Справа №2-576-2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Селидове 20 квітня 2007 року
Селидівский міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Хейло Я.В., при секретарі Москаленко О.В., Конотопчик О.Г., за участю позивача ОСОБА_1.. , представник відповідача ЗА «Машзавод» м. Новогродівка- Ковальчук І.Г., Окунь С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Селидове цивільну справу за позовом
ОСОБА_1до ЗАТ «Машзавод» м. Новогродівка про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди ,-
вс тановив:
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ЗАТ «Машзавод» м. Новогродівка про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди в якому зазначила, що перебувала з відповідачем в трудових відносинах з 31 травня 2006 року по 08 грудня 2006 року, працювала у якості комірнику відділу маркетингу. Наказом № 222/11 від 08.12.2006 року вона була звільнена на підставі ст.38 КЗпП України. За період роботи відповідач порушував строки виплати заробітної плати, у зв"язку з чим виникла заборгованість у розмірі 808,78 гривень, яка при звільнені їй не була виплачена. Добровільно заборгованість по зарплаті відповідач у встановлений законом строк не виплатив .Заборгованість по заробітній платі була виплачена у повному обсязі 09.02.2007 року. Враховуючи, що в день звільнення не була виплачена заборгованість по заробітній платі, відповідач зобов'язаний виплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Крім того, вона перенесла значні моральні страждання через порушення своїх трудових прав , які оцінює у розмірі 1000 гривень. Просила суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 921, 48 гривень та моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.
В судовому засіданні позивач повністю підтримала свої позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 921,48 гривень. Несвоєчасна виплата заробітної плати завдала їй також моральні страждання, оскільки вона залишилась без засобів до існування, була вимушена відмовляти собі та членам своєї родини у задоволенні необхідних життєвих та побутових потреб, оскільки залишилася без коштів у святкові дні . Просила суд стягнути з відповідача 1000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди за несвоєчасну виплату заробітної плати.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку визнав частково, оскільки позивач фактично була звільнена з підприємства 15.01.2007 року, не заперечував виплатити позивачу середній заробіток у розмірі 460,47 гривень із розрахунку, що середньоденна заробітна плата складає 21,94 гривень кількість робочих днів за даний період складає 21 день. Позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди не визнав, вважає, що позивачем не надано доказів, що підтверджують факт перенесення нею моральних страждань та що вона приймала якісь заходи для подальшого працевлаштування.
Зібраними по справі доказами судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 31.05.2006 року на підставі наказу № 83/п від 31.05.2006 року працювала у якості комірника 2-го розряду відділу маркетингу. Згідно наказу № 222/п від 08.12.2006 року та запису у трудовій книжці трудові відносини припинені 08.12.2006 року за ст.38 КЗпП України за власним бажанням. В день звільнення відповідачем не проведено повного розрахунку з позивачем та сума заборгованості по заробітній платі склала 808,78 грн. 09.02.2007 року зазначена сума заборгованості по заробітній платі позивачу була виплачена у повному обсязі.
Суд, заслухав пояснення сторін, свідка ОСОБА_2вивчив матеріали справи, законодавство ,що регулює спірні правовідносини дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.
Стаття 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника звільненому працівникові сум у строки , зазначені в ст. 116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Відповідно до роз'яснень, даних у Постанові Пленуму Верховного Суду № 13 від 24.12.1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Враховуючи, що заборгованість по заробітної платі була виплачена
09.02.2007 року, суд вважає вимоги позивача про стягнення середнього
заробітку по день фактичного розрахунку обгрунтовані та підлягають
частковому задоволенню. Враховуючи, що згідно наданої довідки у січні 2007
року було 19 робочих днів ,у лютому 2007 року 6 робочих днів позивачу
після звільнення заборгованість по зарплаті була виплачена 09.02.2007 року,
період затримки розрахунку з 08.12.2006 року по 09.02.2007 року складає 40
робочих днів, то сума середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь
позивача складає згідно розрахунку 40 (дні) 21,94 грн. (середньоденна
заробітна плата позивача ) = 877,60 гривень.
Суд не може прийняти до уваги доводи представника відповідача про те, що трудові відносини з позивачем були припинені фактично 15.01.2007 року , оскільки судом встановлено , що згідно наказу відповідача від 08.12.2006 року
трудові відносини з позивачем були припинені з 08.12.2006 року. Як пояснила в судовому засіданні позивач та не оспорювали представники відповідача вона після 08.12.2006 року не працювала на підприємстві та свої трудові обов'язки не виконувала.
Вирішуючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 1000 гривень за несвоєчасну виплату заробітної плати, суд виходить з того, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Судом встановлено, що несвоєчасна виплати заробітної плати завдала позивачеві моральних страждань, так як вона була вимушена докладати додаткових зусиль для утримання себе та своєї родини. Тому суд вважає, що позивач був вимушений шукати додаткові джерела для організації свого життя.
Враховуючи суму заборгованості, характер , ступень, тривалість страждань та вимушених змін у його житті, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у сумі 300 гривень.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд стягує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати по справі у розмірі 81 гривень.
Керуючись ст. і 15,116,117, 237-1 КЗпП України, ст.34 Закону України "Про оплату праці ", постановою КМ України №1427 від 20.12.1997 року та ст.ст.88, 213-214 ЦПК України суд , -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Машзавод» м. Новогродівка на користь ОСОБА_1середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 877, 60 грн. (вісімсот сімдесят сім гривень 60 коп.), 300 гривень (триста гривень) у відшкодування моральної шкоди та судовий збір на користь держави в сумі 51 (п'ятдесят одна гривна).
Стягнути з ЗАТ «Машзавод» м. Новогродівка на рахунок р/р 31216259700004 в ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686537, отримувач - УДК у м. Донецьк в рахунок відшкодування судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Донецької області може бути подано через Селидівський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.