РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Дралла І.Г.
Суддів Пономаренко А.В.,
Білоусової В.В.
При секретарі Вернігор О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Екологія – Н» до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди та стягнення суми, зустрічним позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Екологія – Н» про стягнення суми, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2010 року Комунальне підприємство «Екологія – Н» (далі – КП «Екологія – Н» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди та стягнення суми.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 квітня 2008 року між КП «Екологія – Н» та ОСОБА_5 був укладений договір оренди транспортного засобу – автомобіля з причепом ВАЗ 21070 реєстраційний номер НОМЕР_1 на умовах оплати за користування в сумі 500 грн. у місяць.
Однак всупереч діючому законодавству та статуту КП «Екологія – Н», договір оренди є недійсним, оскільки був підписаний неповноважною особою, транспортний засіб фактично підприємству не передавався , оскільки акт прийому-передачі автомобіля не укладався та було оформлено тимчасового реєстраційного талону, через що відповідачем безпідставно була отримана у період з квітня 2008 року по серпень 2009 року орендна плата у розмірі 7002 грн. 38 коп.
У травні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до КП «Екологія – Н» про стягнення грошової суми за користування транспортним засобом у розмірі 19800грн., посилаючись на те , що в період з 07 квітня 2008 року по 31 серпня 2008 року він займав посаду директора КП «Екологія – Н», у зв’язку з чим, відповідно до положень цивільного законодавства, не міг укладати вищезазначений договір оренди від свого імені як представник юридичної особи.
Також позивач за зустрічним позовом зазначив, що належний йому автомобіль ВАЗ 21070 НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 використовувався відповідачем у господарській діяльності , а відтак, застосовуючи правові наслідки недійсності правочину, ОСОБА_5 просив суд стягнути з КП «Екологія – Н» на його користь суму вартості використання вказаного автомобіля в період з 16 квітня 2008 року до 31 серпня 2009 року у розмірі 19800,00 грн.. , виходячи з розрахунку 150 грн. на добу за час користування автомобілем .
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 13 липня 2010 року позов КП «Екологія – Н» задоволено частково .
Визнано недійсним договір оренди транспортного засобу – автомобіля «ВАЗ 21070» державний номер НОМЕР_1 з причепом державний номер НОМЕР_2, укладений 16 квітня 2008 року між ОСОБА_5 та КП «Екологія – Н».
В іншій частині позову , а також у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5- відмовлено .
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд помилково визнав недійсним нечинний правочин, не взяв до уваги надані ОСОБА_5 докази щодо розміру орендної плати, чим порушив принцип змагальності сторін та положення цивільного законодавства про застосування реституції у разі визнання правочину недійсним.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для визнання спірного договору оренди транспортного засобу недійсним і застосування наслідків недійсності, передбачених законом, шляхом відшкодування вартості одержаного .
Однак колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду.
Судам відповідно до статті 215 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом , та оспорювані – якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом .
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Під час вирішення справи суд першої інстанції виходив з того, що 16 квітня 2008 року між КП «Екологія – Н» в особі начальника господарського відділу та ОСОБА_5 , який виконував обов’язки директора цього підприємства на протязі з 07 квітня 2008 року до 31 серпня 2009 року , був укладений договір оренди транспортного засобу – автомобіля з причепом ВАЗ 21070 реєстраційний номер НОМЕР_1 , строком до 01 січня 2009 року на умовах оплати за користування автомобілем орендодавцю ОСОБА_5. у розмірі 500 грн. у місяць та пролонгації дії договору за домовленістю його сторін .
У період з квітня 2008 року до серпня 2009 року ОСОБА_5 отримано орендної плати у загальній сумі 7002, 38 грн. за фактичне використання КП «Екологія – Н» вказаного в договорі транспортного засобу для виробничої діяльності .
Правильність викладених обставин сторонами не заперечувалася і підтверджена доказами у матеріалах справи ( а.с.5-7,55-67,76-163).
КП «Екологія – Н» в обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що спірна угода оренди транспортного засобу була укладена від імені цього підприємства неповноважною особою та без фактичної передачі орендного майна , що призвело до безпідставного отримання ОСОБА_5 орендної плати за час дії договору в сумі 7002,38 грн.
При вирішенні справи та оцінки наданих сторонами доказів суд дійшов правильного висновку щодо укладення спірного договору з суттєвими порушеннями , що виключає його дійсність та не породжує для сторін угоди прав та обов’язків .
При цьому суд обґрунтовано керувався укладенням договору оренди з боку орендаря неповноважною особою та відсутністю при передачі об'єкта оренди акту здачі-приймання, який є невід'ємною частиною цього договору, а також положеннями статей 220 і 799 ЦК України, якими встановлено необхідність нотаріального посвідчення договору найму (оренди) транспортного засобу за участю фізичної особи та нікчемність такого договору у разі недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення.
Однак , вірно встановивши нікчемність спірної угоди , суд першої інстанції всупереч положень частини 2 статті 215 ЦК України дійшов помилкових висновків про визнання цього правочину недійсним і застосування реституції як наслідків його недійсності за правилами частини 1 статті 216 вказаного Кодексу шляхом зарахування отриманої ОСОБА_5 грошової суми за оренду автомобіля як відшкодування вартості його використання.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не вправі визнавати нікчемний правочин недійсним, а обраний судом спосіб захисту цивільних прав та інтересів сторін не передбачений законом.
За таких обставин рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим.
Оскільки , вирішуючи справу, суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального права , відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення –про відмову у задоволенні первісного і зустрічного позову.
На підставі наведеного та керуючись статтями 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства «Екологія – Н» до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди та стягнення суми, а також зустрічний позов ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Екологія – Н» про стягнення суми залишити без задоволення .
Рішення набирає законної сили у день його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді :