КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28.09.2010                                                                                           № 26/136

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача: Якимчук М.М. – представник за довіреністю, Білий О.В. –директор,

  від відповідача : ОСОБА_3 –представник за довіреністю,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Мабо Сервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.05.2010

 у справі № 26/136 ( .....)

 за позовом                               ТОВ "Мабо Сервіс"

 до                                                   Фізична особа - підприємець ОСОБА_4

 про                                                   визнання договору № 15/10/08 від 15.10.2008р. недійсним та стягнення 14000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 У лютому  2010 року ТОВ „МАБО СЕРВІС”  (позивач) звернувся  до Фізичної особи підприємця – ОСОБА_4 (відповідач) з позовом до господарського суду міста Києва про визнання договору №15/10/08 від 15.10.2008р. недійсним та  стягнення 14 000,00 грн.  

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач взагалі не надавав позивачеві жодних інформаційних послуг.   Крім того, вказує про те, що на час укладення договорів директором ТОВ  „МАБО СЕРВІС”   був Білий О.Б., але його підпису в договорів не має, тому на думку позивача, ніяких договорів він не  укладав.

Рішенням  господарського суду міста Києва від 13.05.2010 року у справі № 26/136 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

  Не погодившись з прийнятим рішенням,  позивач звернувся з апеляційною скаргою,    в якій просить   рішення  господарського суду міста Києва у справі №26/136 від 13.05.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким  задовольнити його позовні вимоги.  

 В своїй апеляційній скарзі , позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.

Скаржник, в апеляційній  скарзі зазначає  про те, що   судом першої інстанції не було встановлено право ОСОБА_6 підписувати документи, оскільки повинен був підписувати директор Білий О.Б.  Довіреності на ім’я ОСОБА_6  або іншій документ , який посвідчує його повноваження директором не надавалося. Також, апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази надання відповідачем вказаних у договорі послуг,  у тому числі жодної оцінки майна.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:   

Як свідчать матеріали справи,  15.10.2008р. між сторонами був укладений договір про надання послуг №15/10/08, відповідно до якого  відповідач (виконавець) зобов’язався надати позивачу (замовнику) консультаційно-інформаційні послуги з питань оцінки рухомого і нерухомого майна . а позивач, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити вказані послуги на умовах укладеного договору.

Відповідно до п.5.1. , загальна ціна укладеного між сторонами договору складає 14 000 грн.

Згідно з п.5.2 договору, замовник здійснює оплату отриманих від відповідача послуг до 05.11.2008р.

На виконання умов договору, позивач перерахував на рахунок відповідача 14 000 грн.  , що підтверджується банківськими виписками від 16.10.08р., 21.10.08р.,04.11.08р.  

Позивач просить суд визнати укладений між сторонами договір №15/10/08 від 15.10.2008р. недійсним та стягнути з відповідача перераховані ним кошти в сумі 14 000 грн, оскільки даний договір був підписаний не уповноваженою особою, головним бухгалтером ТОВ „МАБО СЕРВІС”  - ОСОБА_6 .

На думку позивача, укладений договір повинен був підписувати директор підприємства – Білий О.В. Також, стверджує про те, що відповідачем взагалі не було надано ніяких послуг згідно договору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази,  колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить його дійсним з моменту вчинення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

За таких обставин, колегія вважає, що  вимога про визнання правочину  недійсним з мотивів відсутності належних повноважень представника на вчинення правочину задоволенню не підлягає.

В п. 9.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.99 року N 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” зазначено , що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Крім того, колегія враховує , що судом було встановлено факт надання відповідачем послуг. Позивач прийняв надані відповідачем послуги та сплатив їх вартість, що підтверджується актом наданих послуг  або актом прийому-передачі .

 Отже, позивач вважається таким, що схвалив  вказаний оспорюваний  правочин.

Доводи скаржника колегія не буре до уваги, оскільки вони є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Згідно  ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

 З огляду  на викладене, колегія суддів  вважає, що оскаржуване рішення суду  є обґрунтованим , законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи, застосував  норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим не вбачає підстав для  скасування  або зміни  рішення, тому  залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу  - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2010р. у справі №26/136 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МАБО СЕРВІС”

  залишити без задоволення.

3.Матеріали справи №26/136 повернути до господарського суду міста Києва.          

4. Постанова   може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.  

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді