Справа № 2-1348/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

    11 листопада 2010 року                             м. Кіровське

Кіровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді             Назаренко Г.В.

при секретарі                 Крамар В.М.

за участю позивачки             ОСОБА_1

відповідача                 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, -

ВСТАНОВИВ:

    21 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, до ОСОБА_2 В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебуває у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем з серпня 2006 року без реєстрації шлюбу, мають спільну дитину – дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 21 січня 2008 року підчас спільного проживання з відповідачем ними була придбана АДРЕСА_1 в м. Кіровське вартістю 43.000 грн., яка зареєстрована на ім’я відповідача. Не дивлячись на те, що вона не працювала і займалась вихованням малолітньої дитини, вона підтримувала домашній побут, допомагала робити в квартирі ремонт, приділяла увагу відповідачу, спільно вони купували різне майно, в тому числі предмети домашнього побуту.  На підставі ст.74 СК України та ст.368 ЦК України просила поділити спільне нажите майно у зв’язку з тим, що  відповідач відмовляється добровільно поділити спірну квартиру, вважаючи її своєю приватної власністю. Способом поділу майна, що придбано підчас сумісного проживання з відповідачем, обрала визнання права власності на Ѕ частку квартири за кожною із сторін без її реального поділу, залишивши квартиру в спільній сумісній власності.  

    В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги повністю і суду пояснила, що з серпня 2006 року по липень 2010 року перебували з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, мають спільну дитину. У зв’язку з тим, що грошей на придбання власного житла  у них не було, звернулись до Кіровського відділення Райффайзен Банк Аваль для оформлення кредитного договору для придбання житла, який був укладений з відповідачем. За умовами кредитного договору позичальник зобов’язувався внести перший платіж Банку в сумі 8.600 грн., а Банк – видати відповідачу гроші в сумі 34.400 грн. Оскільки грошей для внесення першого внеску вони з відповідачем також не мали, то звернулись за матеріальною допомогою до її, позивачки, батька ОСОБА_5, який подарував сім’ї 10.000 грн. В процесі оформлення угоди з банківською установою продавець підвищив вартість квартири, яку вони збирались купувати з відповідачем, у зв’язку з чим ОСОБА_5 знову допоміг їм повністю розрахуватись з  продавцем квартири, щомісячно надавая грошову суму, якої у них з відповідачем не вистачало. Квартира, яку вони придбали за спільні кошти, була зареєстрована на ім’я ОСОБА_2 В теперішній час вона, відповідач та їх дитина проживають в спірній квартирі.

    Відповідач позов не визнав і суду пояснив, що з серпня 2006 року по липень 2010 року проживав з ОСОБА_1 однією сім’єю, від якої має дитину – дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після народження дитини вирішили придбати з  позивачкою власне житло, знайшли квартиру, що їм підходила, а оскільки грошей на придбання квартири не вистачало – в січні 2008 року звернулись до Кіровського відділення Райффайзен Банк Аваль для укладення кредитного договіру на суму 43.000 грн. для придбання квартири, який оформили на його ім’я.  За умовами кредитного договору він зобов’язувався внести до банку первинний внесок в сумі 8.600 грн., а банк видати йому кредит в сумі 34.400 грн. При укладенні договору купівлі-продажу квартири вони з позивачкою передали продавцю обумовлену суму грошей, але неофіційно домовились, що вони, як покупці, зобов’язані будуть виплатити продавцю додатково ще 7.000 грн. до червня 2008 року. Гроші на внесення первинного внеску до банку та виплату залишку за договором купівлі-продажу квартири їм дав батько позивачки ОСОБА_5 Пояснив, що коли він брав гроші в банку у кредит, вони проживали з позивачкою однією сім’єю, гроші брав в інтересах сім’ї. На сьогоднішній день він погашає кредит, щомісячна сума платежу до  банку складає 840 грн. Вважав, що спірна квартира не є предметом поділу, оскільки не належить ані йому, ані позивачці, і стане його майном лише після повного розрахунку за кредитним зобов’язанням.

    Свідок ОСОБА_5 в суді підтвердив, що допомагав молодій родині, яку фактично утворила його дочка ОСОБА_1 та ОСОБА_2, грошима, як були їм необхідні для внесення первинного внеску до банку при укладенні кредитного договору та погашення поточних платежів за договором, точну суму назвати не може.

    Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, дослідив письмові докази, суд вважає, що позов відлягає задоволенню повністю.

    Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

    Обставиною, визнаною сторонами по справі, а тому такою, що не підлягає доказуванню відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, є факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім’єю без реєстрації шлюбу між собою або в будь-якому іншому шлюбі з серпня 2006 року по липень 2010 року.

    Сторони мають спільну дочку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    Під час спільного проживання сторони придбали АДРЕСА_1, що знаходиться на мікрорайоні Молодіжний в м. Кіровське Донецької області за договором купівлі-продажу квартира від 21 січня 2008 року за кредитні кошти та кошти, що отримані в подарунок від ОСОБА_5

Способом забезпечення зобов’язань за кредитним договором № 014/07-162/26 від 24 січня 2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_2, є іпотека нерухомості.

Відповідач щомісячно погашає борг та відсотки за кредитним договором.

Договір купівлі-продажу квартири оформлений на відповідача та за ним же зареєстровано право власності на квартиру в БТІ м. Кіровське.

    В спірній квартирі зареєстрований відповідач, а фактично проживають сторони та їх спільна малолітня дитина.

    Ринкова вартість АДРЕСА_1 в м. Кіровське станом на 15 жовтня 2010 року становить 121.768,56 грн.

    Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-яком іншому шлюбі, майно, набуте ними майно за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

    Згідно ст. ст.61, 69-71 СК України об’єктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм  на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.  Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

    Таким чином, грошові кошти, отримані відповідачем в кредит та отримані обома сторонами в подарунок від  свідка ОСОБА_5., є спільним майном подружжя, витрачені на придбання  квартири, а тому квартира є майном, що підлягає поділу між сторонами. Отже, спірна квартира набута сторонами підчас проживання однією сім’єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за спільні кошти, а тому підлягає поділу.

    Вирішуючи питання про розмір часток сторін в майні, суд виходить з того, що інше не визначено домовленістю між сторонами, а тому вважає їх рівними.

    Оскільки предметом пору є неподільна річ, кредитні зобов’язання не виконані, суд приходить до висновку, що поділу між сторонами підлягає спірне майно шляхом визнання права власності за кожним з них на Ѕ його частку.

    Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України у зв’язку із повним задоволенням позову підлягають присудженню з відповідача на користь позивачки понесені нею і документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 608,84 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

    Відповідно до ст. ст.61, 69-71, 74 СК України, керуючись ст. ст.88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити повністю.

    Поділити майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, а саме АДРЕСА_1, що знаходиться на мікрорайоні Молодіжний в місті Кіровське Донецької області: визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на Ѕ частку в спільному майні - АДРЕСА_1 Донецької області, зареєстровану на ім’я ОСОБА_2, без її реального поділу і залишити квартиру в їх спільній  частковій власності.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 608 (шестисот восьми) гривень 84 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (ста двадцяти) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя: