КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.10.2010                                                                                           № 48/312

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 позивача – не з’явилися;

 відповідача – Биструхін А.Г., Шульга П.Ф.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.07.2010

 у справі № 48/312 ( .....)

 за позовом                               Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН"

 про                                                   стягнення 471101,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТН» (далі – відповідач) про стягнення 471 101,52 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 48/312.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 19.07.2010 у справі № 48/312 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 272826,22 грн., суму інфляційних у розмірі 78875,69 грн. та 3% річних у розмірі 16176,23 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 19.07.2010 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2010 порушено апеляційне провадження у справі № 48/312.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:

Між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договори на виконання ремонтно-будівельних робіт № 2/С від 04.01.2006, № 6/С від 08.01.2008 та № 7/С від 19.01.2009.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договори на виконання ремонтно - будівельних робіт № 1/С від 04.01.2006, № 3/С від 09.01.2007 та № 5/С від 08.01.2008.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договори на виконання ремонтно-будівельних робіт № 1/С від 21.06.2006 та № 2/Е від 09.01.2007.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договори на виконання ремонтно-будівельних робіт № 1/Ш від 27.11.2006, № 2/Ш від 08.01.2008 та № 3/Ш від 19.01.2009.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договори на виконання ремонтно-будівельних робіт № 1/В від 27.03.2006 та № 2/В від 09.01.2007.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договори на виконання ремонтно-будівельних робіт № 1/М від 04.01.2006, № 2/М від 09.01.2007 та № 3/М від 08.01.2008.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договорів замовник доручає, в підрядник приймає на себе зобов’язання по виконанню ремонтно-будівельних робіт на об’єкті ТОВ "МТН". Вартість робіт визначається згідно БДН Д.1.1-1-2000 за фактично виконані роботи по договірній ціні.

Згідно із п. п. 2.1, 2.2 Договорів замовник оплачує виконавцю роботи по фактично виконаним об’ємам на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, форми КБ-2в та форми КБ-3. Робота вважається виконаною підрядником і прийнятою замовником з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-здачі робіт і затвердження його керівниками сторін.

Пунктом 5.1 Договорів визначено строк їх дії.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду (ст. 837 ЦК України), за умовами якого одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Додатковими угодами № 1 до договір №№ 2/С, 1/С, 1/Е, 1/Ш, 1/В, 1/М, що укладені у період з 11.01.2006 по 02.12.2006 (надалі – "Додаткові угоди"), сторонами погоджено, що для забезпечення виконання гарантійних зобов'язань підрядників, з 01.01.2006 замовник утримує 5% від вартості виконаних робіт, що підлягає оплаті по акту здачі-приймання. Утримані суми будуть повернуті підрядникам по закінченню гарантійних строків якості робіт (передачі об’єктів в експлуатацію).

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, а саме актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 за період з лютого 2006 року по липень 2009 року та актами (довільної форми) приймання в експлуатацію будинків котеджного типу бази відпочинку «Примор'я» від 02.07.2008 (копії яких знаходяться в матеріалах справи), підрядники належним чином виконали і передали, а відповідач прийняв без зауважень виконані підрядниками ремонтно-будівельні роботи на об’єктах відповідача, що передбачені умовами Договорів.

Відповідно до Свідоцтва №10000231 від 13.04.2009, вданого Інспекцією ДАБК у Київській області,  «база відпочинку Примор’я» є об’єктом, що закінчений будівництвом та готова до експлуатації. Свідоцтво видано на підставі  «Акта готовності об’єкта до експлуатації» від 07.04.2009 приймальної комісії утвореної наказом Інспекції ДАБК у Київській області від 03.04.2009 №120-е.

Разом з тим, відповідач за прийняті без зауважень ремонтно-будівельні роботи розрахувався частково. Відповідачем на користь підрядників не сплачено 272826,22 грн., що ним не заперечується, та становить 5%, які утримані відповідачем за умовами додаткових угод, з метою забезпечення виконання гарантійних зобов'язань підрядників.

В подальшому, між позивачем та ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_8 у період з 02.02.2010 по 22.02.2010 було укладено договори відступлення права вимоги (цесії) за Договорами, відповідно до яких позивач набув права вимог підрядників до відповідача щодо виконання останнім грошових зобов’язань за Договорами щодо оплати виконаних підрядних робіт та сплати штрафних санкцій. Про відступлення права вимоги відповідача було повідомлено повідомленнями про відступлення права вимоги від 23.02.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Таким чином, кредитором у зобов’язаннях відповідача щодо погашення заборгованості за виконанні згідно Договорів підрядні роботи став позивач.

Спір між сторонами виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті виконаних підрядних робіт, право вимоги щодо оплати яких відступлено позивачу, у зв’язку з чим у відповідача утворилася заборгованість за виконані підрядні роботи в розмірі 272826,22 грн.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або за згодою замовника - достроково.

З урахуванням положень п. 2.1 Договору, п. 1.3 Додаткових угод та враховуючи факт здачі об’єктів відповідача в експлуатацію, колегія суддів приходить до висновку, що грошове зобов’язання відповідача по оплаті виконаних підрядних робіт за Договорами на момент вирішення спору настало (в т.ч. в частині повернення утриманих гарантійних сум).

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 272826,22 грн.

Зі слів відповідача, листами № 263/07/1 від 22.07.2009, № 337/10/1 від 24.09.2009, № 365/11/1 від 25.11.2009 він повідомив позивача про те, що оскільки роботи за Договорами були виконані неякісно, а отже відповідачем утримується гарантійна сума у розмірі 5% від вартості робіт.

Проте, колегія суддів вважає такі твердження відповідача безпідставними, з огляду на наступне.

Наявність будь-яких недоліків чи недоробок, на які вказує відповідач у своїх листах, останнім не підтверджується жодними належними та допустимими доказами не надано, не заявлено про це і під час прийняття робіт, як того вимагає ст. 853 Цивільного кодексу України.  Листи № 263/07/1 від 22.07.2009, № 337/10/1 від 24.09.2009, № 365/11/1 від 25.11.2009 як доказ наявності у відповідача претензій з приводу якості виконаних робіт колегіє суддів не приймаються, оскільки зазначені листи не направлялись на адресу підрядників, окрім позивача, а доказів направлення останньому у відповідача відсутні.

Крім того, зазначені листи складені відповідачем вже після прийняття бази відпочинку в експлуатацію  комісією за актом від 07.04.2009. А за таких обставин, виходячи з умов Додаткових угод № 1 до договорів №№ 2/С, 1/С, 1/Е, 1/Ш, 1/В, 1/М, закінчились гарантійні строки якості робіт та настав строк повернення підрядникам утриманих сум.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується вчасне та якісне виконання робіт за Договорами та настання зобов’язання відповідача по їх оплаті. В той час, як доказів оплати виконаних будівельно-монтажних робіт на суму 272826,22 грн. відповідач не надав, неякісності виконаних робіт не довів, а отже, судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання перед позивачем, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача згідно уточненого розрахунку суду першої інстанції суму інфляційних у розмірі 78875,69 грн. та 3% річних у розмірі 16176,23 грн.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 19.07.2010.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МТН» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 19.07.2010 у справі № 48/312 - без змін.

2. Матеріали справи № 48/312 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді