Справа № 2- 1076/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

               03 листопада  2010  року  

Фрунзенський  районний суд  міста Харкова в складі:

головуючого – судді  Алфьорової, за участю  секретаря судових засідань  Савченко В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом  ОСОБА_2  до Приватного підприємства „ Слово РК”,  третя особа  ОСОБА_3 про  поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та  відшкодування моральної шкоди.

  встановив:

              Позивач  ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та  відшкодування моральної шкоди, на обґрунтування якого посилався, що з 10.02.2009 р. постійно  працював в ПП „ Слово РК” на посаді  адміністратора залу та  сумлінно виконував свої обов'язки. В 20 -х числах вересня 2009 р.,  він прийшов до відділу кадрів, щоб подати заяву на відпустку по догляду за дитиною і здав її .  Йому вказали перелік документів, які він повинен надати. Коли він їх надав, то його повідомили, що він звільнений 08.08.2009 року  згідно зі ст. 38 КЗпП України, але  він заяву про звільнення  не писав Наказу про звільнення та трудову книжку не видали. 13.11.2009 року  за місцем проживання прийшов лист від відповідача, де його повідомило, що він звільнений і йому треба з’явитися за трудовою книжкою. Вважає, що його звільнення незаконне і тому  вимушений звертатися  до суду з цим позовом. Крім того, він просить стягнути моральну шкоду з відповідача у розмірі 5000 грн.,так як внаслідок дій  відповідача  у нього  погіршився   психологічний стан та були погіршені сімейні стосунки так як він не міг забезпечувати сім’ю матеріально.

               Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному  обсязі  і дав пояснення про обставини викладені вище, а також зазначив, що 20.07.2009р. коли у нього був вихідний, його викликав зам. директора ОСОБА_4 і повідомив, що він його як працівник не влаштовує, так як він погано працює  і пропонував піти до відділу кадрів і  написати заяву про звільнення за власним бажання, але він відмовся. У понеділок директор видавництва  „ Ранок” сказав, що він буде тимчасово працювати в типографії ПП„ Тріада +”  і для цього подзвонив  директору. Стажувався  він у  комірника    протягом трьох тижнів  до 12.08.2009р., 13.08.09 р. йому доповіли, що він не підходить  і тому повернувся до магазина, але йому там сказали,  що він звільненій з 23.07.2009 року, тоді він поїхав  до відділу кадрів, де  йому було сказано, якщо він не напише  заяву про звільнення, то   будуть платили  менше, а також повісять недостачу і звільнять  за статтею, але він відмовився писати цю заяву і  на роботу  більше не виходив. На при кінці серпня 2009 року дзвонила неодноразово з відділу кадрів ОСОБА_5 – ОСОБА_6 і питала,  коли він напише заяву про звільнення  за власним бажанням. 09.09.2009 року його дружина вийшла на роботу і тому вони вирішили,  що він піде у відпустку по догляду за дитиною до трьох років, тому він звернувся до відділу кадрів і надав  заяву про декретну відпустку  і йому сказали, які треба  документи  для оформлення цієї відпустки. В 20 числах вересня 2009 року, він приніс документи, в кабінеті  знаходилась директор ОСОБА_3 Вона дала підписати документи про те, що він  відгуляв відпустку і він їх підписав, не дивлячись ні дати, так як по графік відпустки не збігається з тими які вони реально  знаходяться у відпустках.  ( реально він був у відпустці з 01 по 14 .06.09р. та з  08.07.09 р. по 13.07.09р. )   А також підписав документи,   що він  отримав  гроші. Коли підписував ці документи йому  сказали,  що він звільнений, хоча заяв на звільнення  не писав. Наказ про звільнення не дали, тому що він відмовився  забирати  трудову книжку.

               Пізніше в своїх поясненнях позивач вказував про те, що  може заяву про звільнення  за власним бажанням  він і  писав, у зв’язку з тиском на нього у  відділі кадрів з боку адміністрації і якщо він писав то це могло  бути у  вересні 2009 року, а не  08.08.2009 року, так як на той час він працював в типографії.  В серпні 2009 року коли писав заяву, щоб йому надали відпустку  по догляду за дитиною і підписував ряд документів, то його  ніхто  не попередив, що він вже був звільнений у серпні в 2009 року. Він точно не пометає писав чи ні заяву про звільнення, а також припускає, що у відповідача є художники, які могли   за нього оформити  заяву від його імені, або експерт помилився в своїх висновках.

           Представник приватного підприємства „ СЛОВО РК ?Сакара Н.Ю. в судовому засіданні проти позову заперечувала. При цьому, посилалася на те,  що  позивач ОСОБА_2 був прийнятий на постійну  роботу на посаду адміністратора залу з 06.01.2009 року згідно наказу від 05.01.2009 року. На підставі заяви ОСОБА_8 від 24.07.2009 року. наказом № 07-24 –к йому була надана відпустка без збереження заробітної плати на 15 календарних днів з   24.07.2009 р. по 07.08.09р.  08.08.2009 р .  він написав заяву про звільнення його за власним бажанням, що не суперечить вимогам ст. 38 КЗпП України. Ця заява була написана особисто в присутні інспектора по кадрам. Згідно наказу № 08/08-к  від 08.08.2009 року позивача було звільнено і йому було виплачено компенсацію за невикористану відпустку в кількості 14 днів. Після написання заяви в якій він навмисно змінив підпис та почерк, ОСОБА_2, не дочекавшись наказу одразу пішов. На дзвінки  у серпні-вересні 2009 р. він не відповідав, на своєму робочому місце не з’являвся. 15.09.2009 р. він з’явився до ПП „ СЛОВО РК” та роблячи вигляд, що він не писав заяви про звільнення, надав заяву про надання йому відпустки по догляду за дитиною. Директора не було, тому його попросили зачекати, оскільки остання  мала намір з ним поспілкуватися та ознайомити його з наказом про звільнення, але він відмовився чекати та пішов. 21.09.2009 р. йому було направлено листа, в якому його  просили з’явитися  для отримання трудової книжки або  дати згоду на її відправку поштою і було додано розрахунковий лист, щодо заробітної плати за серпень 2009 рік. З наказом він був ознайомлений 22.09.2009 року, але розписатися в наказі і отримати його він відмовився, про що  був складений відповідний акт. Відмовився також від отримання трудової книжки, а складений акт забрав, про що свідчить акт при виїмку акта відмови від отримання трудової книжки. Він вказував на те, що заява про звільнення була написана не його почерком, ( він його навмисно змінив) і підприємство довести факт написання їм  заяви не зможе та змушено буде поновити його на роботі,  та оплатити час коли він не працював. 30.10.09 р. вдруге направили йому лист,  який він отримав 02.11.2009 року. 03.12.2009 року, він з’явився до підприємства,  але  отримати трудову книжку відмовся. Вважають, що звільнення було законно і підстав для поновлення його на роботі немає. Типографія „ Тріада +” та видавництво „ Ранок” не мають відношення до ПП „ СЛОВО РК”.

          Третя особа -  ОСОБА_3, в судове засідання не з’явилися, про день і час слухання  справи сповіщена належним чином, раніше будучі допитаною в судовому засіданні позов не визнала і дала аналогічні пояснення, як представник відповідача.

            Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено  такі факти  та відповідні  їм правовідносини.

Судовим розглядом  установлено, що  позивач   ОСОБА_2 був прийнятий  на постійну роботу у приватне  підприємство „ Слово РК”,  на підставі наказу від 05.01.2009 року за №  01/05-к на посаду адміністратора залу з 06.01.2009 року .

Згідно наказу № 07/24 –к від 24.07.2009 року,  на підставі    заяви  ОСОБА_2  від 24.07.2009 року йому була  надана відпустка без збереження заробітної плати за період з 24.07.2009 року по 07.08.2009 року.

Відповідно до  ст. 38 КЗпП України – працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноваженого ним орган письмово за два тижня. Власник або уповноважений  ним орган може розірвати трудовий договір у строк,  про який просить працівник.  Вищезазначена норма не містить прямої заборони звільнення працівника в строк, про який він просить в своїй заяві, навіть і в день подання заяви, якщо на це є згода власника або  уповноваженого   органу   та не суперечить інтересам підприємства.    

 Позивач  ОСОБА_2 власноручно написав письмову заяву від 08.08.2009 року про його звільнення за власним бажанням. На підставі його заяви був виданий наказ № 08/08-к від 08.08.2009 року, згідно якого ОСОБА_2 звільнили відповідно до ст. 38 КЗпП України – за власним бажанням.

