ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" червня 2006 р. | Справа № 11/99/06 |
м. Миколаїв
За позовом: ДПІ у м.Миколаєві (54030, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 20)
до 1 відповідача: ТОВ “Сфінкс-Миколаїв” (54610, м.Миколаїв, вул.Шевченко, 59)
до 2 відповідача: ТОВ “Феррометал” (54001, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська,153/68)
Суддя Василяка К.Л.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: Рибальченко О.О. –дов. №27194/9/10-016 від 10.11.2005р.
Від 1 відповідача:
Від 2 відповідача: Білов І.В. –дов. від 14.03.2006р., Матюк К.В. –дов. від 14.03.2006р.
СУТЬ СПОРУ: визнання недійсним договору купівлі-продажу №01/04 від 01.04.2004р.
28.03.2006р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсними угоди укладені між ТОВ “Сфінкс-Миколаїв” та ТОВ “Феррометал” на загальну суму 429879,64 грн.; стягнути з ТОВ “Сфінкс-Миколаїв” на користь ТОВ “Феррометал” 429879,64 грн.; стягнути з ТОВ “Феррометал” в доход держави 429879,64 грн.
2-й відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне:
- визнання судом недійсними статутних документів підприємства та прийняття рішення про відміну його державної реєстрації не є підставою вважати укладені цим підприємством угоди недійсними;
- укладання оспорюваної угоди та факт отримання товарів, перелічених в накладних, і сплата грошових коштів в будь-якому випадку не може свідчити про намір відповідачів ухилитись від сплати податків;
- позивачем не підтверджено доказами факт порушення спірним договором інтересів держави та суспільства;
- позивачем не підтверджено наявності прямого умислу та мети на ухилення від сплати податків з боку 2-го відповідача;
- отриманий від ТОВ “Сфінкс-Миколаїв” товар в подальшому було продано іншим особам.
1-й відповідач відзив та заперечень не надав, направлені на його адресу ухвали суду повернулись з відміткою поштового відділення про відсутність адресата. Позивачем надано суду довідку з ЄДРПОУ, згідно якої станом на 27.03.2006р. місцезнаходження ТОВ “Сфінкс-Миколаїв” за адресою м.Миколаїв, вул.Шевченко, 59 не змінювалось.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –
в с т а н о в и в:
У червні-грудні 2003р. та квітні, травні 2004р. між ТОВ “Сфінкс-Миколаїв” та ТОВ “Феррометал” було укладено усні договори купівлі-продажу, на виконання умов якого ТОВ “Сфінкс-Миколаїв” поставило ТОВ “Феррометал” металоконструкції на загальну суму 429879,64 грн. (з ПДВ), що підтверджено доданими до позовної заяви видатковими та податковими накладними (арк.. спр.6-33).
Факт отримання обладнання та металоконструкції на загальну суму 429879,64 грн. не заперечується представником 2-го відповідача.
ТОВ “Феррометал”, в свою чергу, в рахунок оплати вартості отриманих товарів перерахувало ТОВ “Сфінкс-Миколаїв” грошові кошти в сумі 429879,64 грн., що підтверджується доданими до повної заяви банківськими виписками та платіжними дорученнями (арк.спр.35-39).
Позивач просить визнати вказаний договір недійсним з підстав, передбачених ст.207 Господарського кодексу України, оскільки вони укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства та застосувати наслідки недійсності договорів згідно ст.208 ГК України, а саме: стягнути з ТОВ «Сфінкс-Миколаїв»вартість всього отриманого по спірному договору в сумі 429879,64 грн. на користь ТОВ “Феррометал”, а з ТОВ “Феррометал” в доход держави стягнути суму в розмірі 429879,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що укладаючи вказані договори, ТОВ «Сфінкс-Миколаїв»мало на меті приховування прибутків, отриманих від реалізації товару. Вказує, що вказані угоди укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, внаслідок чого заподіяно шкоду державним інтересам у вигляді ненадходження коштів до Державного бюджету України.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Статтею 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Таким чином, однією з необхідних умов для визнання господарського зобов’язання недійсним відповідно до ст.207 ГК України, є його укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а для застосування наслідків, передбачених ст.208 ГК України, крім встановлення обставин, що господарське зобов’язання завідомо суперечне інтересам держави і суспільства, необхідно встановити також наявність наміру у сторін.
Рішенням Центрального суду м. Миколаєва від 30.05.2005р. №2-1-2903, установчі реєстраційні документи ТОВ «Сфінкс-Миколаїв», а саме: державна реєстрація ТОВ «Сфінкс-Миколаїв», видане регістраційно-ліцензійною палатою Миколаївської міської ради за № 15244 від 28.11.2001р., статут ТОВ «Сфінкс-Миколаїв», зареєстрований регістраційно-ліцензійною палатою Миколаївської міськвиконкому 12.12.2001р. № 15244/а, свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Сфінкс- Миколаїв», як платника податку на додану вартість за № 19752134 від 31.01.2001р. –визнано недійними, оскільки суд встановив, що одним із засновників підприємства є особа, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність, товариство було створено всупереч добровільному волевиявленню одного із засновників.
Згідно довідки Головного управління статистики у Миколаївській області №19/10-529 від 09.02.2006р. - ТОВ «Сфінкс-Миколаїв»значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Згідно ст.22 Закону України “Про господарські товариства”, товариство є таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення про це запису до державного реєстру.
В пункті 6 постанови Пленум Верховного суду України від 28.04.1978 № 3 із змінами та доповненнями “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” роз’яснив, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Посилання позивача на те, що ТОВ «Сфінкс-Миколаїв»мало на меті приховування прибутків отриманих від реалізації товару спростовується матеріалами справи, а саме: на дату укладання договору купівлі-продажу та дати видачі податкових накладних ТОВ «Сфінкс-Миколаїв»перебувало на податковому обліку як платник ПДВ; в акті Центральної МДПІ у м. Миколаєві про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №924 від 12.04.2005р., зазначено, що ТОВ «Сфінкс-Миколаїв»перестало подавати податкову звітність до МДПІ лише з липня 2004р., а податкова заборгованість з ПДВ на дату складання акту відсутня. Згідно пояснень наданих позивачем на вимогу суду, у 2003 році ТОВ «Сфінкс-Миколаїв»своєчасно сплачувало податки та дотримувалось податкового законодавства, штрафні санкції до підприємства не застосовувались.
Будь-яких інших доказів заподіяння шкоди державним інтересам у вигляді ненадходження коштів до Державного бюджету України позивач до суду не надав.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Факт укладання відповідачами усних договорів купівлі-продажу з метою, що суперечить інтересам держави та наявність наміру у 1-го та 2-го відповідачів щодо настання відповідних наслідків (діяльність з метою несплати податків) позивачем не доведено, тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд-
В И Р І Ш И В :
В позові відмовити.
Суддя | К.Л.Василяка |