П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року селище Верховина справа № 1 – 117 / 2010 р.
Верховинський районний суд Івано – Франківської області в складі :
головуючого - судді Токарука В.І.
з участю секретаря Пікула М.Й.
прокурора району Медведчука Д.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу проти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки села Хімчин, Косівського району, жительки АДРЕСА_1 українки, громадянки України, на утриманні одна неповнолітня дитина та інвалід 2 групи, працює приватним підприємцем, раніше не судженої,
за ч.2 ст. 172 КК України, ---
В С Т А Н О В И В :
що ОСОБА_2 допустила грубе порушення законодавства про працю щодо матері, яка має дитину віком до 14 років.
Злочин вчинено при наступних обставинах: будучи зареєстрована згідно свідоцтва серії ВОО № НОМЕР_1 від 08.08.2002 року, як фізична особа підприємець, виконувала роботи по наданню перукарських послуг у перукарні “Надія”, яка розташована на території автостанції селища Верховина і в липні – серпні 2010 року використовувала працю найманих працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, однак трудові договори в письмовій формі в порушення статей 21, 24 КЗпП України та наказу Міністерства праці та соціальної політики від 08.06.2001 року № 260 “Про затвердження форми трудового договору між працівником та фізичною особою та порядку реєстрації договору трудового договору між працівником та фізичною особою” з ними не уклала, їх ніде не зареєструвала та не внесла записи в трудові книжки.
В порушення вимог ст. 30 Закону України “Про оплату праці” облік виконуваної роботи ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , табелі відпрацювання робочого часу та документація по нарахуванню та виплаті їм заробітної плати не велися.
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 мають на утриманні неповнолітніх дітей до 14 років.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_2 винною себе визнала, суду пояснила, що вона дійсно працевлаштувала ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на роботу по наданню перукарських послуг у власній перукарні "Надія ", однак трудові угоди в порушення трудового законодавства з ними не уклала. У вчиненому розкаюється та просить розглядати справу по спрощеній процедурі у відповідності до ст. 299 КПК України і провадження по справі закрити, звільнивши її від кримінальної відповідальності, оскільки на даний час вона допущені порушення трудового законодавства усунула, уклала з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 письмові трудові договори і зареєструвала їх у встановленому законом порядку. Просить врахувати також, що у неї на утриманні мається неповнолітня дитина, хвора матір та брат, інвалід 2 групи, визнаний судом недієздатним.
Судом з 'ясовано, чи правильно розуміє підсудна та інші учасники судового розгляду зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності та істинності її позиції, а також роз'яснено підсудній, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку. При цьому судом постановлено ухвалу, якою дослідження доказів по справі обмежено допитом підсудної та дослідженням обставин стосовно особи підсудного.
При зазначених обставинах суд вважає за доведену вину ОСОБА_2 у вчиненні злочину і її дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 172 КК України, оскільки вона не уклала з найманими працівниками трудових договорів, не зареєструвала їх у встановленому законом порядку, не вела обліку відпрацювання робочого часу та документації по нарахуванню та виплаті їм заробітної плати і серед цих працівників були матері, які мають дітей віком до 14 років, тобто допустила грубе порушення законодавства про працю, вчинене щодо матерів, які мають дітей віком до 14 років.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи суд вважає, що клопотання підсудної про звільнення від кримінальної відповідальності слід задовольнити виходячи із наступного.
За змістом ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якгцо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала заподіяні нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
У відповідності до ст. 282 КПК України, якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підстави для закриття справи передбачені ст. 7 КПК України, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою постановою закриває справу.
Злочин, вчинений підсудньою, відносяться до категорії невеликої тяжкості, а визнання своєї вини у скоєнні злочинів та працевлаштування найманих працівників у відповідності до вимог трудового законодавства свідчить про те, що вона щиро розкаялася у його вчиненні. Крім цього, матеріалами кримінальної справи підтверджено, що ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності раніше не притягувалася, позитивно характеризується за місцем проживання, після вчинення
інкримінованого їй діяння інших злочинів не вчиняла, що дає суду підстави вважати, що вона може бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 КК України у зв 'язку із дійовим каяттям.
На підставі ст.45 КК України та керуючись ст. ст. 7, 282 КПК України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 172 КК України за дійовим каяттям, а провадження в даній кримінальній справі закрити.
Обраний запобіжний захід у виді перебування на підписці про невиїзд - скасувати.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Верховинський районний суд.
Головуючий: В.І.Токарук