Справа 2-5194\6/2006 p.
РІШЕННЯ
Іменем України
12 лютого 2007 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Нежури В. А.
при секретарі Тищенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, 3-тя особа КП "Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності на самочинне будівництво
ВСТАНОВИВ
Позивачка в листопаді 2006 року звернулася в суд із позовом до відповідача про визнання за нею права власності на самочинно збудовані - житлові будинки позначені під літ. А і Д, сарай літ. Б, погріб літ. В, гараж літ. Е, вбиральня літ. Г, розташовані за адресою АДРЕСА_1
В подальшому уточнила свої вимоги і просить визнати право власності на житловий будинок літ. Д і гараж літ. Е, розташовані за адресою АДРЕСА_1 (далі -Будинок), посилаючись на те, що у 1928 році на земельній ділянці АДРЕСА_1 батьки позивачки збудували будинок, який був знищений під час війни. У період часу з 1980 по 1995 роки за власні кошти та кошти родини позивачка збудувала спірний Будинок без відповідного дозволу, на земельній ділянці, виділеній її батькам в межах земель колгоспу "Родіна" с. Пирогів. На даний час вона проживає в Будинку і несе всі необхідні витрати по його утриманню. У 2002 році Голосіївською РДА було погоджено введення в експлуатацію самочинного будівництва, але оформили належним чином свої права на Будинок вона не може з різних причин.
Представник позивачки підтримав заявлені вимоги в судовому, просить суд позов задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечував, вказуючи на те, що Будинок на даний час не введений в експлуатацію у встановленому порядку, без чого неможливо визнати на нього права власності за позивачкою.
КП "Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" надало суду заяву про розгляд справи без участі їх представника.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 376 п. 5 ЦК України (в ред. 2003 р.), на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Встановлено, що матері позивачки - ОСОБА_2, рішенням правління колгоспу "Родіна" у 1958 році була виділена у користування земельна ділянка площею 0,26 га (зараз АДРЕСА_1) (а.с. - 19).
Протягом 1980-1995 років позивачка за власні кошти та кошти родини без відповідного дозволу збудувала на земельній ділянці АДРЕСА_1 житловий будинок позначений літ. Д., а також гараж літ. Е.
Розпорядженням Голосіївської РДА м. Києві № 593 від 03.06.2002 р. було погоджено введення в експлуатацію самочинного будівництва АДРЕСА_1 (а.с. -9, 94).
На підставі пояснень представника позивачки та інших матеріалів справи судом також встановлено, що позивачка з моменту збудови Будинку і до цього часу несе всі необхідні
2
витрати по його утриманню у придатному для проживання стані, користується земельною ділянкою, загальною площею 1 367 кв.м, (а.с. - 8).
Крім того, згідно матеріалів справи, Будинок відповідає протипожежним, екологічним та санітарно-гігієнічним нормам, встановленим для індивідуальних забудовників України (а.с. - 13-18).
Враховуючи наведене, у відповідності до вимог ст. 376 ЦК України, суд вважає можливим визнати за позивачкою право власності на Будинок, який збудований на земельній ділянці, відведеній у встановленому порядку для цієї мети, а сам Будинок відповідає всім необхідним вимогам, встановленим для індивідуальних забудовників України.
Враховуючи наведене суд прийшов до висновку про обґрунтованість і законність позовних вимог, задовольнивши їх в повному обсязі.
Керуючись ст. 376 ЦК України, ст. ст. 10,11, 58-60,169,212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. Д загальною площею 111 кв.м, і гараж літ. Е, розташовані за адресою АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10 - денного строку для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження подано, але апеляційна скарга не була подана у 20 - денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.