ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 2-5031/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

18 листопада 2010 року                 Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Батрин О.В.

при секретарі Фонарюк Н.С.

за участю представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Гаврищука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства Юстиції України, Державного Казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2010 року ОСОБА_4 та ТОВ «Ельбрус» звернулися до суду з позовом до Державної виконавчої служби у Казанківському районі Миколаївської області та  Міністерства Юстиції України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, а саме  - з ДВС у Казанківському районі Миколаївської області на користь ТОВ «Ельбрус» матеріальних збитків в розмірі 1 787 029 грн. 10 коп. та з кожного відповідача на користь кожного з позивачів по 770 668 грн. у відшкодування моральної шкоди. Вказані позовні вимоги мотивовані тим, що 2 грудня 2006 року державні виконавці ДВС у Казанківському районі Миколаївської області пошкодили замки на воротах, проникли на територію маслосирцеху та виробничі приміщення, що знаходяться за адресою с. Володимирівка, вул. Радянська, 111 Казанківського району Миколаївської області та належить ТОВ «Ельбрус», де демонтували та вивезли молочне маслосирне обладнання, про що складено акт. При цьому, позивачі зазначають, що державними виконавцями було допущено ряд порушень норм закону, зокрема, вторгнення на територію маслосирцеху та виробничі приміщення проведено без рішення суду, не було відкрите виконавче провадження та позивачами не надано документів про право власності на вивезене майно ПП «Енергія плюс». Такі дії державних виконавців позивачами були оскаржені до Господарського суду Миколаївської області, постановою якого від 16 квітня 2007 року вони визнані протиправними. За таких обставин, позивач ТОВ «Ельбрус» просив суд стягнути з ДВС у Казанківському районі Миколаївської області 1 787 029 грн. 10 коп., завданих збитків, що становить вартість вивезеного обладнання. Моральна шкода позивачів обґрунтовується порушеннями зі сторони відповідачів Конституції та законодавства України в частині забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина у визначеній сфері, організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів, робота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя, а щодо ОСОБА_4 і позбавленням роботи, засобів до існування.

В процесі розгляду справи судом було притягнуто до участі в справі Державне Казначейство України.

Ухвалою суду від 15 лютого 2010 року провадження в частині позовних вимог ТОВ «Ельбрус», ОСОБА_4 до ДВС у Казанківському районі Миколаївської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди закрито.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2010 року, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2010 року та ухвалою Верховного Суду України від 6 жовтня 2010 року провадження по справі за позовом ТОВ «Ельбрус» до Міністерства Юстиції України, Державного Казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – закрито.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 збільшив позовні вимоги та просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державного Казначейства України в рахунок відшкодування Міністерства Юстиції України завданої матеріальної шкоди в розмірі 1 787 029 грн. 10 коп., у відшкодування моральної шкоди 1 541 376 грн., мотивуючи вище викладеними обставинами та додатково зазначивши, що ОСОБА_4 є єдиним засновником ТОВ «Ельбрус».

Представник відповідача Міністерства Юстиції України в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши письмові заперечення та мотивуючи тим, що ОСОБА_4 є єдиним засновником ТОВ «Ельбрус», а тому він вправі подавати позов лише від імені юридичної особи - ТОВ «Ельбрус», а не як фізична особи. Крім того, представник відповідача зазначив, що дії Міністерства Юстиції України протиправними судом не визнавалися, а тому відсутні підстави щодо задоволення позову і завдання діями відповідачів моральної шкоди позивачу в ході судового розгляду справи не доведено.

Представник відповідача Державного Казначейства України до судового засідання не з’явився, хоча про час, день та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Суду Державним Казначейством України надані письмові заперечення. Тому, суд розглянув справу в його відсутність, оскілки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення сторін, та, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивач ОСОБА_4 є єдиним засновником ТОВ «Ельбрус» відповідно до статуту та довідки про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 95-104, 154-155).

З матеріалів справи вбачається, що у виконання виконавчого напису нотаріуса № 3421, виданого 8 липня 2004 року приватним нотаріусом Герасімовою Л.С. Криворізького міського нотаріального округу про стягнення з ТОВ «Ельбрус» на користь ВАТ «Ощадбанк» Філія Дзержинське відділення № 7806 боргу на суму 251 707 грн., - державним виконавцем ВДВС Казанківського РУЮ у Миколаївській області 22 січня 2005 року відкрито виконавче провадження та зобов’язано ТОВ «Ельбрус» сплатити в добровільному порядку вказану суму до 29 січня 2005 року (а.с. 17).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» державною  виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі написи нотаріусів. Статтею 64 даного закону передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне  боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. Крім того, відповідно до норм даного закону не вимагається рішення суду про примусових вхід до виробничих приміщень юридичної особи. Лише ст. 376 ЦПК України передбачено, що суд розглядає питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння  боржника - фізичної особи.

За таких обставин, доводи позивача про необхідність рішення суду для проникнення до виробничих приміщень ТОВ «Ельбрус» є безпідставними.

Дійсно постановою Господарського суду Миколаївської області від 16 квітня 2007 року визнано дії ДВС у Казанківському районі Миколаївської області, що відображені у акті від 2 грудня 2006 року протиправними (а.с. 26).

Проте, сам акт від 2 грудня 2006 року суду не надано.

Протоколом № 6150060/335 про проведення аукціону по реалізації майна, яке належить ТОВ «Ельбрус» 28 листопада 2006 року було продано майно на суму 38 002 грн., протоколом № 6150060/337 від 28 листопада 2006 року - на суму 5 150 грн. (а.с. 20, 23).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 та ст. 10 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути 1 787 029 грн. 10 коп. вартості майна товариства. Проте, будь-яких доказів в підтвердження права власності на майно товариства згідно його переліку відповідно до позовної заяви, його ціни позивачем не надано.

Лише п. 6.1 статуту ТОВ «Ельбрус», затвердженого зборами учасників товариства 25 травня 2007 року, який створено на підставі перереєстрації, зареєстрованого Казанківською райдержадміністрацією Миколаївської області від 6 березня 2001 року, передбачено, що товариство є власником майна, переданого йому учасником, продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності, одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внеску учасника товариства створюється статутний фонд в розмірі 11 800 грн. (п.7.1 статуту).

Державним виконавцями ДВС у Казанківському районі Миколаївської області реалізоване майно товариства на суму, що перевищує розмір статутного фонду – 43 152 грн.

П. 3.3 статуту ТОВ «Ельбрус» передбачено, що товариство відповідає за своїми зобов’язаннями всім майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів. П. 3.4 статусу встановлює відповідальність учасника по зобов’язаннях товариства в межах його вкладу.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди є безпідставними.

Що стосується позовних вимог у відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Проте, в ході судового розгляду справи не підтвердився факт заподіяння позивачу моральної шкоди з вини відповідачів та відсутній будь-який причинно-наслідковий зв’язок між шкодою та діяннями відповідача, а тому вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

При цьому, слід зазначити, що визнання дій ДВС у Казанківському районі Миколаївської області, що відображені у акті від 2 грудня 2006 року протиправними на підставі постанови Господарського суду Миколаївської області від 16 квітня 2007 року ні яким чином не можуть слугувати підставою для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки державними виконавцями проводились виконавчі дії щодо виконання виконавчого напису нотаріуса.

Оскільки позивачем не доведені позовні вимоги, то суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскільки при подачі позову до суду позивачем було оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., то відповідно до ст. 88 ЦПК України вони йому не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1167, 1166 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В  :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Міністерства Юстиції України, Державного Казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя