Справа № 2-173\09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2009 року місто Луганськ
Ленінський районний суд м. Луганська в складі: головуючого - судді Шембелян B.C., при секретарі - Бітківській О.О.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на частину житлового будинку,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 27.08.1985 року, посилаючись на наступне.
За вказаним договором ОСОБА_4, яка мала у власності 8/150 частин домоволодіння; ОСОБА_3, якому належало 14/50 частин, ОСОБА_5, якому належало 8/150 частин домоволодіння, продали ОСОБА_2 свої частки у праві власності на спірне домоволодіння.
На момент укладення спірного договору позивач ОСОБА_1 був співвласником спірного домоволодіння разом із продавцями, відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Ворошиловграда від 23.03.1971 року. Він вважає, що в порушення вказаного рішення суду, яким домоволодіння було розділене в натурі за оспорюваним договором відповідачу ОСОБА_2 було передано у власність конкретне майно, що складалося в тому числі і з погребу «Б», сараю «В», «Г», колонки, що є власністю ОСОБА_1 Оскільки в договорі вказано, що ОСОБА_2 придбав частини спірного домоволодіння, що розташовані на земельній ділянці 900 м кв., то позивач ОСОБА_1 вважає, що за договором ОСОБА_2 перейшло право власності на все спірне домоволодіння, що порушує право власності ОСОБА_1
На підставі викладеного просив суд визнати недійсним вказаний договір купівлі продажу та відновити йому строк звернення до суду, оскільки про зміст договору і про порушення його прав позивач дізнався лише тільки 15.06.2007 року, коли звернувся до МКП «БТІ» м. Луганська для встановлення його частки в спірному домоволодінні.
Позивач ОСОБА_1 уточнив свої вимоги, в судовому засіданні надавши доповнення до позову від 21.10.2008 року та 22.12.2008 року.
Ухвалою суду від 22 грудня 2008 року уточнений позов ОСОБА_1 було залишено без руху, йому надано строк для усунення недоліків, а ухвалою суду від 13.01.2009 року уточнений позов повернуто позивачу як неподаний.
ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 58/150 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яку він придбав за договором купівлі-продажу від 27.08.1985 року. З зустрічного позову вбачається, що, на думку ОСОБА_2, ОСОБА_1 без поважних причин пропустив строк позовної давності щодо оскарження зазначеного договору з названих підстав.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не визнали позовних вимог ОСОБА_1, надали пояснення, в яких підтвердили той факт, що про зміст спірного договору купівлі продажу позивачу було відомо в тому числі з чисельних судових засідань під час яких розглядалися питання в тому числі і дійсності вказаного договору. ОСОБА_2 за його заявою було допитано в якості свідка щодо обставин укладання спірного договору купівлі-продажу.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання неодноразово викликався, однак не з'явився, причин своєї відсутності суду не повідомив.
На підставі досліджених судом доказів суд встановив наступне.
Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Ворошиловграда від 23.03.1971 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розподіл будинку, будинок за адресою: АДРЕСА_1 було розподілено на чотири окремі квартири:
- ОСОБА_1 в особисту власність виділена квартира №4, що складається з об'єктів нерухомості, що відповідає 19/50 частинам домоволодіння;
- ОСОБА_3 в особисту власність була виділена квартира №3, до якої увійшли об'єкти нерухомості, що складає 14/50 частин всього домоволодіння;
- ОСОБА_6 - виділена квартира №1, що складається з: нерухомого майна, що відповідає 9/50 частинам домоволодіння;
- ОСОБА_4 та ОСОБА_8, ОСОБА_9 була виділена квартира №2, що складалася з кімнати 1-2 площею 15,2 м кв., що відповідає 8/50 частинам домоволодіння (тобто по 8/150 частин кожному).
Обов'язок щодо переобладнання домоволодіння щодо виділення окремих квартир було покладено на ОСОБА_5 та на ОСОБА_6
Також встановлено відповідний порядок користування земельною ділянкою, що перебувала в державній власності.
Вказане рішення суду набрало чинності, зареєстроване в державному реєстрі прав на нерухоме майно, відповідно до довідки МКП «БТІ» від 15.06.2007 року і не оспорюється сторонами. (а.с. 8-9)
Як пояснила ОСОБА_4 в судовому засіданні, і чого також не оспорювали сторони, переобладнання домоволодіння щодо виділення окремих квартир не було здійснено на момент укладання спірного договору, що підтверджено технічним паспортом на вказане домоволодіння від 22.02.1984 року (а.с. 11-13).
Відповідно до довідки МКП «БТІ» м. Луганська № 45500 від 15.06.2007 року, право власності на житловий будинок в м. Луганську по вул. Стадіонній, 2 зареєстровано в реєстровій книзі №5, реєстр №530 за громадянами:
- 19/50 частин за ОСОБА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Ворошиловграда від 23.03.1971 року;
- 8/150 частин за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27.03.1962 року та рішення Ленінського районного суду м. Ворошиловграда від 23.03.1971 року;
- 9/100 частин за ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.10.2001 року;
- 143/300 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.1985 року та договору дарування від 01.09.1998 року (а.с.10).
Таким чином, суд приходить до висновку, що до 2007 року право власності на окремі об'єкти нерухомості (квартири відповідно до рішення суду від 23.03.1971 року) не було зареєстроване в МКП «БТІ» в тому числі і за позивачем ОСОБА_1
За договором купівлі-продажу частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 27.08.1985 року, ОСОБА_5, якому належало 8/150 частин домоволодіння, ОСОБА_4, яка мала у власності 8/150 частин домоволодіння; ОСОБА_3, якому належало 14/50 частин, продали ОСОБА_2 свої частки у праві власності на спірне домоволодіння, таким чином, останній отримав право власності на 58/150 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що розташоване на земельній ділянці 900 м кв. і складається з кам'яного житлового будинку А-1, житловою площею 40,70 кв. м, кам'яного погребу Б, дерев'яних сараїв: В,Г, Д, Е, дерев'яних уборних: У,У1, У2; огороди дерев'яної №1, №2 та водяних колонок: К та К-1 (а.с. 6-7).
За таких обставин, суд вважає, що, оскільки на момент укладання оспорюваного договору купівлі-продажу частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 27.08.1985 року, жодним з колишніх співвласників не було зареєстроване право власності на окремі квартири відповідно до рішення суду від 23.03.1971 року, сторони за оспорюваним договором не порушили зазначене рішення суду та права позивача ОСОБА_1, відчужуючи ідеальні частки в праві власності на спірне домоволодіння, а не право власності на конкретні окремі об'єкти нерухомості.
Згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 15.01.1991 року №2-87/09 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_11 про визнання договору купівлі-продажу частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 27.08.1985 року недійсним в задоволенні вимог ОСОБА_1 було відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог. Як вбачається з вказаного рішення суду від 15.01.1991 року №2-87/09, позивач ОСОБА_1 просив визнати недійсним вказаний договір, оскільки його як співвласника домоволодіння, що має переважне право купівлі його частини, не було повідомлено про намір укладення вказаного договору. Згідно з вказаним рішенням в судовому засіданні ретельно з'ясовувалися обставини укладання вказаної угоди та досліджувалися письмові докази у справі, копія договору від 27.08.1985 року знаходилась в матеріалах справи, чого не оспорює сам позивач. Тому суд вважає, що саме під час розгляду цієї справи позивачу ОСОБА_1 стало відомо про зміст цього договору, і суд не приймає до уваги його доводи щодо підстав відновлення строку на звернення до суду через те, що копію самого договору він отримав лише в 2007 році. (а.с. 43-44).
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ЦК України (2004 року).
Відповідно до ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином, суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду щодо оскарження дійсності договору купівлі-продажу частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 27.08.1985 року без поважних причин, у зв'язку з чим в задоволенні його вимог слід відмовити.
Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004р.), його норми застосовуються до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності, а щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно із статтею 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до статті 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача ОСОБА_2 за зустрічним позовом щодо визнання права власності на спірне домоволодіння на підставі правовстановлюючого документу - договору купівлі-продажу частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 27.08.1985 року, який належним чином зареєстровано в МКП «БТІ» м. Луганська, реєстр 2-1882.
Судові витрати за зустрічним позовом суд на підставі ст. 88 ЦПК України покладає на ОСОБА_1
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 209, 13 0, 174, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 267, 392 ЦК України, ст.ст. 128, 224 ЦК УРСР, суд,-
ВИРІШИВ :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.
Вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на частину житлового будинку задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 58/150 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.1985 року.
Судові витрати у справі, а саме: 51 гривню судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через суд Ленінського району м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.