Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Шестакової Н.В.
суддів: Куриленко О.С.
Куртлушаєв І.Д.
при секретарі Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Відділ державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АРК, про стягнення сум за прострочення виконання рішень суду
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 26 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, третя особа Відділ державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АРК, про стягнення за прострочення виконання рішень суду 5744грн. 35 коп. і 10125грн., а також 3 % річних у розмірі 811грн. 14коп. і 1500грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що за двома судовими рішеннями від 27 липня 2005 року і 04 жовтня 2006 року відповідачка повинна сплатити йому 7 374грн. і 15 000грн. відповідно. Зазначені судові рішення не виконуються, у зв’язку з інфляцією сума стягнення знецінилася, тому на його користь підлягають стягненню збитки та 3% річних.
Рішенням суду першої інстанції ту задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового рішення, зазначивши, що за принципом повного відшкодування шкоди відповідно до ст.1166 ЦК України відповідачка повинна сплатити суму збитків у зв’язку з інфляцією, 3% річних, однак суд першої інстанції не врахував фактичні обставини по справі і ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши сторони та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не ухилялася від примусового виконання судових рішень, не чинила будь-яких перешкод при проведенні виконавчих дій; затримка виконання рішень пов’язана лише з тим, що ще не реалізований жилий будинок, який належить відповідачці і на який було накладено арешт у процесі виконання судових рішень.
Висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
За матеріалами справи вбачається, що рішенням суду від 27 липня 2005 року з відповідачки на користь позивача стягнено 7374грн., рішенням суду від 04 жовтня 2006 року стягнено 15 000грн. Зазначені судові рішення набрали законної сили і були пред’явлені до виконання, однак рішення не виконані на цей час.
Приймаючи до уваги те, що рішення суду приймалися у період дії ЦК України у редакції 2003 року, грошові зобов’язання, які виникли у відповідачки, регулюються нормами діючого ЦК України.
- 2 -
За правилами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Обставини виникнення грошових зобов’язань встановлені судом першої інстанції, однак висновки щодо відсутності вини відповідачки у затримці виконання рішень суду необґрунтовані, оскільки правове значення при вирішенні питань щодо стягнення збитків і 3% річних має не тільки наявність вини боржника у несвоєчасному виконанні рішення, а передусім сам факт тривалого невиконання рішень, що свідчить про порушення майнових інтересів кредитора.
Передбачені ч.2 ст.625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді 3% річних від простроченої суми не є неустойкою або мірою відповідальності, а є платою за безпідставне, понад погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.
Застосування до простроченої суми грошового зобов’язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, є відшкодуванням збитків, завданих кредитору внаслідок знецінювання його грошових коштів у зв’язку зі зростанням загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.
За розрахунками позивача за періоди прострочення виконання судових рішень суми збитків на підставі офіційних даних щодо індексів інфляції складають відповідно 5744грн. і 10125грн., три процента річних відповідно 811грн. і 1500грн.
Відповідачка та її представник зазначені розрахунки не оспорили і не довели їх необґрунтованість.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача просив стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 1000грн., надавши договір про надання правової допомоги.
Як встановлено ст.84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Постановою КМУ від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розмірі компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розмірі компенсації витрат, пов’язаних з розглядом справи, а саме не більш 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.
Представник позивача не надав свого розрахунку щодо видів витрат, які враховані у суму, зазначену у договорі, а також обумовлені договором ставки оплати за кожний від послуг. За таких обставин, приймаючи до уваги неконкретність договору про надання правової допомоги, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення 1000грн. є необґрунтованими.
Як зазначено у ст.309 ЦПК України, порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення
- 3 -
позову і стягнення з відповідачки на користь позивача збитків у сумі 15869грн. 35коп. і 3% річних у розмірі 2311грн. 14коп., всього 18180грн. 49коп.. Також на користь позивача підлягають стягненню судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у сумі 273грн. (182грн.+ 91грн.) і витрати на ІТЗ у розмірі 240грн. (120грн.+ 120грн.).
Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 26 серпня 2010 року скасувати. Позов ОСОБА_2 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки у сумі 15869грн. 35коп. і 3% річних у розмірі 2311грн. 14коп., всього 18180грн. 49коп., а також судовий збір у сумі 273грн. і витрати на ІТЗ у розмірі 240грн. У стягненні витрат на правову допомогу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Судді:
Шестакова Н.В. Куриленко О.С. Куртлушаєв І.Д.