Справа №22ц-7256 2010 р. Головуючий в 1-й інстанції Головко О.В.
Категорія: 27 Доповідач – Пузанова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця «09» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Пузанової Л.В.
суддів: Закарян К.Г., Фурман Т.Г.
при секретарі – Третьяковій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 10 вересня 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А:
В червні 2010 року публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначаючи, що 15 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту, за умовами якого ОСОБА_2 виданий кредит у розмірі 40000 доларів США з кінцевим строком погашення до 14.09.2015 року із сплатою 15% річних за користування кредитними коштами.
У забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором 15.09.2008 року між банком та ОСОБА_3 укладений договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 поручилася перед банком за виконання ОСОБА_2 свого обов’язку за кредитним договором у повному обсязі.
Посилаючись на те, що починаючи з грудня 2008 року ОСОБА_2 неналежно виконує зобов’язання щодо погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків, в результаті чого станом на 01.05.2010 року його заборгованість перед банком становить 4167,31 доларів США, позивач просив суд стягнути достроково з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у сумі 44752,40 доларів США, що еквівалентно 354703,07 грн., із яких: заборгованість по кредиту в розмірі 36355,75 доларів США, що еквівалентно 288152,04 грн., заборгованість по відсотках, що нараховані за листопад 2009 року – березень 2010 року у розмірі 2281,56 дол. США (еквівалентно 18083,42 грн.), пеня за несвоєчасну сплату кредиту, що нарахована за період з 16.05.2009 року по 01.05.2010 року в розмірі 3160,48 доларів США, що еквівалентно 25049,05 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків, що нарахована за період з 16.05.2009 року по 01.05.2010 року у розмірі 2274,61 доларів США, що еквівалентно 18028,35 грн., штраф за порушення графіку погашення кредиту та сплати відсотків за період з 16.12.2008 року по 01.05.2010 року у розмірі 680 доларів США, що еквівалентно 5389,61 грн., а також стягнути з відповідачів на користь банку витрати по сплаті судового збору та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1820 грн.
Рішенням суду від 10 вересня 2010 року постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість по кредитному договору від 15.09.2008 року в сумі 347181,05 грн., що становить 43835,99 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту 36355,75 доларів США, що еквівалентно 288152,04 грн. станом на 01.05.2010 року; заборгованість по відсотках по березень 2010 року 2281,56 доларів США, що еквівалентно 18083,42 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 2765,42 доларів США, що еквівалентно 21918,49 грн., за період з 30.06.2009 року по 01.05.2010 року; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 30.06.2010 року по 02.05.2010 року в сумі 1990,29 доларів США, що еквівалентно 15763,10 грн., штраф за порушення графіку погашення кредиту та сплати відсотків за період з 30.06.2009 року по 01.05.2010 року в сумі 412 доларів США, що еквівалентно 3264 грн..
Суд стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» судові витрати в сумі 1820 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діюча від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі довіреності, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що при вирішенні даного спору суд допустив порушення норм процесуального та матеріального права, зокрема, щодо витребування та дослідження доказів, а також в порушення положень ст.61 Конституції України поклав на відповідачів подвійну відповідальність, стягнувши на користь банку пеню та штраф за порушення строків повернення кредиту і сплати відсотків і не врахував, що відповідно до ст.ст.17, 36 Закону України «Про іпотеку» укладений сторонами договір іпотеки є припиненим.
Заслухавши доповідача,, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 15 вересня 2008 року позивач та відповідач ОСОБА_2 уклали кредитний договір, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 40000 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 14 вересня 2015 року із сплатою 15 відсотків річних.
При цьому ОСОБА_2 зобов’язався щомісячно частково погасити кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами шляхом сплати рівних (андітетних) платежів в сумі 771,87 доларів США відповідно до графіка, наведеного в додатку №1 до кредитного договору (а.с.10-13).
