АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-3719/2010р. Головуючий в І інстанції: Базіль Л.В.
Категорія 57 Доповідач: Пузанова Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року липня місяця «22» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Стародубця М.П.
Суддів: Пузанової Л.В.
Воронцової Л.П.
при секретарі: Дибі Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 03 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області про зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області (далі – Управління) про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов’язання вчинити певні дії, вказуючи, що має право на правовий статус дитини війни та доплати до пенсії, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 – IV в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року. У 2007-2010 роках відповідач не здійснює зазначеного перерахунку та виплати відповідного підвищення до пенсії.
Просив поновити строк звернення до суду, пропущений з поважних причин, зобов’язати здійснити перерахування такої доплати і забезпечити виплату заборгованості за 2007 рік в сумі 735,30 гривень, за 2008 рік – 1170,06 гривень, за 2009 рік – 1837,80 гривень, за 2010 рік – 837,30 гривень, всього у сумі 4792,26 гривень.
Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 03 червня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Зобов’язано Управління здійснити нарахування на користь ОСОБА_2 щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 11 травня 2010 року з урахуванням виплачених сум, за рахунок коштів Державного бюджету України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначило, що суд не звернув увагу на відсутність фінансування зазначеного підвищення пенсії та відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на відповідні норми Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни», постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 року, Положення про Пенсійний фонд України та Рішення Конституційного Суду України. Крім того, вказало, що суд не взяв до уваги відсутність доказів поважності пропуску строку звернення до суду.
Письмові заперечення до суду апеляційної інстанції не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність судового рішення, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 – IV ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 – IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489 – V дію ст. 6 Закону України від 18.11.2004 року зупинено на 2007 рік із урахуванням ст.111 названого вище Закону. Однак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 – рп/2007 положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону №489 – V визнано неконституційними.
Також рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10 рп/2008 визнані неконституційними норми Закону України від 28 грудня 2007 року №107 – IV «Про Державний бюджет на 2008 рік про внесення змін, зокрема, до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 – IV.
Після ухвалення наведених рішень Конституційного суду України продовжила дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 – IV, тоді як відповідач, як орган уповноважений здійснювати призначення та виплату пенсій і доплат до них, відповідні нарахування до пенсії позивача в обсязі встановленому вказаною нормою Закону не здійснив, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо визнання протиправною бездіяльність Управління з покладанням на нього обов’язку здійснити відповідні нарахування та забезпечити виплату заборгованих позивачу сум у визначений судовим рішенням період за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялася і будь – які обмеження щодо її застосування не встановлювалися.
Отже, відповідач повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 – IV, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 11 травня 2010 року.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо протиправності бездіяльності відповідача та покладення на нього обов’язку провести підвищення пенсії позивача за вказаний період.
Доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені належними доказами, висновків суду не спростовують та не містять в собі посилання на норми матеріального закону, які заслуговували б на увагу.
Зокрема, не заслуговують на увагу посилання на постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 року та відсутність поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для вказаного підвищення пенсії, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України. Розмір же мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно – правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Також неприйнятими є доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій відповідача, позбавленого можливості реалізації програми з доплат дітям війни через недостатність їх бюджетного фінансування, оскільки питання фінансування передбачених законодавством виплат не є предметом спору у даній справі, а недостатність бюджетних коштів для виконання покладених на відповідача обов’язків у спірних правовідносинах виходять за межі заявлених вимог та не є предметом судового розгляду.
Враховуючи, що справу розглянуто з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області відхилити.
Рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 03 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: