копія

                                                                                                                             Справа № 2-632

                                                                                                                              2010 рік

РІШЕННЯ

                                         І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 серпня   2010 року                         Іллінецький районний суд Вінницької області   в складі:

головуючого судді                             Мотрука М.І.                .

при секретарі                                      Мозоль Л.І.

розглянувши  у  відкритому  судовому   засіданні  в м. Іллінці цивільну  справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області   про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни  

                                                            В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області, в якому вказав, що він  народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   є  дитиною війни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу  повинно виплачуватися щомісячне державне соціальне підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дане підвищення у 2009-2010 р.р. йому  не виплачувалося  в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2, ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших, або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав та свобод.

Незважаючи на наведене, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від  9 липня  2007 року   № б-рп/2007 по справі №1-29/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо  зупинення дії ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнанні неконституційними.

Пунктом 41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції. Так, відповідно до нової редакції «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Проте рішенням Конституційного Суду України від 22 травня  2008 року  № 10-рп/2008 по справі №1-28/2008 положення п. 41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо викладення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у новій редакції були визнані неконституційними.

В зв'язку з наведеним, позивач  змушений  звернутися  до суду із даним позовом  в якому просить суд стягнути із відповідача на  його  користь недоплачене щомісячне державне соціальне  підвищення до пенсії за період з 01.01. 2009 по 01.07.2010 роки в розмірі 1764,90 гривень ( одна тисяча сімсот шістдесят чотири гривні дев’яносто копійок) та зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати йому щомісячну державну соціальну допомогу при нарахуванні пенсії.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився а подав до суду заяву в якій просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задоволити.

    Відповідач -  управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області позову не визнало, подало до суду письмове заперечення на нього, в якому вказало на безпідставність позовних вимог та з проханням про відмову у вимозі, про зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу при нарахуванні пенсії. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

    Дослідивши письмові докази по справі та письмове заперечення відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних мотивів.

           Як встановлено судом, позивач   має статус дитини війни, що підтверджується копією його пенсійного посвідчення. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 цього Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.  Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 за № 6-рп/2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з урахуванням ст.111 цього Закону. Тому право та такі виплати у 2007 році у позивача було, починаючи із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується  замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Тому право та такі виплати у 2008 році у позивача було, починаючи із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Суд вважає, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у вказані періоди 2007- 2008 років мав право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлений не розмір мінімальної пенсії, з якого обчислюється доплата особам, які мають статус «дитини війни», а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлюється розмір такої доплати у відповідності до  30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до положень ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України. Тому розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Крім того, згідно ч.1 ст.3  Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Виходячи із приписів ч.2 ст.152 Конституції України, дати ухвалення рішень Конституційним Судом України та моменту звернення позивача до суду із цим позовом, суд вважає доведеним обов'язок відповідача нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», лише за період із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, із  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.    

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Розмір мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні визначений лише ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 зазначеного закону мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плата та мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня  2008 року  № 10-рп/2008 по справі №1-28/2008 положення п. 41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо викладення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у новій редакції були визнані неконституційними.

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року поновили свою дію    з  9 липня 2007 року,    а у 2008 році – з  22  травня  2008 року.  Таким чином,  право позивача  на здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком поновлено саме із цих дат.

Статтею 71 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетним програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Аналогічне положення наведене в ст. 70 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”. Таким чином, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року. Тому, на підставі наведеного, суд приходить до висновку, що у позивача протягом 2009 і по 01.07.2010 року було право на здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, зазначений відповідно до  ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати».

З положень ст.ст. 81, 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» випливає, що органами, які призначають пенсії, здійснюють їх перерахунок та оформлюють документи для їх виплати є органи Пенсійного фонду України.

Своєчасна невиплата позивачу щомісячного державного соціального підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є противоправною бездіяльністю відповідача і така, що суперечить Конституції України та законам України.

Крім того,  що відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії    не може бути підставою для невиконання Пенсійним фондом своїх зобов'язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків, або грошової компенсації замість них.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 5, ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» обов'язки щодо нарахування, та виплати пенсій, покладаються на Пенсійний фонд України та його територіальні органи. Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Отже, Пенсійний фонд України та його територіальні органи, зокрема управління Пенсійного фонду України є відповідачами у даній категорії справ.

  Таким чином, суд не наділений повноваженнями щодо здійснення нарахування, виплати, перерахунку пенсій та інших виплат, перевірки наданих позивачем розрахунків, та не може встановлювати та стягувати конкретні суми соціальних виплат.

Враховуючи наведене, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства, з метою захисту порушеного права позивача суд, відповідно до п.2 ч.1 ст. 15 ЦПК України та ст.16 ЦК України може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень до здійснення певних дій, а в даному випадку нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

При цьому, суд  в задоволенні  позовних вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області здійснювати в подальшому нарахування доплати до пенсії в розмірі  30%  мінімальної пенсії за віком,  виходячи  з  розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовляє, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, а тому такі вимоги суперечать чинному законодавству. Крім того, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інших інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.1ЦПК України). Задоволенню в цивільному процесі підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені, невизнанні або оспорювані права позивача. Тому, вимога, скерована на майбутнє імовірне порушення задоволенню не підлягає.

Як встановлено в ході розгляду цивільної справи позивач ОСОБА_1 в 2009 році звертався до Іллінецького районного суду про зобов’язання УПФ в Іллінецькому районі Вінницької області нарахувати та виплатити щомісячну державну допомогу дитині війни. Постановою Іллінецького районного суду від 23.02.2010 року  зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 надбавку передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за період часу із 16 липня 2008 року по 1 червня 2009 року. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 4 червня 2010 року постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 23.02.2010 року змінено та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 надбавку передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за період часу із 16 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Проте, управлінням Пенсійного фонду в Іллінецькому районі Вінницької області на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.07.2010 року №20211706 був проведений перерахунок та виплата надбавки, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 16.07.2008 року по 31.05.2009 року включно, що підтверджується розпорядженням за №123923 від 15.07.2010 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Управління Пенсійного фонду  України в Іллінецькому районі зобов’язано здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 у розмірі встановленому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” починаючи з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 01.07.2010 року з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  ст.ст. 213-215, 218  ЦПК України, суд, -

В  И  Р  І  Ш  И  В:

Позов задоволити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Іллінецькому районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної  допомоги ОСОБА_1 у розмірі, встановленому статтею 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України ?ро загальнообов’язкове пенсійне страхування”, починаючи з  01 червня  2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01.01.2010 року по 01.07.2010 року з урахуванням проведених виплат.

            У задоволенні решти позовних вимог  слід відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: /підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя  Іллінецького

районного        суду                                   М.І. Мотрук