Справа № 2-5232/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 року   Бабушкінський  районний суд  м. Дніпропетровська  у складі

головуючого судді                           Максименка О.І.

при секретарі                                   Кузьминій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут  житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ» та Міністерства регіонального розвитку та будівництва України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд  до  відповідачів із вказаним позовом.

    В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до контракту №21 з директором підприємства, що є у державній власності від 19 лютого 2008 року, який був укладений між ним та Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, з 21 лютого 2008 року він працював на посаді директора Дніпропетровського державного проектного інституту житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ». Додатковою угодою від 16 лютого 2010 року за №01 дію контракту було продовжено до 22 лютого 2012 року.

    18 травня 2010 року Міністерством регіонального розвитку та будівництва України був виданий наказ за №246 «ОС» яким було розірвано укладений з ним зазначений контракт та він був звільнений з займаної посади  20 травня 2010 року згідно п.8 ст. 36 КЗпП України.

    Наказом Державного підприємства Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ» за №55 від 21 травня 2010 року він був звільнений з роботи з 21 травня 2010 року згідно п. 8 ст.36 КЗпП України.

Фактично його звільнено з роботи за двома наказами відповідачів у яких зазначені різні дати звільнення.

Своє звільнення позивач вважає незаконним із наступних підстав.

    На працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору.

    Відповідно ст. 5 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення.

    Відповідно ч.6 ст. 65 Господарського кодексу України керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах передбачених  договором (контрактом) відповідно до закону.

    Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року за № 203 затверджено Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності. Відповідно п. 10 цього Положення контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених контрактом. При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством.

    У наказі про розірвання з ним контракту Міністерство регіонального розвитку та будівництва України послалося на підпункти «ґ», «ж», «й» пункту 32 контракту та зазначило, що таке рішення прийняте враховуючи лист Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області від 26 квітня 2010 року №07-05-02687 та акт про результати перевірки стану збереження  та підстав використання державного майна, яке перебуває на балансі ДП «ДДПІ «ДНІПРОЦИВІЛЬПРЕКТ» від 21 квітня 2010 року.

    Згідно з пунктом 32 укладеного з ним контракту цей контракт з ініціативи органу управління може бути розірваний до закінчення терміну його дії а він як директор звільнений:

 у разі не виконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, а також не виконання підприємством зобов’язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи не дотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати(підпункт «ґ»);  

у разі порушення порядку укладання договорів оренди нерухомого майна, закріпленого за підприємством та невжиття заходів щодо погашення заборгованості з орендної плати(підпункт «ж»);

у разі недотримання фінансового та бюджетного законодавства, а також незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог контролюючих органів(підпункт «й»).

Міністерство регіонального розвитку та будівництва України у своєму наказі не наводить жодного конкретного факту порушень з його боку вимог контракту, які б могли бути підставою для дострокового розірвання контракту та його звільнення.

Що стосується посилання Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на лист Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області від 26 квітня 2010 року за №07-05-02687 та акт про результати перевірки стану збереження  та підстав використання державного майна, яке перебуває на балансі ДП «ДДПІ «ДНІПРОЦИВІЛЬПРЕКТ» від 21 квітня 2010 року, то зі змістом цих документів він ознайомлений не був  та про їх існування йому нічого відомо не було, хоча за чинним законодавством подібні перевірки проводяться не інакше, як з відома керівників підприємств і їх результати доводяться до відома керівників підприємств.

В  ухвалі Конституційного  Суду України від 17 вересня 2008 року №46-уп/2008(справа№1-33/2008) відносно правового статусу Фонду державного майна України зазначається наступне: «У пункті 2 Постанови Верховної Ради України «Про тимчасове положення про Фонд державного майна України» від 7 липня 1992 року №2558-Х11 та в статті 7 Указу Президента України «Питання Фонду державного майна України» від 30 січня 2007 року №56 даються вказівки стосовно підготовки проекту законодавчого акту про статус Фонду державного майна України  і внесення його на розгляд Верховної Ради України. Проте закону, який би визначив статус цього органу, досі не прийнято. Визначення статусу Фонду потребує нормативно-правового врегулювання».