 21.09.2009 року позивачу було направлено листа № 09/21 від 21.09.2009 року,  в якому  його просили з’явитися для отримання трудової книжки,  або надати згоду на її відправку поштою за вказаною адресою. До вказаного листа був наданий розрахунковий лист, щодо заробітної плати за серпень 2009 р. З наказом ОСОБА_2 було ознайомлено 22.09.2009 р.,  коли він з’явився  до  ПП „ СЛОВО РК”, але відмовився  розписатися в наказі та отримати його копію, що підтверджується відповідним актом про відмову від підпису в наказі. Крім того, позивачу було запропоновано отримати трудову книжку, але він відмовся від її отримання і складений акт забрав, що підтверджується Актом про виїмку акта відмови від отримання трудової книжки від 22.09.09 р.

 Вдруге, на адресу позивача був направленій  лист № 30/10-01 від 30.10.2009 року ( що підтверджується копією квитанції служби кур’єрської доставки № 002702), який він отримав 02.11.2009р.  03.12.2009 року ОСОБА_2 знаходячись в ПП „ СЛОВО РК” отримати копію трудової книжки відмовився, про що був складений відповідний акт.

Свідок ОСОБА_4, який працює зам. директора,  пояснив в судовому засіданні, що позивач працював у них адміністратором залу, але він вважає, що зі своєю роботою він не завжди справлявся, тому що не знав її, з  громадянами розмовляв грубо і йому  були раніше були усні зауваження.  В 20 числах липня 2009р. він сказав  ОСОБА_9 про те, що він поганий працівник  і пропонував звільнитися за власним бажанням, але від нього на цю пропозицію тільки  була погроза  і він сказав,  що не буде звільнятися. Він пропрацював один день після розмови, а потім він не знає де він був, так як в магазині  не працював.  В типографію «Тріада», яка не має відношення до ПП « СЛОВО РК»  він його не посилав.  У вересні 2009 року,  ОСОБА_2 у відділі кадрів був  прочитаний  наказ про звільнення, але той його  підписувати відмовся, а також  брати трудову книжку, тому був складений акт про відмову.

Свідки  ОСОБА_10 та  ОСОБА_11 пояснили  в судовому засіданні, що вони  були присутні в грудні  2009 року в бухгалтерії фірми  ПП  „ СЛОВО РК”, коли позивач ОСОБА_2 відмовився від отримання трудової книжки  і тому було складений акт про відмову отримати трудову книжку.

Свідок ОСОБА_5 – ОСОБА_6 пояснила в судовому  засіданні, що вона працює у відділі кадрів ПП „ СЛОВО РК” з 01.08.09 р., а також  працювала на півставки у видавництві „ Ранок”, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Космічна. 08.08.2009 року вона була в офісі  по вул. Космічна,  коли приїхав ОСОБА_2 то в її присутності  писав заяву про звільнення за власним бажанням. Про те, щоб ОСОБА_2 працював ще два тижня перед звільненням  не було і річчі.  Вона стала готовити наказ, директор знаходився в іншому місці, тому підписати наказ зразу не мала можливості, а ОСОБА_2 пішов, сказавши при цьому, що йому треба поспілкуватися з директором та  більше не приходив. Вона неодноразово дзвонила йому, але не могла додзвонитися,  на роботу він більше не приходив. Вона підготувала лист про необхідність прийти до підприємства і забрати трудову книжку, а також розрахунок по заробітній платі. У зв’язку з тим, що повідомлення про вручення йому листа  не надходило, був  вдруге відправлений лист на його адресу з проханням забрати трудову книжку. Заяву про відпустку позивач писав в липні 2009 року і вона знаходилася в його особистій справі.  У вересні 2009 року, ОСОБА_2  приніс заяву про декретну відпустку, але вона йому сказала, що у нього вже є заява про звільнення, на що він їй відповів, що ця заява написана не його почерком. Його  намагалися ознайомити з наказом, коли він прийшов у вересні 2009 року,  його йому показували, але ОСОБА_2  відмовся підписувати, а також відмовся від отамання трудової книжки і  тому був складений  акт  про це, але він його забрав і  про  це був також складений  акт. В грудні 2009 року директор пропонував ОСОБА_2 забрати  трудову книжку, він також відмовся.  Після того як він написав заяву про відпустку про декретну відпустку у вересні 2009 року, дзвонила його дружина  з питанням, які потрібні документи надати для оформлення відпустки по догляду за дитиною до трьох років. У зв’язку з тим, що ОСОБА_2 вже написав заяву про звільнення, тому  вона сказала його дружині, що  треба зустрічатися з директором і вести з нею розмову, і сказала теоретично які треба документи для такої відпустки.

Свідок   ОСОБА_12 пояснив в судовому засіданні, що він  став управляючим з  20.08.09р. і не  бачив ОСОБА_2 з вересня по листопад 2009р., він не приходив до магазина і не ставив питання допустити його до  роботи. Ні на яких зборах,  він не  говорив працівникам магазину про  те, що позивач нібито був звільнений з 23.07.2009 року.  

Свідок ОСОБА_13М пояснила в судовому засіданні, про те дійсно працювала у магазині Книголенд – адміністратором. В серпні позивач   на роботу не з’являвся, а заходив як відвідувач магазину. У магазині ніхто та нікому не давав будь яких указівок з приводу ОСОБА_2 Що стосується, чи працював позивач у типографії чи ні їй не відомо.

Свідок ОСОБА_14 пояснила в судовому засіданні, що дійсно 20.07.2009 року чоловіка викликав ОСОБА_4 до магазину. Вона чула їх розмову, а саме те, що він пропонував її чоловікові  звільнитися, хоча підстав та бажання  для цього не було. ОСОБА_2  направили працювати до типографії,  а потім не дали можливості працювати в ПП „ СЛОВО РК”, тому  вони вирішили, що вона вийде на роботу,  а чоловік піде у декретну відпустку. Для цього, чоловік та  вона по телефону узнавали про те, які потрібні документи для цього.  Про те,  що чоловік звільнений з роботи вона не знала і він не міг написати цю заяву, так як збирався  працювати і надалі  у ПП „ СЛОВО РК”.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 спочатку  давав пояснення, що заяву про звільнення  за власним бажанням від свого імені,  він вперше побачив тільки в матеріалах  цивільної справи, потім він поясняв,  що  він міг написати цю  заяву, але  якщо писав то під тиском з боку адміністрації приватного підприємство „ СЛОВО РК”, але такий його довід  не підтвердився в судовому засіданні будь якими доказами.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не надані будь які докази, які б підтвердили, що заява про звільнення за власним бажанням  написана під тиском будь яких осіб, а крім цього, позивач в позовній заяві, а також у  судовому засіданні посилався також на те, що він  взагалі  не писав таку заяву.

За клопотанням представника  відповідача   ПП „СЛОВО РК”, ухвалою суду була призначена судово – почеркознавча експертиза. Згідно висновку судово – почеркознавчої експертизи від 20.04.2010 року, яка проведена Харківським науково – дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. Професора М.С Бокаріуса,  записи в заяві ОСОБА_2 про звільнення за власним  бажанням, та підпис в цій заяві   виконано  ОСОБА_2 з навмисним іскаженієм свого особистого почерку та підпису.

Не довіряти вказаному доказу, а саме: висновку експерта у суду нема підстав. Таким чином, позивач був звільнений з роботи - ПП „СЛОВО РК” відповідно діючого законодавства, а саме згідно зі ст. 38 КЗпП України ( за власним бажанням) і тому підстав для його поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди немає.

 Згідно наданій   відповіді Приватного підприємства „ Тріада + ”від 15.01.2010року – ОСОБА_2 в період часу з 21 липня 2009 року по 13 серпня 2009 року не працював в типографії і не стажувався. Позивач у судовому засіданні не довів, що у вказаний період він працював на вказаному підприємстві за направленням керівництва ПП «СЛОВО РК», а також той факт, що ПП «СЛОВО РК» та ПП  „ Тріада + ” відносяться до одного підприємства.

Відповідно до ст.  88 ЦПК України , стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно даним ХНДІСЕ, вартість проведеної судово – почеркознавчої експертизи складає 2967грн. 00 коп., яка була  сплачена  відповідачем  і тому ці витрати треба стягнути на користь  ПП „СЛОВО РК” з відповідача ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16,60, 208, 209, 212,-215 ЦПК України,

ст. ст. 38, 232-233, 234 -236, 237- 1   КЗпП України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позивних вимог  ОСОБА_2  до приватного підприємства „СЛОВО РК” ,   третя особа  ОСОБА_3 про  поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та  відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь  приватного підприємства „ СЛОВО  РК” , . за проведення судово – почеркознавчої експертизи 2967, грн.(дві тисячі дев’ятсот шістдесят сім) . 00 коп.(нуль)

           Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області  через Фрунзенський районний суд м . Харкова протягом  десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які  брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

            Рішення  набирає законної сили після закінчення строку для подання  апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу, не було подано. У  разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи  апеляційним судом .

Суддя –