Справа № 2-1926/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 липня 2010 року           Шевченківський районний суд м. Чернівці

в складі головуючого судді             Мамчина П.І.

при секретарі                       Колотило А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,  -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до відповідачів в якій просить визнати їх таким, що втратили право користування житловим приміщенням.

В позовній заяві вказує, що квартира АДРЕСА_1 належить йому та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, по Ѕ частці кожному.

За вищевказаною адресою зареєстрована він, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3

Відповідачі з 2006 року не користуються спірною квартирою, ніякого інтересу до неї не проявляють. Повністю припинили виконувати обов'язки наймача жилого приміщення, пов'язані з витратами по утриманню квартири та проведенню ремонту.

Просить суд визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, такими, що втратили право   користування   жилим   приміщенням  —  квартирою   АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка вимоги підтримав, підтвердив обставини викладені в заяві, просив позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Від них до суду не поступило заяв чи клопотань про відкладення чи зупинення справи, тому суд вважає, що справу можна розглянути в їх відсутності.

Згідно ст. 224 ЦПК України якщо відповідача було належним чином повідомлено і який не з’явився в судове засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутності відповідачів та ухвалення заочного рішення, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає  задоволенню частково.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, по Ѕ частки кожному. В даній квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_1, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В 2006р. відповідачі виїхав за кордон, не проживає в зазначеній квартирі, не несе витрати по її утриманню, не виконують обов'язки наймача жилого приміщення. Позивач особисто оплачує всі комунальні платежі, перешкод в  проживанні та користуванні квартирою відповідачам ніхто не чинить. Зазначені обставини підтверджується актом КЖРЕПу № 17 від 22.06.09р., поясненнями позивачів та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7

Відповідно до вимог ст. 163 Житлового Кодексу України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, встановлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої статті 71 ЖК України. Законом передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а понад шість місяців зберігається лише у конкретних обставинах.

Однак вище визначені Законом обставини, коли при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення понад шість місяців у даному випадку відсутні.

При цьому, як передбачено ст.ст. 71 -72 Житлового кодексу України, якщо відсутність особи в тому числі і члена сім'ї без поважних причин перевищує шість місяців, то наймач вправі пред'явити позов до суду про визнання члена сім'ї таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, і суд за наявності таких підстав приймає рішення про визнання такої особи втратившою право на користування житловим приміщенням.

Беручи до уваги вищенаведені норми закону та встановлені по справі обставини, покази свідків,  суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині визнання відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив користування житловим приміщенням в зв’язку з відсутністю ньому понад шість місяців.

Що стосується вимог відносно визнання втратившою право користування квартирою відповідача ОСОБА_2 суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити, оскільки відповідно до ст.ст. 317,319, 321 ЦК України власник має право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, право власності є непорушним, ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Виходячи зі змісту наведених норм а встановлених обставин по справі, суд вважає, що позов в щодо визнання відповідача ОСОБА_3 втративши право користування квартирою підлягає задоволенню, щодо відповідача ОСОБА_2 то в цій часині слід відмовити, оскільки вона є співвласником спірної квартири і не може бути позбавлена чи обмежена в своїх правах, як власника майна.

На підставі наведеного, керуючись ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р., ст.ст., 71-72,163 ЖК України, ст. 317,319,321 ЦК України,   ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209,  212-215, 224-226 ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В :

Позов  ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право   користування   жилим   приміщенням  —  квартирою   АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

    Суддя