Судове рішення #12025185

  Апеляційний суд Запорізької області

 

Справа № 22-8306/2010 р.                                      Головуючий у 1 інстанції : Тютюник М.С.

                                                                                             Суддя-доповідач : Денисенко Т.С.

                                               УХВАЛА

                                                   ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ  

       

     

           17 листопада 2010 року                                                                                     м. Запоріжжя

           Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

          Головуючого:   Боєвої В.В.

          Суддів:              Денисенко Т.С.

                                     Коваленко А.І.

          При секретарі:  Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2010 року по справі за позовом заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: П’ята Запорізька державна нотаріальна контора, орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва на право на спадщину, скасування державної реєстрації, визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 в особі заступника прокурора м. Запоріжжя, треті особи: державний нотаріус п’ятої державної нотаріальної контори м. Запоріжжя, ОП «ЗМБТІ», ОСОБА_6 про визнання права власності на будинок, сплату грошової компенсації,

УСТАНОВИЛА :

У жовтні 2009 року заступник прокурора м. Запоріжжя в інтересах малолітньої ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: П’ята Запорізька державна нотаріальна контора, ОП «ЗМБТІ», ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва на право на спадщину, скасування державної реєстрації, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В позові зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 - батько малолітньої ОСОБА_5 та відповідача  ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належні йому 3/4 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1. Спадкоємцями за законом першої черги були: діти спадкодавця - ОСОБА_3 та ОСОБА_5, і дружина - ОСОБА_8, яка відмовилась від своєї частки на користь ОСОБА_3. Нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.02.04 НОМЕР_1 на ім'я відповідача, оскільки останній не повідомив нотаріуса про наявність іншої спадкоємиці ОСОБА_5.

В ході судового розгляду справи заступник прокурора уточнив позовні вимоги та просив  визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.02.04 НОМЕР_1, видане ОСОБА_3 державним нотаріусом П'ятої державної нотаріальної контори ОСОБА_9;  скасувати реєстрацію права власності на 3/4 частин житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_3; визнати за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину спадкового майна, яке складається з  3/4 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та з грошових вкладів з належними відсотками, що зберігаються в ФВОБ № 144-093 м. Запоріжжя, рахунок НОМЕР_2, ФВОБ № 7717/097 м. Запоріжжя, рахунок НОМЕР_3, ФВОБ № 7858/0118 м. Запоріжжя, рахунок НОМЕР_4, ФВОБ № 7858-0106 м. Запоріжжя, рахунок НОМЕР_5, ВОБ № 7858 м. Запоріжжя, рахунки НОМЕР_6, НОМЕР_7, у тому числі всіх видів нарахованої компенсації, що належить спадкодавцю на підставі ощадних книжок, виданих ФВОБ № 144-093 м. Запоріжжя 06.02.1991р., ФВОБ № 7711/097 м. Запоріжжя 04.11.1991 р., ФВОБ № 7858/0118 м. Запоріжжя 10.07.1990р., ФВОБ № 7858-0106 м. Запоріжжя 02.10.1985р., ВОБ № 7858 м. Запоріжжя 11.06.1988р., 17.12.1985р.

 У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5 в особі заступника прокурора м. Запоріжжя,  в якій підтвердив наявність трьох спадкоємців після смерті ОСОБА_7, знаходження у його власності будинку за адресою АДРЕСА_1, 1\4 частина якого перейшла у його власність відповідно до договору купівлі-продажу, а 3\4 частина будинку перейшла у його власність, з урахуванням відмови його матері від спадщини на його користь.

 18.02.2004 року він одержав свідоцтво про право власності на  своє ім'я на 3\4 частин будинку АДРЕСА_1, право власності зареєстровано в БТІ.

Також зазначав, що визнає існування спадкоємиці в особі ОСОБА_5 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавця ОСОБА_7. Однак, враховуючи незначну частину спадкової маси, яка складає по 1/3 частині кожному спадкоємцеві, просив постановити рішення про визнання за відповідачем право власності на спірний будинок, стягнувши з нього на користь неповнолітньої ОСОБА_5 20 000 грн., виходячи з суми 60 000 грн. за 3\4 частин спадкового майна, а саме спірного будинку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2010 року позов заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задоволено у повному обсязі.

Скасовано реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на 3/4 частин житлового будинку АДРЕСА_1 за № 4711834 від 09.03.2004 року.

Визнано за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину спадкового майна після померлого ОСОБА_7, яке складається з 3/4 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та грошових вкладів з належними відсотками, що зберігаються в ФВОБ № 144-093 м. Запоріжжя, рахунок НОМЕР_2, ФВОБ № 7717'/097 м. Запоріжжя, рахунок НОМЕР_3, ФВОБ № 7858/0118 м. Запоріжжя, рахунок НОМЕР_4, ФВОБ № 7858-0106 м. Запоріжжя, рахунок НОМЕР_5, ВОБ № 7858 м. Запоріжжя, рахунки НОМЕР_6, НОМЕР_7, у тому числі всіх видів нарахованої компенсації, що належить спадкодавцю на підставі ощадних книжок, виданих ФВОБ № 144-093 м. Запоріжжя 06.02.1991р., ФВОБ № 7711/097 м. Запоріжжя 04.11.1991р., ФВОБ № 7858/0118 м. Запоріжжя 10.07.1990р., ФВОБ № 7858-0106 м. Запоріжжя 02.10.1985р., ВОБ № 7858 м. Запоріжжя 11.06.1988р., 17.12.1985р.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_5, про визнання права власності на будинок АДРЕСА_1, сплату грошової компенсації в розмірі 20 000 грн. - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Вислухавши доповідача, пояснення представників апелянта ОСОБА_4 та ОСОБА_10, заперечення прокурора Кузнецової Ю.В., 3-ої особи ОСОБА_6,  дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

 Як установлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7.

Після  його смерті відкрилась спадщина на належні йому 3/4 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та грошові вклади.

Спадкоємцями за законом першої черги являються: діти спадкодавця -  син ОСОБА_3 та дочка малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, а також дружина - ОСОБА_8, яка відмовилась від своєї частки на користь ОСОБА_3.

Проте, при оформлені спадщини ОСОБА_3 не повідомив нотаріуса про наявність іншої спадкоємиці - малолітньої ОСОБА_5. Тому свідоцтво про право на спадщину за законом НОМЕР_1 після смерті  ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, було 18 лютого 2004 року видано П'ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою на ім'я відповідача ОСОБА_3.

З матеріалів справи вбачається, що малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, на момент смерті спадкодавця та в період шестимісячного строку після його смерті проживала в зазначеному будинку свого батька.

Суд повно і всебічно дослідивши обставини справи дійшов до правильного висновку про те, що після смерті  ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2,  його син ОСОБА_3 на підставі ст.ст.529, 539 ЦК України 1963 року має право на 2/3 частини спадкового майна, з урахуванням відмови від спадщини на його користь спадкоємця ОСОБА_8, а дочка ОСОБА_5 – на 1/3 частину спадкового майна, тому  задовольнив вимоги  про визнання за нею право власності на зазначену 1/3 частину спадкового майна  та   про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на ѕ частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 18 лютого 2004 року П'ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою на його ім’я.

Доводи апелянта про те, що суд неправильно відмовив йому у задоволенні його зустрічних вимог про визнання права власності на будинок, сплату грошової компенсації, необґрунтовані.

Відповідно до вимог с т. 17 Закону України « Про охорону дитинства» кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна.

Статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"   передбачено, що для здійснення  будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна  попередня  згода  органів  опіки  та піклування.

Отже, суд дійшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про припинення права власності малолітньої ОСОБА_5 на ј (1/3 частина від ѕ частин будинку) частину спірного будинку, право власності на яку вона має у порядку спадкування за законом після смерті батька.

Рішення суду відповідає обставинам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317  ЦПК України  колегія суддів

  У Х В А Л И Л А:  

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4  відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2010 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

  Головуючий:  

  Судді:  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація