Справа № 2- 1965/ 2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2010 року.
Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого - судді Алфьорової Т.М.
за участю секретаря судових засідань – Савченко В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною
заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства СК „ Ренесанс” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо – транспортною пригодою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди внаслідок завданої дорожньо-транспортною пригодою,
встановив :
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо – транспортною пригодою, посилаючись на те, що 21.10.2009 руку о 18 год.37 хв. вона рухалася на автомобілі „ Мерседес – Бенц СLS359”, держаний номер НОМЕР_1 по пр. Московському і на перехресті пр. М. Жукова з Московським проспектом відбулося дорожня - транспортна пригода. Водій автомобіля „Хонда АССОRD”, державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_3 не надала перевагу її автомобілю, який рухався по Московському пр- ту та закінчував проїзд перехрестя, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. 01.02.2010 року Постановою Фрунзенського райсуду м. Харкова винним в ДТП був визнаний відповідач по справі. Порушень Правил дорожнього руху України при розгляді адміністративної справи в її діях не встановлено. Внаслідок ДТП було пошкоджено технічний стан автомобілю "Мерседес Бенц СLS359”, чим було завдано майнової шкоди на суму 45997, 90 грн., що підтверджено висновками автотоварознавця № 202/2006 від 16.02.2010 р. Крім того, вона понесла витрати в зв'язку з оплатою послуг авто товарознавця в розмірі 400 грн. та за виклик відповідача – було сплачено за телеграму 31,28 грн.( суд и инф витрати). Автомобіль після ДТП був відремонтований на СТО Харків - Авто, офіційного представника Мерседес у м. Харкові і витрати склали 45628,99 грн., які вона просить стягнути. Внаслідок ДТП їй було також завдано моральної шкоди, так як під час зіткнення автомобілів вона отримала нервовий стрес, маючи дитину віком один рік протягом трьох місяців не могла користуватися своїм автомобілем, мала користуватися послугами таксі, що потягло за собою ряд незручностей, а також додаткові матеріальні витрати. Отриману моральну шкоду оцінює в 10000 грн.
Представник позивача ПрАТ СК „ Ренесанс” в судове засідання не з’явився, неодноразово сповіщався належним чином за останнім місцем знаходження. Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ця страхова компанія не виключена із єдиного державного реєстру, відповідь із господарського суду Львівської області від 12.07.2010 року за даними суду у проваджені суду не було справи про визнання банкрутом страхової компанії.
Суд вважає, що відповідно до ст. 74 ЦПК України - відповідач сповіщеній належним чином.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні позов не визнали і був пред’явлений зустрічний позов про відшкодування шкоди, посилаючись на ті ж події, які трапилася 21.10.2009 року. Свою вину в порушенні ДТП не оскаржує, так як була постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності, яку вона не оскаржувала, але вказує на те, що згідно висновку проведеної судово – автотехнічної експертизи в рамках адміністративної справи вина в ДТП вказана також і водія ОСОБА_2, яка порушила п. 12.3 Правил Дорожнього руху України. Внаслідок ДТП її автомобілю були заподіяні механічні пошкодження і заподіяна матеріальна шкода в розмірі 38511, 67 грн., витрати по проведенню експертизи складають 510, 67 грн., і додаткові витрати – судовий збір 440 грн., сплата інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. Крім цього, їй було заподіяна моральна шкода в розмірі 5000 грн., так як позивачка безпідставно звинувачую тільки її в скоєнні правопорушення. Також відповідачка вважає, що відповідальність за вказану шкоду несе страхова компанія ПрАТ „ СК „ Ренесанс”, де застрахована її цивільна правова відповідальність за пошкодження майна в межах 25000 грн. відповідно до Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ”. Вона своєчасно, після ДТП, звернулася до страхової компанії з заявою, де вказала про настання страхового випадку. На сьогоднішній день, ця компаній не визнана банкрутом і повинна нести відповідальність.
Представник позивача зустрічний позов не визнав і дав пояснення, що відповідачка ОСОБА_3 ґрунтує свої доводи тільки на підставі висновку авто - технічної експертизи, яка проведена в рамках адміністративної справи, але згідно Постанови Фрунзенського райсуду м. Харкова від 01.02.2010 року винним в скоєні ДТП визнана тільки ОСОБА_3 Вини ОСОБА_2 у порушенні учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів нема, тому немає підстав для стягнення будь якої суми для відшкодування шкоди і тому просить відмовити в задоволенні зустрічного позову. Крім цього, він такою вказав, що позивачка не заперечує проти того, щоб стягнули з ЗАТ „ СК „ Ренесанс” страхове відшкодування за пошкодження майна в рамках встановленого лимиту відповідальності, а саме 25500 грн., а не відшкодовану матеріальну та моральну шкоду треба стягнути з відповідача.
Вислухавши сторони та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що 21.10.2009 року, біля 18 годин 57 хвил. сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок зіткнення автомобілів „Мерседес – Бенц СLS359”, державний номер НОМЕР_1 під керуванням власника зазначеного автомобілю ОСОБА_2 та автомобіля Хонда АССОRD”, державний номер НОМЕР_2 – під керуванням водія ОСОБА_3
В даній дорожньо транспортній пригоді зіткнення відбулося в той час, як водій автомобілю „Мерседес Бенц – Бенц СLS359”, державний номер НОМЕР_1 " ОСОБА_2 здійснювала рух по пр. Московському та закінчувала проїзд перехрестя, а автомобіль „Хонда АССОRD”, державний номер НОМЕР_2 – під керуванням водія ОСОБА_3 " рухався по пр. Маршала Жукова і на перехресті із проспектом Московським сталося зіткнення з автомобілем позивача.
Згідно Постанови Фрунзенського райсуду м. Харкова від 01.02.2010 року – винним в порушенні п. п. 10.1, 16.3 Правил дорожнього руху України, була визнана відповідач ОСОБА_3, так як вона не надала перевагу автомобілю Мерседес Бенц – Бенц СLS359”.
Відповідно до ст.61 ЦК України - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У зв’язку з тим, що відносно відповідача винесена постанова, згідно якої він був визнаний винним, тому вважається що його вина доказана.
За змістом ст. 1166, 1187, ч. І п. З ст. 1188 ЦПК України та роз'яснень, які містяться у п. З постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого, - відшкодовується винним. У разі зіткнення джерел підвищеної небезпеки питання про відповідальність кожного з їх володільців за шкоду, заподіяну цим джерелам, перед іншим вирішується на загальних підставах. При цьому за наявності вини обох володільців розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного з них.
Згідно матеріалів адміністративної справи № 3-57/10 вбачається, що при розгляді адміністративної справи була призначена судово – авто технічну експертизу, яка проведена Харківським науково – дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. Професора М.С Бокаріуса і згідно її висновку – водій ОСОБА_2 мала технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем Хонда шляхом застосування своєчасного гальмування, тобто шляхом виконання нею вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, для чого у неї не було будь – яких перешкод технічного характеру. ЇЇ дії не відповідали вимогам п 12.3 ПДР України та знаходились з технічної точки зору в причинному зв’язку з виникненням даної пригоди.
На підставі дослідження усіх обставин справи суд приходить до висновку, що в даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_2 в даній дорожньо-транспортній ситуації також не відповідали вимогам Правил дорожнього руху України і настання події ДТП мало місто також і через порушення з його боку п.12.3 Правил дорожнього руху України.
Суд вважає, що вказаний висновок експерту про наявність в діях позивача відповідає конкретним обставинам ДТП , схемі та протоколу огляду місця ДТП. . Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Суд встановлює ступінь вини учасників аварії у відсотках і вважає, що вина позивача ОСОБА_2 становить 20 %, а вина відповідача ОСОБА_7 становить 80 %, виходячи з того, що характер дій відповідача ОСОБА_7 у більшій мірі сприяв скоєнню дорожньо - транспортної пригоди.
Судовим розглядом встановлено, що на час ДТП, як позивач ОСОБА_2, так і відповідач ОСОБА_3 були власниками транспортних засобів, якими вони керували, а тому повинні відповідати за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Обидві сторони надали суду для підтвердження своїх вимог про стягнення матеріальної шкоди висновки спеціалістів.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Про необхідність урахування зазначених конституційних положень судам роз'яснено й в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 5 березня 1977 року № 1 (з відповідними змінами) «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду». Зазначений вище висновки спеціалістів -автотоварозавців про визначення суми шкоди від ДТП є письмовим доказом, що відповідає положенням ч. 2 ст. 57 ЦПК України. Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Розмір майнової шкоди, яку завдано автомобілю Мерседес – Бенц СLS359, "Мерседес" державний номер НОМЕР_1 в наслідок ДТП складає 45997, 90 грн., що підтверджується висновком авто- товарознавця № 0666/07 від16.10.2009 р., вартість послуг автотоварознавця складає 400 грн. З урахуванням ступеню вини самого водія ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню 80 % від суми позовних вимог, а саме: 36798,92 грн. ( 80% від 45997,90 грн.)
Розмір майнової шкоди, яку завдано автомобілю Хонда АССОRD”, державний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 38511, 67 грн., що підтверджується висновком автотоварознавця № 9931від 13.11.2009 р., вартість послуг автотоварознавця складає 510,67 грн. З урахуванням ступеню вини водія ОСОБА_2 на користь відповідача підлягає стягненню 20 % від суми позовних вимог, а саме: 7702,33 грн. ( 20% від 38511, 67 грн.) Всього треба було би стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 29096,59 грн. ( 36798,92 грн. – 7702,33 грн.)
Але як встановлено в судовому засіданні, 27.12.2008 року був укладений договір обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності, поліс ВВ / 1128219 між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством Страхової компанією „ Ренесанс” .
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Таким чином, страховик взяв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування на умовах і в обсязі, передбачених цим договором, а страхувальник – вчасно, і в повному обсязі сплачувати страхові платежі, і виконувати інші умови договору.
Крім того, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-ІV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон № 1961-ІV), який набрав чинності з 1 січня 2005 року, страховик при настанні страхового випадку відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи відповідно до лімітів відповідальності страховика.
Статтею 9 Закону № 1961-ІV встановлено, що страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика, що становить 25 500 грн. на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілих, яке не може перевищувати розміру прямого збитку.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 надала своєчасно страховій компанії заяву від 23.10.2009 року, де сповістила про настання страхового випадку і цю заяву страхова компанія отримала своєчасно, але не виконала ні яких дій з виплати страхового відшкодування, а пізніше позивач ОСОБА_2 також зверталася до ПрАТ СК „ Ренесанс” з відповідною заявою. Суд вважає, що в даному випадку – страхова компанія повинна відшкодовувати страхове відшкодування в розміру 25500 грн., не відшкодована сума 3596,59 грн. залишається, яку треба стягнути з винної особи тобто з ОСОБА_3 ( 29096,50 грн. - 255000 грн. = 3596,59 грн.).
Сторони звернулися до суду з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди, позивач ОСОБА_2 просить стягнути 10000 грн., відповідач ОСОБА_3 -5000 грн. Суд вважає необхідним в частині стягнення моральної шкоди ОСОБА_3 відмовити з тих підстав, що вона не довила, в чому саме полягає моральна шкода. ЇЇ обґрунтування моральної шкоди, а саме те, що позивачка без підставна звинувачує лише її в скоєнні правопорушення і це спричиняє їй моральні страждання не можуть бути підставою для стягнення такої шкоди. Тілесних пошкоджень вона на отримала, автомобіль „Хонда АССОRD”, державний номер НОМЕР_2 після ДТП був проданий та придбала новий.
Відповідач, відповідно до ст. 1167 ЦК України, повинен сплатити моральну шкоду, яка згідно зі ст.23 ЦК України, полягає у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала у зв’язку з противоправною поведінкою відповідача, а також у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із вимог вказаних статей ЦК України роз'яснень, які містяться у п. п. З, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» з наступними змінами та доповненнями, а також фактичних обставин по справі. При цьому, враховувався характер та обсяг заподіяних сторонам моральних страждань, ступінь вини водія. Також встановлено, що внаслідок ушкодження автомобіля були обмежені інтереси та порушені права позивача, який був позбавлений можливості користуватись автомобілем протягом трьох місяців, використовувати його у особистих цілях. Позивач морально переживав через те, що його власність була пошкоджена і тривалий час поновлював порушені права. В той же час, суд враховує те, що відповідач не винен в тому, що позивач своєчасно не отримала страхового відшкодування для часткового погашення матеріальної шкоди. З урахуванням вказаних обставин та виходячи з принципу розумності, ( сума моральної шкоди в розмірі 10000 грн., на якій наполягає позивач, явно завищена та не доведена) суд вважає необхідним встановити суму моральної шкоди в розмірі 1500 грн., але з урахуванням степені вини позивача – 80%, треба стягнути на користь позивача з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1200 грн.
Відповідно до п.2.ч.2.ст.79, ч.1.ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідача ПрАТ „ СК „ Ренесанс” на користь позивача ОСОБА_2 судовій збір в розмірі 255 грн.
Витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи суд не стягує, так як вказану витрату сторони сплатили однакова по 120 грн. Позивачем ОСОБА_2 сплачена більша сума – 267,60 грн., але вона не позбавлена можливості в порядку ч. 2 п. 1 ст. 83 ЦПК України надати заяву про повернення сплаченої суми за оплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи якщо кошті внесені в більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством.
Керуючись ст.ст. 23,979, 1167, 1187, 1188 ЦК України, Законом України „Про обов’язкове страхування цивільне – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ст.ст. 10,11 ,60,61, 86 , 88, 209 ,212 , 214-215 , ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ПрАТ „ СК „ Ренесанс” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо – транспортною пригодою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди внаслідок завданої дорожньо-транспортною пригодою, задовольнити часткове.
Стягнути з ПрАТ „ СК „ Ренесанс” на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 25500 грн. та судовій збір 255 грн.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харкова на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 3596,59 грн., моральну шкоду у розмірі 1200 грн
В іншій частини вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м . Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу, не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий – суддя