Для забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 15 вересня 2008 року ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 поручилася перед банком за виконання ОСОБА_2 свого обов’язку повернути кредит та сплатити проценти.
Умовами договору встановлена солідарна відповідальність поручителя та боржника і обсяг відповідальності поручителя той же, що і у боржника (а.с.74-78).
Починаючи з грудня 2008 року ОСОБА_2 повертав кредит та сплачував відсотки за користування кредитом не в повному об’ємі, а з січня 2010 року повернення кредиту припинив та частково сплачував лише відсотки (а.с.16).
Зазначені факти сторони визнають і не спростовують.
При вказаних обставинах суд, на думку колегії суддів, прийшов до правильного висновку про те, що позивач, як Кредитодавець, відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_2, як позичальника, що прострочив повернення чергової частини позики, дострокового повернення частини кредиту, що залишилася та сплатити належних йому процентів і обґрунтовано стягнув з відповідачів, як солідарних боржників з підстав, передбачених умовами укладених сторонами договорів кредиту і поруки та відповідно до вимог ст.ст.553, 554 ЦК України, належні позивачеві грошові кошти, в тому числі, неустойку і штраф, розмір яких визначив з урахуванням строків позовної давності.
Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів та вимогам норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги висновки суду по суті спору не спростовують і, як такі, що не ґрунтуються на законі та доказах, підлягають відхиленню.
Посилання апелянта на те, що суд неповно дослідив обставини щодо розміру наявної у ОСОБА_2 заборгованості перед банком і не витребував необхідні для цього докази, не підтверджене матеріалами справи, в якій відсутні будь-які заяви відповідачів чи їх представника про забезпечення доказів через складнощі у їх поданні, в той час, як ОСОБА_2 не надав суду наявних у нього відповідних платіжних документів у підтвердження оплати ним кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі більшому, ніж про це зазначив позивач і не посилався на неможливість подати вказані документи з певних причин.
Не наведені такі докази і в апеляційній скарзі.
Не приймається до уваги колегією суддів також твердження апелянта про те, що стягнення з відповідачів пені та штрафу свідчить про притягнення їх до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а тому є незаконним, оскільки діючим в Україні цивільним законодавством неустойка (штраф, пеня) віднесено до одного із видів забезпечення виконання зобов’язань, а не до видів юридичної відповідальності в розумінні положень ст.61 Конституції України.
Оскільки сплата неустойки (штрафу, пені) передбачена умовами укладеного сторонами кредитного договору, які не оспорені в установленому законом порядку і не визнані недійсними, суд обґрунтовано стягнув на користь банку витребувані ним пеню та штраф.
Що ж стосується правомірності покладення на ОСОБА_3 солідарної відповідальності поручителя, то колегія суддів вважає, що передбачені ст.559 ЦК України підстави для припинення поруки у спірних правовідносинах не встановлені, а дійсність укладеного з позивачем договору поруки ОСОБА_3 не оспорена і в судовому порядку, як це передбачено цивільним законодавством не спростована.
Питання про звернення стягнення на предмет іпотеки перед судом не порушувалося і право власності на нього позивачеві не передавалося.
Таким чином, доводи апеляційної скарги у наведеній частині висновки суду не спростовують і не можуть бути підставою для скасування судового рішення, яке в даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і є законним та обґрунтованим.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині розподілу судових витрат, зокрема, щодо солідарного обов’язку відповідачів сплатити на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 1820 грн., підлягає зміні, оскільки солідарне зобов’язання в даному випадку не передбачено законом і не встановлено договором, а тому відповідно до ст.541 ЦК України у відповідачів не виникло.
Судові витрати підлягають стягненню з них відповідно до вимог ст.86 ЦПК України на користь позивача у рівних частинах.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючої від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 10 вересня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити і вважати, що судові витрати в сумі 1820 грн. стягнуті на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах.
В решті частині це ж рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна:
Суддя: Л.В.Пузанова
от