Справа № 2-а-89-1/09
ПОСТАНОВА
I М Е Н Е М У К Р А І Н И
14 липня 2009 року Солом"янський районний суд м. Киева в складі: головуючого - судді Кізюн Л. І. при секретарі Бензюрі І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора адміністративної практики ВДАІ Святошинського району УДАІ ГУМВС України в м. Києві Свірського Володимира Івановича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
встановив:
26 січня 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора адміністративної практики ВДАІ Святошинського району УДАІ ГУМВС України в м. Києві Свірського Володимира Івановича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач просив поновити йому строк на пред’явлення позову.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 13 січня 2009 року вона отримав копію постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, вчинене 09 січня 2009 року.
Вважаючи фото із зображенням автомобіля непереконливим доказом порушення ним Правил дорожнього руху, враховуючи відсутність будь-яких підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом про скасування вказаної постанови.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, просив справу щодо нього закрити.
Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе слухати справу за його відсутності.
Суд, заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Оскільки строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення пропущено позивачем з поважних причин (копію постанови він отримав лише 13 січня 2009 року), то суд вважає, що його потрібно поновити.
Відповідно до ст. 69 ч. 1 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Судом встановлено, що 09 січня 2009 року інспектор адміністративної практики ВДАІ Святошинського району УДАІ ГУМВС України в м. Києві Свірський В.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, постановив притягнути ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП, до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 300 грн.
Як вбачається з даних постанови по справі про адміністративне правопорушення, 09 січня 2009 року, об 11 годині 26 хвилин, по пр. Перемоги, 148/1 у м. Києві водій автомобіля FORD FOCUS COMFORT, номерні знаки НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 86 км/год в зоні дії дорожнього знаку 5.45 „Населений пункт", перевищивши встановлену швидкість руху на 26 км/год, чим допустив порушення п.12.4. ПДР України.
Підставою для складення зазначеної постанови стали дані спеціального технічного засобу РВВШ „Візір", серійний номер НОМЕР_2, який працював у автоматичному режимі, а саме фото автомобіля з номерним знаком НОМЕР_3, зроблене 09.01.2009 року об 11.26 із зазначенням швидкості 86 км/год.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Як видно з п.13.1 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС України від 13.11.2006 року № 1111, спеціальні контрольно-вимірювальні прилади для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах, інші спеціальні технічні засоби застосовуються згідно з інструкціями та методичними вказівками про порядок використання цих технічних засобів.
До роботи зі спеціальними технічними засобами, відповідно до п. 13.2 Інструкції, допускаються працівники, які вивчили інструкції з їх експлуатації та склали заліки з правил їх застосування. Працівники ДПС, яким спеціальні технічні засоби видані для використання, несуть персональну відповідальність за їх цілісність та працездатність.
Згідно з даними Методичних рекомендацій по роботі з радіолокаційним відеозаписуючим вимірювачем швидкості „Візір" вибір режиму роботи приладу, встановлення необхідних параметрів, робота з приладом здійснюється інспектором безпосередньо або за допомогою дистанційного пульта керування, а не в автоматичному режимі.
В Методичних рекомендаціях також зазначено, що настройки приладу є „умовними" і інспектору потрібно кожен раз настроювати прилад під конкретний тип автодороги, погодні умови та обмеження швидкісного режиму.
Враховуючи викладене, суд вважає обгрунтованими твердження позивача про те, що фотоматеріал, отриманий за допомогою працюючого в автоматичному режимі спеціального технічного засобу не може бути належним доказом у справі.
Крім того, фото не відображає місця скоєння правопорушення, місця події, відповідних знаків, якими обмежено швидкість руху, конкретної ділянки дороги, на якій перебував автомобіль у момент фотографування, а також те, що зафіксована приладом зйомки швидкість не може належати іншому автомобілю, а тому його дані не можуть бути доказом обставин, які викладені в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, як це передбачено ст. 283 КУпАП.
Як вбачається з ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КУпАП підлягає скасуванню, а справа закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 69, 70, 160, 163 КАС України, ст. ст. 14-1, 247, 251, 258, 283 КУпАП, п.п. 13.1, 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС України від 13.11.2006 року № 1111, Методичними рекомендаціями по роботі з радіолокаційним відеозаписуючим вимірювачем швидкості „Візір" -
постановив:
Позов ОСОБА_1 до інспектора адміністративної практики ВДАІ Святошинського району УДАІ ГУМВС України в м. Києві Свірського Володимира Івановича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора адміністративної практики ВДАІ Святошинського району УДАІ ГУМВС України в м. Києві Свірського Володимира Івановича від 09 січня 2009 року про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючого у АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 300 грн., а справу закрити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана у визначений вище строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.