Закон України «Про управління об’єктами державної власності», який визначає правові основи управління об’єктами державної власності (стаття 4), однак не наділяє цей орган правом здійснювати перевірки використання державного майна, яке знаходиться на балансі державних підприємств, про що свідчить зміст статті 7 - повноваження Фонду державного майна України вищезазначеного Закону.

Тимчасове положення про Фонд державного майна України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 7липня 1992 року за №2558-Х11 визначає Фонд державного майна України як державний орган, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю (пункт 1 тимчасового положення). Серед завдань Фонду, його компетенції і прав визначених пунктами 4-6 тимчасового положення, не  передбачені такі повноваження, які пов’язані зі здійсненням перевірок використання державного майна, яке знаходиться на балансі державних підприємств. Тому позивач вважає, що здійснювати перевірки використання державного майна, яке знаходиться на балансі державних підприємств, у тому числі і ДП «ДДПІ «ДНІПРОЦИВІЛЬПРЕКТ», Фонд державного майна України та його регіональні відділення не мають права.

Відповідно пункту 32 контракту у разі дострокового розірвання контракту з підстав, зазначених у пункті 31 цього контракту, директор попереджається за 2 тижні до дати розірвання контракту. Але за 2 тижні до дати розірвання контракту його ніхто не попереджав.

Відповідно до ч.2 ст.47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника  або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про його звільнення, але в день звільнення копія наказу про його звільнення йому видана не була.

Стаття 1 Указу Президента України від 16 квітня 2010 року за №542/2010 «Про деякі питання забезпечення здійснення повноважень місцевими державними адміністраціями» вимагає забезпечення безумовного виконання міністерствами вимог законодавства щодо погодження з головами місцевих державних адміністрацій звільнення керівників підприємств, що належать до сфери управління міністерств. Ці вимоги Указу Президента України при  розірванні контракту та його звільненні з роботи дотримані також не були.

Ст.237 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим  ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач вважає, що незаконним звільненням його з роботи відповідачами йому завдана значна моральна шкода. З часу його звільнення  він іншої  роботи не знайшов. Він має сім’ю, яка складається з чотирьох осіб та яка фактично знаходилась на його утриманні. Крім того на його утриманні знаходиться його батько  ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який нещодавно переніс складну операцію. Втративши роботу він втратив право на отримання заробітної плати через що не має можливості забезпечити нормальне матеріальне  існування своєї сім’ї та свого батька, оплатити комунальні послуги, та організувати свій відпочинок та відпочинок членів своєї сім’ї. Звільнення його з посади з підстав зазначених у наказі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України фактично  перешкоджає йому працевлаштуватись на аналогічну посаду і вимагає додаткових пояснень обставин його звільнення потенційним роботодавцям. Також він змушений виправдовуватись перед членами своєї родини та пояснювати їм  чому він втратив роботу.  Через підстави його звільнення значно погіршилося ставлення до нього з боку колишніх колег по роботі. Через це він втратив сон, змушений постійно думати про невизначене своє майбутнє. Все вищезазначене призвело до значних моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини. Тому позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь в відшкодування завданої моральної шкоди 3000 грн.

 На підставі викладеного позивач просить суд:

визнати незаконними  наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України за №246 «ОС» від 18 травня 2010 року та наказ Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ» за №55 від 21 травня 2010 року;

поновити його на посаді директора Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ»;

стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день винесення рішення  судом про поновлення його на посаді директора Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ»;

стягнути з відповідачів на його користь в відшкодування завданої моральної шкоди 3000 грн.

    В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивач був звільнений з роботи відповідно до  вимог чинного законодавства,  проте не навів жодного конкретного факту порушень з  боку  позивача вимог контракту, які б могли бути підставою для дострокового розірвання контракту та його звільнення. та стверджував, що керівництву видніше за що був звільнений з роботи позивач.

Представник відповідача - Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та  наполягав на тому, що підстав для задоволення позовних вимог  не існує. При цьому пояснив, що за час, коли позивач працював директором  Державного підприємства «ДДПІ «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ», було проведено декілька перевірок з боку податкової інспекції та інших контролюючих органів. В ході цих перевірок будь яких порушень чинного законодавства виявлено не було.

Вислухавши позивача, його представника, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги позивача є  обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 5 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення.

Відповідно ч.6 ст. 65 Господарського кодексу України керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах передбачених  договором (контрактом) відповідно до закону.  

 Відповідно ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на  попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.    

Як встановлено в судовому засіданні  відповідно до контракту №21 з директором підприємства, що є у державній власності від 19 лютого 2008 року, який був укладений між позивачем та Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, з 21 лютого 2008 року позивач працював на посаді директора Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ». Додатковою угодою від 16 лютого 2010 року за №01 дію контракту було продовжено до 22 лютого 2012 року.

    18 травня 2010 року Міністерством регіонального розвитку та будівництва України був виданий наказ за №246 «ОС» яким було розірвано укладений з позивачем зазначений контракт та він був звільнений з займаної посади  20 травня 2010 року згідно п.8 ст. 36 КЗпП України.

    Наказом Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ» за №55 від 21 травня 2010 року позивач був звільнений з роботи з 21 травня 2010 року згідно п. 8 ст.36 КЗпП України.

У наказі про розірвання  контракту з позивачем та звільнення його з роботи Міністерство регіонального розвитку та будівництва України послалося на підпункти «ґ», «ж», «й» пункту 32 контракту укладеного з позивачем та зазначило, що таке рішення прийняте враховуючи лист Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області від 26 квітня 2010 року №07-05-02687 та акт про результати перевірки стану збереження  та підстав використання державного майна, яке перебуває на балансі ДП «ДДПІ «ДНІПРОЦИВІЛЬПРЕКТ» від 21 квітня 2010 року.

Ознайомившись з листом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області від 26 квітня 2010 року №07-05-02687 та актом про результати перевірки стану збереження  та підстав використання державного майна, яке перебуває на балансі ДП «ДДПІ «ДНІПРОЦИВІЛЬПРЕКТ» від 21 квітня 2010 року суд не знайшов в цих документах будь яких посилань на порушення позивачем умов контракту, чи виявлених недоліків в роботі, які б стосувались діяльності позивача на посаді директора інституту.

Згідно з пунктом 32 контракту укладеного з позивачем цей контракт з ініціативи органу управління може бути розірваний до закінчення терміну його дії а він як директор звільнений:

 у разі не виконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, а також не виконання підприємством зобов’язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи не дотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати(підпункт «ґ»);  

у разі порушення порядку укладання договорів оренди нерухомого майна, закріпленого за підприємством та невжиття заходів щодо погашення заборгованості з орендної плати(підпункт «ж»);

у разі недотримання фінансового та бюджетного законодавства, а також незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог контролюючих органів(підпункт «й»).

 Приймаючи  рішення про розірвання з позивачем контракту та звільнення його з роботи Міністерство регіонального розвитку та будівництва України у своєму наказі не наводить жодного конкретного факту порушень з  боку позивача вимог контракту, які б стали підставою для дострокового розірвання  з ним контракту та його звільнення з роботи. Жодного такого факту порушень з  боку позивача вимог контракту, які б стали підставою для дострокового розірвання  з ним контракту та його звільнення з роботи не зміг привести  представник міністерства і в судовому засіданні, стверджуючи, що керівництву видніше за що був звільнений з роботи позивач.

    Наказом Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ» за №55 від 21 травня 2010 року позивач був звільнений з роботи з 21 травня 2010 року згідно п. 8 ст.36 КЗпП України. Як зазначено в цьому наказі підставою для його видання стала факсокопія наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України за №246 «ОС» від 18 травня 2010 року. В цьому наказі також не наводиться жодних обставин які б стали підставою для дострокового розірвання  з  позивачем контракту та його звільнення з роботи.    

    Приймаючи до уваги викладене суд приходить до висновку, що укладений з  позивачем  контракт був розірваний без будь яких правових підстав, передбачених чинним законодавством та контрактом та позивач був звільнений з займаної посади з грубим порушенням діючого законодавства.

    Так, перед  видачею наказу про звільненням з роботи позивач з листом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області від 26 квітня 2010 року за №07-05-02687 та актом про результати перевірки стану збереження  та підстав використання державного майна, яке перебуває на балансі ДП «ДДПІ «ДНІПРОЦИВІЛЬПРЕКТ» від 21 квітня 2010 року ознайомлений не був. Пояснення з цього приводу відповідачами  у позивача не відбиралося.

В порушення ст.1  Указу Президента України від 16 квітня 2010 року за №542/2010 «Про деякі питання забезпечення здійснення повноважень місцевими державними адміністраціями» його звільнення з головою  обласної державної адміністрації  погоджено не було.

В порушення пункту 32 контракту  позивач  за 2 тижні до видачі наказу про розірвання контракту попереджений не був.

    Наведені обставини дають підстави суду прийти до висновку, що позивач підлягає поновленню на роботі.

Відповідно ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно довідки Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 перед звільненням складала 260 грн. 50 коп. а середньомісячна заробітна плата – 5600 грн. 74 коп.

Приймаючи до уваги зазначене суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 травня по 28 вересня 2010 року  в сумі 24747 грн. 46 коп.

Ст.237 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим  ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що незаконним звільненням позивача  з роботи  йому завдана значна моральна шкода. З часу його звільнення  позивач іншої  роботи не знайшов. Позивач має сім’ю, яка складається з чотирьох осіб та яка фактично знаходилась на його утриманні. Крім того на його утриманні знаходиться його батько  ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який нещодавно переніс складну операцію. Втративши роботу позивач втратив право на отримання заробітної плати через що не має можливості забезпечити нормальне матеріальне  існування своєї сім’ї та свого батька, оплатити комунальні послуги. Звільнення позивача з роботи з підстав зазначених у наказі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України фактично  перешкоджає йому працевлаштуватись на аналогічну посаду і вимагає додаткових пояснень обставин його звільнення потенційним роботодавцям. Також він змушений виправдовуватись перед членами своєї родини та пояснювати їм  чому він втратив роботу. Все вищезазначене призвело до значних моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини. Тому  суд  вважає за необхідне стягнути   користь позивача в відшкодування завданої моральної шкоди 3000 грн.

Вирішуючи питання з кого з відповідачів належить стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та суму завданої моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно контракту з директором підприємства, що є у державній власності ОСОБА_1 був найнятий(призначений) на посаду директора Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ» де і працював по день звільнення. За  місцем роботи йому нараховувалась та виплачувалась заробітна плата та робились відрахування в пенсійний фонд, в фонд соціального страхування та інше. Тому суд приходить до висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу належить стягнути з державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ».

Ст.237 КЗпП України передбачає відшкодування моральної шкоди працівнику власником або уповноваженим  ним органом.

    Власником державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ» є держава, уповноваженим органом є Міністерство регіонального розвитку та будівництва України з вини якого  позивач був незаконно звільнений з роботи. Тому суд приходить до висновку, що моральна шкода на користь позивача має бути стягнута з Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.    

Задовольняючи позов  суд вважає за необхідне відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнути:

 з відповідача Державного підприємства  «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ»  в дохід держави  233 грн. 21 коп. судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

з відповідача  Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в дохід держави 8 грн. 50 коп. судового збору.

Відповідно ч.5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Тому суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі позивача.  

    На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.  11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним  наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України за №246 «ОС» від 18 травня 2010 року про розірвання контракту №21  від19 лютого 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та Міністерством регіонального розвитку та будівництва України та звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ» 20 травня 2010 року.

Визнати незаконним наказ Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ» за №55-к від 21 травня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ» з 21 травня 2010 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ».

Стягнути з  Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ» на  користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу  з 21 травня 2010 року по день винесення рішення про поновлення його на посаді директора Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ» тобто по 28 вересня 2010 року в сумі 24747 грн. 46коп.

Стягнути з Міністерства регіонального розвитку та будівництва України  на користь ОСОБА_1 в відшкодування завданої моральної шкоди 3000 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ»  в дохід держави  247 грн. 47 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Стягнути з Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в дохід держави 8 грн. 50 коп. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.  

Суддя                                     О.І.Максименко

З оригіналом згідно:

Суддя

Бабушкінського районного суду                               О.І. Максименко

м. Дніпропетровська