У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Григоренка М.П.,
суддів Оніпко О.В., Ковалевича С.П.,
при секретареві Омельчук А.М., за участю представника позивача Кузнецова В.В. та представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Рівненського міського суду від 18 серпня 2010 року в цивільній справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку ’’ПриватБанк’’ до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно,
ВСТАНОВИЛА :
23 квітня 2010 року ЗАТ КБ „ПриватБанк” звернулось до Рівненського міського суду із позовною заявою, в якій зазначило, що 14 лютого 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №0802\60, згідно якого останній отримав кредитні кошти, в розмірі 60000 доларів США, а на забезпечення виконання цього договору із відповідачем в цей же день також було укладено два договори застави № 0802\60ТЗ і № 0802\60М.
У зв’язку із тим, що станом на 17 березня 2009 року у відповідача утворилась заборгованість за вищевказаним кредитним договором, на загальну суму 58064.94 доларів США, позивач просив суд зобов’язати відповідача передати в заклад ЗАТ КБ „ПриватБанк” майно, заставлене згідно із договорами застави № 0802\60ТЗ і № 0802\60М від 14 лютого 2008 року та в рахунок погашення зазначеної вище заборгованості звернути стягнення на це майно, шляхом безпосереднього продажу конкретному продавцю з правом укладення Заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені Заставодаця.
Повторним заочним рішенням Рівненського міського суду від 18 серпня 2010 року позов ЗАТ КБ „ПриватБанк” задоволено повністю.
В поданій апеляційній скарзі на вказане рішення відповідач ОСОБА_2 вказує, що це рішення судом першої інстанції винесене із порушенням норм
_______________________________________________________________________ Справа № 22-1876-2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Бердій М.А.
Категорія : 19.27 Доповідач : Григоренко М.П.
процесуального і матеріального права, оскільки спір було вирішено за відсутністю відповідача ОСОБА_2 та його представника, які не були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Позов було пред’явлено до двох відповідачів, але про іншого відповідача – ОСОБА_4 суд першої інстанції взагалі нічого не зазначив у своєму рішенні.
Судом першої інстанції не було з’ясовано питання чи настало у позивача право звернення стягнення на заставлене майно, оскільки, згідно п.2.3.3. укладеного кредитного договору та ч.1 ст. 35 Закону України „Про іпотеку”, перед тим як розпочати процедуру звернення стягнення на заставлене майно Банк був повинен надіслати апелянту письмову вимогу, але ним цього зроблено не було, у зв’язку із чим позовні вимоги позивача є передчасними і задоволенню не підлягають.
У зв’язку із викладеним апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове яким відмовити у задоволенні заявленого позову.
В ході апеляційного розгляду справи представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача апеляційну скаргу не визнав, а тому просив її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ КБ „ПриватБанк” , суд першої інстанції виходив із того, що останній має право на примусове виконання зобов’язання в натурі, згідно із ст. 16, 1050, 1054 ЦК України та ст. 20 Закону України „Про заставу, оскільки відповідач ОСОБА_2 порушив свої зобов’язання по укладеному кредитному договору від 14 лютого 2008 року, в зв’язку із чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем, розмір якої, станом на 19 березня 2009 року, становив 58064.94 доларів США.
З даними висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки згідно п.2.3.3. укладеного кредитного договору, на який посилається апелянт, ніяким чином не обмежує право позивача звернутись із позовом до суду про звернення стягнення на заставлене майно, а дія Закону України „Про іпотеку” не розповсюджує свою дію на правовідносини, які виникли у дані справі, так як предметом застави є рухоме майно.
Крім того, на розсуд колегії суддів, неповідомлення боржника про звернення стягнення на предмет застави, не перешкоджає кредитору звернутись до суду із відповідним позовом, так як це в певній мірі також є повідомлення боржника про свої наміри, у зв’язку із неналежним виконанням тим взятих на себе зобов’язань і тому останній не позбавлений можливості уникнути звернення на заставлене майно вже в ході судового розгляду справи, наприклад, шляхом укладення мирової угоди, але відповідач ОСОБА_2 ніяким чином не прагнув врегулювати із ЗАТ КБ „ПриватБанк” питання, які виникли у нього у зв’язку із наявністю заборгованості по кредитному договору, протягом усього розгляду справи.
Щодо неналежного повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи, то, на думку колегії суддів, дана обставина не може слугувати підставою для скасування законного по суті рішення, так як після скасування заочного рішення Рівненського міського суду від 06 жовтня 2009 року і до моменту розгляду справи в апеляційному суді у відповідача була об’єктивна можливість подати заперечення та докази на заперечення заявленого позову.
Відсутність вказівки в оскаржуваному рішенні про іншого відповідача – ОСОБА_4, то дана обставина також не є підставою для скасування рішення, так як із матеріалів справи вбачається, що фактично до останньої позивачем вимоги не заявлялись, у зв’язку із чим судом першої інстанції її було визнано неналежним відповідачем (а.с. 90).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення Рівненського міського суду від 18 серпня 2010 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 18 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і її може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Григоренко М.П.
Судді Ковалевич С.П.
Оніпко О.В.