Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-9378/10 Головуючий у 1 інстанції: Максимчук З.М.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів Бабак А.М.
Спас О.В.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Запорізького відділення Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 вересня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Мелітопольський міський відділ у справах захисту споживачів про спонукання до виконання умов кредитного договору та перерахунку сплачених коштів у відповідності до умов кредитного договору, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк») про спонукання до виконання умов кредитного договору та перерахунку сплачених коштів у відповідності до умов кредитного договору
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 20.04.2007 року між нею та АКБ «Укрсоцбанк» в особі Мелітопольського відділення ЗОФ АКБ «Укрсоцбанк» (далі Банк) був укладений кредитний договір № 325/48-К (далі Договір), відповідно до якого Банк надав їй грошові кошти у розмірі 100 000.00 грн. зі сплатою 16,5% річних.
З 31.07.2008 року, відповідач без письмового попередження та її згоди, в односторонньому порядку почав удержувати з неї підвищену процентну ставку у розмірі 21% річних, а 07.10.2008 року у телефонному режимі її запросили до Банку та запропонували підписати додаткову угоду про підвищення процентної ставки з 16,5% до 21% річних з 31.07.2008 року, тобто заднім числом, на що вона не погодилася та звернулася зі скаргою до заступника керуючого Банком.
На зазначену скаргу вона одержала Додаткову угоду від 20.10.2008 року (далі Додаткова угода) про внесення змін до Договору, у відповідності до якої їй була встановлена процентна ставка за користування кредитом на рівні 15,5% річних з 20.10.2008 року. 13.11.2008 року позивачка направила на адресу Банку підписану Додаткову угоду, але фактично їй продовжували нараховувати процентну ставку на рівні 21% річних.
Таким чином, відповідач починаючи з 31.07.2008 року, у порушення вимог Договору, удержував з неї 21% річних замість 16,5% річних, в результаті чого незаконно отримав 2559,87 грн.
Починаючи з 20.10.2008 року по 10.04.2009 року вона щомісячно вносила оплату процентів у розмірі 15,5% та тіло кредиту, з приблизного розрахунку, оскільки Банк після укладання Додаткової угоди не надав графік погашення кредиту у зв’язку зі зміною процентної ставки.
24.04.2009 року на її адресу надійшов лист від відповідача, в якому зазначалося про повернення їй відсоткової ставки до 16,5% річних зі здійсненням перерахунку з 31.07.2008 року на що вона дала письмову згоду, після чого менеджером Банку їй було запропоновано з 24.04.2008 року до вересня 2009 року платити тільки проценти по кредиту, а з вересня 2009 року платити проценти за тіло кредиту, що нею і було зроблено. Через деякий час у неї виникла заборгованість по відсоткам, на неодноразові звернення про усунення цього непорозуміння у грудні 2009 року їй було рекомендовано звернутися до суду.
09.04.2010 року вона направила претензії Банку про відмову в оплаті процентів на рівні 16,5% річних, у зв’язку з неправомірними діями відповідача, також вимагала на нарахуванні їй з 20.10.2008 року процентної ставка на рівні 15,5% річних, згідно умов Додаткової угоди, але відповіді на претензію від Банку не отримала.
Посилаючись на зазначені обставини, просила визнати неправомірними дії відповідача в частині одностороннього підвищення процентної ставки з 16,5% до 21% річних, зобов’язати Банк здійснити перерахунок одержаних платежів за період з 31.07.2008 року по 20.10.2008 року та зарахувати надмірно сплачені нею кошти в сумі 2559,87 грн. в рахунок майбутніх платежів за Договором.
Визнати неправомірними дії відповідача в частині одностороннього підвищення процентної ставки з 15,5% до 16,5% річних та зобов’язати Банк провести перерахунок процентної ставки на рівні 15,5% річних з 20.10.2008 року по теперішній час.
Зобов’язати відповідача у подальшому при нарахуванні процентної ставки за користування кредитом нараховувати відсотки на рівні 15,5% річних у відповідності до Додаткової угоди.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 вересня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано неправомірним дії ПАТ «Укрсоцбанк» в частині одностороннього підвищення ОСОБА_3 процентної ставки за кредитним договором №325/48-К від 20.04.2007 року з 16,5% до 21% річних, зобов’язано ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Мелітопольського відділення ЗОФ АКБ ПАТ «Укрсоцбанк» здійснити перерахунок одержаних періодичних платежів, сплачених ОСОБА_3 за кредитним договором за період з 31.07.2008 року по 20.10.2008 року та зарахувати різницю між належними до сплати щомісячними платежами за процентною ставкою 16,5% та надмірно сплаченими у сумі 2559,87 грн. в рахунок майбутніх платежів за кредитним договором.
