Справа №2-1184/10 р.

        Р І Ш Е Н Н Я

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 листопада 2010 року                                                                              м.  Берегово

                                  Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

                                            головуючого - Ільтьо І.І.

                                при секретарі - Куні О.І.

  з участю позивача ОСОБА_1 та його представника – ОСОБА_2, представників відповідача – Богдан М.П. та Галайда В.Ф.,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Берегово справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Водоканал Карпатвіз» про поновлення процесуального строку звернення до суду, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди , -

             ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Берегівський районний суд з позовом до ТзОВ «Водоканал Карпатвіз» про поновлення процесуального строку звернення до суду, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

 Позивач мотивував свої вимоги тим, що з 17.06.2008 року по 01.01.2008 року він працював на посаді оператора комп’ютерного набору, з 01.01.2010 року на посаді обхідника водопровідно-каналізаційної мережі. Наказом №35 від 7 липня 2010 року його звільнено з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов’язків. Таке звільнення вважає незаконним, оскільки систематичного порушення в його діях не було, а тільки механічна помилка при знятті показників з водомірів.

Крім того, згоди профспілки на його звільнення з роботи керівництвом не отримано, оскільки більшість членів профкому утримались від прийняття рішення з цього приводу.

Більше того, наказ про його звільнення був підписаний директором ТзОВ «Водоканал Карпатвіз» ОСОБА_5 під час відпустки, тобто не маючи на це в той час таких повноважень.

Також зазначає, що в результаті незаконного звільнення його з роботи йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 4000 грн..  

Крім того, позивач просить поновити строк звернення до суду, оскільки такий пропущений з поважних причин, а саме у зв’язку із зверненням до територіальної державної інспекції в Закарпатській області та Берегівської міжрайонної прокуратури .      

Таким чином, з вищенаведених підстав вважає, що наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади обхідника водопровідно-каналізаційної мережі директора ТзОВ «Водоканал Карпатвіз» є незаконним, тому позивач підлягає поновленню на роботі, а пропущений процесуальний строк звернення до суду поновленню.    

Позивач ОСОБА_1 та його представник – ОСОБА_2  у судовому засіданні позов підтримали з мотивів викладених у позовній заяві та в доповненні до неї.

П редставники відповідача – Богдан М.П. та Галайда В.Ф  у судовому засіданні позов не визнали з підстав викладених в запереченні.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.06.2008 року по 01.01.2008 року працював на посаді оператора комп’ютерного набору, а з 01.01.2010 року на посаді обхідника водопровідно-каналізаційної мережі (а.с. 4).

Наказом №35 від 7 липня 2010 року позивача звільнено з посади обхідника водопровідно-каналізаційної мережі дільниці каналізаційних мереж  на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов’язків (а.с. 8).

Звільненню ОСОБА_1 передувало доповідна записка начальника абонентного відділу ОСОБА_6 від 05.07.2010 року, пропозиція головного бухгалтера Богдан М.П., пояснювальна записка ОСОБА_1 від 05.07.2010 року, лист профкому профспілкової організації ТзОВ «Водоканал Карпатвіз» від 7 липня 2010 року №10 та дисциплінарні стягнення.

          Так, наказом  № 78 с від 15.10.2009 р. йому було оголошена догана за неналежне виконання трудових обов’язків.  Як вбачається зі змісту вказаного наказу, позивачем незадовільно знімаються показники водомірних лічильників (а.с. 39).

    Далі, наказом № 38с від 07.06.2010 року, через неправильне зняття показників водомірного лічильника, позивачу повторно було оголошено догану за неналежне виконання трудових обов’язків ( а.с. 42).

    05.07.2010 року, через неналежне виконання трудових обов’язків по зняттю показників водомірного лічильника наказом директора ТзОВ за №49 с позивачу знову оголошено догану (а.с. 47).

          Відповідачем дотримані терміни і  порядок накладення дисциплінарного стягнення, встановлений ст.ст. 148, 149 КЗпП України. Тому суд вважає вищезазначені накази  законними та обґрунтованими.

    Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконував доручену йому роботу особисто, а передоручав виконання її своїй  матері ОСОБА_2, яка здійснювала від імені ТзОВ «Водоканал Карпатвіз» зняття показників з водомірних лічильників, що є грубим порушенням вимог ст. 30 КЗпП України (а.с. 53-55).  

Також слід зазначити, що згідно наказу директора ТзОВ «Водоканал Карпатвіз» ОСОБА_5 від 7 липня 2010 року № 156-в останній вибув у відпустку 12 липня 2010 року, тобто мав всі законні підстави та повноваження на звільнення позивача ОСОБА_1, тому твердження останнього про те, що наказ про його звільнення від 07 липня 2010 року був підписаний директором ТзОВ «Водоканал Карпатвіз» під час відпустки є надуманим та безпідставним (а.с. 63).  

   Суд не погоджується з твердженням позивача, що його звільнено з порушенням ст. 43 КЗпП України, оскільки згоди профспілки на звільнення позивача з роботи керівництвом отримано не було у зв’язку з утриманням більшості членів профкому від прийняття рішення з цього приводу, виходячи з наступного.  

    Так, згідно ст. 43 КЗпП  Розірвання   трудового   договору   з  підстав,  передбачених пунктами   1  (крім  випадку  ліквідації  підприємства,  установи, організації),  2-5,  7  статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу,   може   бути   проведено   лише  за  попередньою  згодою виборного    органу   (профспілкового   представника),   первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.               Судом достовірно встановлено, 5 липня 2010 року ТзОВ «Водоканал Карпатвіз» у порядку ст. 43 КЗпП України звернулося до профспілкового комітету з письмовим поданням щодо дачі згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 з ініціативи роботодавця по ст. 40 п. 3 КЗпП України.

07 липня 2010 року відбулося засідання профкому первинної профспілкової організації, на якому рішення про надання відповідної згоди по вищезазначеному питанню не було прийнято через те, що більшість членів профкому утрималось від прийняття такого рішення без обґрунтування такого ( а.с. 85-86).  

Таким чином, суд вважає, якщо у рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на звільнення, роботодавцю надається право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації відповідно до вимог ст. 39 ч. 6 Закону України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності».  

  За таких обставин, довід позивача про те, що первинна профспілкова організація не дала згоду на його звільнення нічим не обґрунтований, а є тільки помилковим висновком позивача.

  За встановлених судом обставин посилання позивача на порушення звільнення з підстав, передбачених ст. 43 КЗпП України не ґрунтуються на вимогах закону.

  Аналізуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що звільнення позивача з займаної посади було здійснене у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Порядок вивільнення позивача, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 40, ст. 43 КЗпП України, відповідачем не порушено.  

Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідним від вимог про поновлення на роботі, в задоволенні яких відмовлено, суд дійшов висновку про відсутність підстав, щодо задоволення вимог в цій частині.  

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного, що згідно  ст.  237-1   КЗпП   України   відшкодування власником або уповноваженим  ним  органом  моральної шкоди працівнику провадиться у разі порушення його  законних прав.  

Враховуючи обставини та підстави звільнення позивача з роботи, висновки суду про законність дій відповідача при звільненні та відсутність підстав для задоволення позову, суд дійшов висновку і про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди.  

Крім того, пунктом 4 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 із змінами та доповненнями « Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що встановлені ст. ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов»язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Таким чином законодавцем визначено, що пропущений строк звернення до суду може бути поновлений вразі поважності його пропуску.

В позовній заяві та в судовому засіданні позивач, як на поважність  пропущеного строку послався на звернення останнім до і територіальної державної інспекції в Закарпатській області та Берегівської міжрайонної прокуратури, що позбавило можливості ОСОБА_1 своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом.

Однак, суд не погоджується з даними доводами позивача та не приймає їх до уваги, оскільки ОСОБА_1  мав можливість звертатися до суду як під час проведення перевірок Територіальною інспекцією праці та Берегівської міжрайонної прокуратури, так і після проведення перевірки, так як звернення до інспекції праці та прокуратури жодним чином не позбавляло можливості одночасного звернення до суду.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_1 пропущено місячний строк звернення з даним позовом до суду,  навіть після завершення перевірки інспекцією праці 30 липня 2010 року та прокуратури 16 серпня 2010 року.  

    Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

   Суд вважає, що позивачем в суді не доведені ті обставини на які вона посилалася як на підставу своїх вимог з наданням в підтвердження цього доказів, як то передбачено ст. 60 ЦПК України.

Беручи до уваги вищенаведені обставини та у відповідності до вимог ст. 233, 234 КЗпП України, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на звернення до суду за вищевказаних обставин, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Водоканал Карпатвіз» про поновлення процесуального строку звернення до суду, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди слід відмовити.  

     Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 213-218  ЦПК України, п. 3 ч. 1 ст. 40, ст.ст. 43, 148, 149 , 228, 233, 234, 237-1 КЗпП України, ст. 39 ч. 6 Закону України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності»,  Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 « Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами внесеними постановами від 01.04.1994 р. №4, від 26.10.1995 р. № 18 і від 25.05.1998 р. №15, суд –

вирішив:

У задоволенні позовних ОСОБА_1 до ТзОВ «Водоканал Карпатвіз» про поновлення процесуального строку звернення до суду, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень та судовий збір в розмірі 68 грн..    

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Закарпатської області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя:                                                                                                 Ільтьо І.І.

Справа №2-1184/10 р.

        Р І Ш Е Н Н Я

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 листопада 2010 року                                                                              м.  Берегово

                                  Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

                                            головуючого - Ільтьо І.І.

                                при секретарі - Куні О.І.

  з участю позивача ОСОБА_1 та його представника – ОСОБА_2, представників відповідача – Богдан М.П. та Галайда В.Ф.,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Берегово справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Водоканал Карпатвіз» про поновлення процесуального строку звернення до суду, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди , -

             ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Берегівський районний суд з позовом до ТзОВ «Водоканал Карпатвіз» про поновлення процесуального строку звернення до суду, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Зважаючи на необхідність значного часу для обґрунтування висновків суду та викладення повного рішення суду, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резулятивну частини.  

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 213-218  ЦПК України, п. 3 ч. 1 ст. 40, ст.ст. 43, 148,  149 , 228, 233, 234, 237-1 КЗпП України, ст. 39 ч. 6 Закону України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності»,  Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 « Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами внесеними постановами від 01.04.1994 р. №4, від 26.10.1995 р. № 18 і від 25.05.1998 р. №15, суд –

вирішив:

У задоволенні позовних ОСОБА_1 до ТзОВ «Водоканал Карпатвіз» про поновлення процесуального строку звернення до суду, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень та судовий збір в розмірі 68 грн..    

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Закарпатської області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя:                                                                                                 Ільтьо І.І.