОВ «УСК Дженерали Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Євпаторійського міського суду АРК від 05 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3, ТОВ «УСК Дженерали Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 21 лютого 2010 року сталося ДТП за виною відповідачки; оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 як володільця транспортного засобу була застрахована, страхова компанія сплатила позивачці 3541грн. 61коп., однак ця сума не відшкодовує реальну матеріальну шкоду у сумі 7345грн. 49коп., тому на користь позивачки підлягає стягненню сума 3378грн. 41коп. і судові витрати; моральна шкода підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_3, яка є винною в ДТП; крім того, підлягає стягненню сума франшизи.
Рішенням суду позов задоволено частково. Постановлено: Стягнути з ТОВ «УСК Дженерали Гарант» на користь позивачки матеріальну шкоду у сумі 3378грн. 41коп. і судові витрати, з ОСОБА_3 на користь позивачки - матеріальну шкоду у сумі 510грн. і моральну шкоду у розмірі 1500грн. і витрати, пов’язані з викликами до суду. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з неї матеріальної та моральної шкоди, зазначивши, що сума франшизи була сплачена позивачці; на підтвердження розміру моральної шкоди позивачкою не надано належних доказів.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши апелянта і позивачку, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 як особа, яка винна у скоєнні ДТП, повинна відшкодувати позивачці суму франшизи за договором страхування, а також моральну шкоду, спричинену внаслідок фізичного болю та страждань у зв’язку зі скоєнням ДТП.
Висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального права.
За правилами ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
За матеріалами справи вбачається, що спірними є страхові правовідносини, а також правовідносини між застрахованою особою – володільцем джерела підвищеної небезпеки та потерпілою у ДТП.
- 2 -
Визначаючи межи відповідальності страховика за договором обов’язкового договору страхування щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що страхова компанія повинна відшкодувати потерпілій – позивачці по справі суму страхового відшкодування у межах ліміту, зазначеного у Законі України "Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Разом з тим, визначаючи правові підстави відповідальності ОСОБА_3 перед позивачкою, суд першої інстанції не врахував, що за змістом уточненої позовної заяви (а.с.32) сума франшизи була виплачена ОСОБА_3 позивачці, що не оспорювала позивачка у засіданні суду апеляційної інстанції.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, необхідно приймати до уваги те, що відповідно до ст.19 Закону України "Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілому відшкодується також моральна шкода, передбачена п.п.1,2 ч.2 ст. 23 ЦК України, у розмірі, встановленому судом відповідно до вимог ст.23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 % ліміту, визначеного у п. 9,3 ст.9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що моральну шкоду повинна нести страхова компанія, а не відповідачка – фізична особа.
Зазначені обставини свідчать про необґрунтованість висновків суду в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_3, тому рішення суду у зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Євпаторійського міського суду АРК від 05 серпня 2010 року у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у сумі 510грн. і моральної шкоди у розмірі 1500грн., витрат на виклик до суду – скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди і судових витрат.
В іншій частині рішення Євпаторійського міського суду АРК від 05 серпня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Судді:
Куртлушаєв І.Д. Куриленко О.С. Шестакова Н.В.