Визнано неправомірним дії ПАТ «Укрсоцбанк» в частині одностороннього підвищення ОСОБА_3 процентної ставки за кредитним договором з 15,5% до 16,5% річних, зобов’язано ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Мелітопольського відділення ЗОФ АКБ ПАТ «Укрсоцбанк» провести перерахунок процентної ставки на рівні 15,5% річних за користування кредитом з 20.10.2008 року по день ухвалення рішення, тобто по 16.09.2010 року, у відповідності до умов Додаткової угоди від 20.10.2008 року про внесення змін до кредитного договору.
Зобов’язано ПАТ «Укрсоцбанк» у подальших розрахунках при нарахуванні ОСОБА_3 процентної ставки за користування кредитом керуватися Додатковою угодою до кредитного договору, тобто нараховувати відсотки за користування кредитом на рівні 15,5% річних.
Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, при ухваленні рішення судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, та гне враховано, що п.2.6.1 кредитного договору, що укладений між сторонами передбачена зміна розміру процентів та укладення додаткової угоди про внесення змін до договору, а заборона на збільшення розміру відсотків стосується тільки договорів укладених після 09.01.2009 року. Крім того, судом порушена підсудність розгляду справи, оскільки сторони за договором встановили, що у разі виникнення спору, він повинен розглядатися третейським судом. За цих підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» в особі ЗВ ДОФ ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив з того, що при зміні умов кредитного договору, зокрема відсотком ставки, відповідачем не було належним чином дотримано вимог чинного законодавства щодо форми правочину, оскільки зміна умов кредитного договору вчиняється у такій же формі, що й кредитний договір, тобто у письмовій формі. Крім того, не повідомивши належним чином позичальника про зміну розміру процентів, та не отримавши згоду, банк в односторонньому порядку змінив розмір процентів, що суперечить закону.
Колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд повно та всебічно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дослідив надані ними докази і відповідно їх оцінив, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу та правильно вирішив спір.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.
Відповідно ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або інших умов та вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до умов кредитного договору від № 325/48-К від 20 квітня 2007 року, що укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , в п.1.1 передбачена сплата процентів за користування кредитом, наданого ОСОБА_3, у розмірі 16,5% річних (а.с.6).
Пунктом 2.6.1 цього ж договору, сторони передбачили, що про намір змінити розмір процентів, Кредитор зобов’язаний повідомити Позивальника не пізніше ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладання відповідну додаткову угоду (а.с.7).
Як пояснила позивач, єдину письмову угоду про внесення змін до кредитного договору та вона отримала від Кредитора 13.11.2008 року, якою передбачалася зміна умов договору та встановлення процентної ставки в розмірі 15,5% річних з 20 жовтня 2008 року. З даною додатковою угодою вона погодилася та її підписала, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 10).
Однак, раніше, починаючи з 31.07.2008 року, відповідач без письмового попередження та її згоди, в односторонньому порядку підвищив процентну ставку до 21% річних, яку вона сплачувала по 20.10.2008 року. В раховуючи її численні звернення, Кредитор прийняв рішення про повернення відсоткової ставки до 16,5% та здійснення перерахунку з дати підвищення (а.с. 14), однак, в дійсності перерахунок не був зроблений, тому нею безпідставно сплачено банку 2559,87 грн.
Зазначені доводи позивача, відповідачем ні в суді першої інстанції, ні доводами апеляційної скарги не спростовані.
Відповідно ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позивач, на підтвердження своїх позовних вимог надала належні та допустимі докази, яким судом першої інстанції дана повна та всебічна оцінки у відповідності до вимог ст.. 212 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що у жовтні 2008 року позивачу будо запропоновано підписати додаткову угоду про збільшення процентної ставки за користування кредитом у розмірі 21% не відповідають дійсності та спростовані наданими позивачем та наявними в матеріалах справи доказами про те, що у жовтні 2008 року банком була надана додаткова угода про встановлення процентної ставки з 20 жовтня 2008 року у розмірі 15,5 процентів річних (а.с.10). Інших додаткових угод, погоджених та підписаних ОСОБА_3 на встановлення процентної ставки у розмірі 21% річних, апелянтом не надано.
Інший довід апелянта про те, що суд не мав права розглядати спір та передати його на вирішення третейського суду не спроможний, оскільки цивільним процесуальним законодавством – п.6 ч.1 ст. 207 ЦПК України передбачено, що суд може залишити позовну заяву без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору у суді.
Як вбачається з матеріалів справи, такого заперечення від відповідача до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами не надійшло, та розгляд справи був поведений взагалі за відсутності представника банку, який тричі повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи (а.с. 22,24,26).
За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку, що рішення є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Запорізького відділення Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 вересня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: