Справа №22ц-1176, 2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Постол В.С.
Категорія: 20 Доповідач – Цуканова І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня місяця “20” дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Цуканової І.В.
Суддів: Кузнєцової О.А., Приходько Л.А.
при секретарі Ляшенко О.В.
з участю адвокатів ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 16 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_5 до Генічеського державного бюро технічної інвентаризації, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_4, про визнання правочинів дійсними, визнання права власності на нерухоме майно,
в с т а н о в и л а:
В квітні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до Генічеського ДБТІ, третя особа – ОСОБА_6, в якому просила визнати дійним договір купівлі нерухомого майна (нежитлових приміщень на території дитячого оздоровчого табору «Дружба» в АДРЕСА_1) від 12.11.2001 року, укладений між нею та ЗАТ «Ровенчанка», а також додаткову угоду між тими ж особами від 12.11.2002 року. Також позивачка просила визнати за нею право власності на придбану нерухомість і зобов’язати відповідача здійснити відповідну державну реєстрацію. При цьому покликалася на те, що договір між нею та ЗАТ «Ровенчанка» укладено в простій письмовій формі 12.11.2002 року, проте в тексті договору допущено описку: помилково зазначено дату укладення договору 12.11.2001року. Додатковою угодою від 12.11.2002року у вказаний договір та акт прийому-передачі майна від 13.11.2001 року, який є додатком до договору, внесено відповідні виправлення.
В добровільному порядку Генічеське ДБТІ відмовляється визнати за нею право власності на нерухомість і здійснити державну реєстрацію за нею права власності.
Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 10.09.2009 року третьою собою у справі залучено ОСОБА_4 /а.с.137/.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 16 лютого 2010 року позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна, що складається з нежитлових приміщень, розташованих на території дитячого оздоровчого табору «Дружба» на земельній ділянці площею 1,6га за адресою: АДРЕСА_1, укладений 12.11.2001 року між ЗАТ «Ровенчанка» та ОСОБА_5, з виправленнями, внесеннями додатковою угодою від 12.11.2002 року, дійсним; визнано за ОСОБА_5 право власності на вказане нерухоме майно; зобов’язано Генічеське ДБТІ зареєструвати право власності на вказаний об’єкт за ОСОБА_5
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
В письмових запереченнях ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги не визнала, просила рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено:
Позивачці рішенням спільного засідання членів правління та членів наглядової ради ЗАТ «Ровенчанка» від 27.01.2002 року надано згоду на придбання частини нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, ДОТ «Дружба» /а.с.9/.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.11.2001 року (2002) року, укладеним між ЗАТ «Ровенчанка» та ОСОБА_5, остання придбала у власність нежитлові приміщення та будівлі, розташовані на території дитячого оздоровчого табору «Дружба» за адресою: АДРЕСА_1/а.с.11-14/.
Відповідно до акту прийому-передачі нерухомості від 13.11.2001 року (2002) року ЗАТ «Ровенчанка» передало ОСОБА_5 у власність майно: будинки №№9,10а,12,17,21,22,34,34а,36,37,38,39,61,66,65,67,62,6; подвір’я з бетонованим майданчиком та калиткою №90, на якому розташовані нежитлові приміщення курортних будинків №№69,69-1,70; вбиральня №71; душ №72; критий майданчик №73; нежитловий п’ятикімнатний будинок №80; нежитловий будинок №50; кімната відпочинку №41; будинок сторожки №42; склад №47; прибудова до складу №49; цех для переробки овочів №46; склад №60; кінобудка з прибудовами №№75,76; майданчик для переглядання фільмів №47, душ №№91-92; пральня №98; бетонна огорожа території №43; сміттязбірники №№51,52; трансформаторна будка №53 (трансформатор КТП 703/1ООКвт Ф0683п-т Генгірка 35/10 Квт); ємкості для води №№54,55; літні умивальники №80; літні бесідки №№57,58,59; ворота металеві подвір’я №44; ворота в’їзні металеві №45; ворота металеві в’їзні на пляж №45; огорожа пляжної зони №1/1; роздягальні на пляжі у кількості 22 штуки; навіси від сонця №1/3-1/10 у кількості 8 штук, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.6-8/.
12 листопада 2002 року між ЗАТ «Ровенчанка» в особі його директора ОСОБА_6 та ОСОБА_5 була укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу, відповідно до якої сторони вирішили виправити допущену в тексті договору купівлі-продажу описку, пов’язану з неправильним зазначенням дати укладення даного договору з 12.11.2001 року на 12.11.2002 року та провести відповідні виправлення в тексті договору та додатку до нього у вигляді акту прийому-передачі, зазначивши в тексті останнього дату здійснення прийому-передачі майна 13.11.2002 року /а.с.10/.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що в силу ст.ст.47,227 ЦК України (1963р.) для договору купівлі-продажу нерухомості, крім житлових будинків, нотаріальна форма не потрібна.
Оскільки письмова форма договору дотримана та відбулося повне виконання умов договору: ОСОБА_5 внесла в касу ЗАТ «Ровенчанка» 142 400грн., а останнє за актом прийому-передачі передало ОСОБА_5 зазначене в договорі майно /а.с.6-8/, то суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5
Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки він не відповідає обставинам справи, не ґрунтується на нормах матеріального права, встановлені судом обставини не є доведеними.
Згідно ч.ч.1.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивачка просила визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості, укладений між нею та ЗАТ «Ровенчанка» в простій письмовій формі.
Проте, такий спосіб захисту порушеного права, як визнання договору дійсним, передбачено лише ч.2 ст.47 ЦК України (1963р.), що діяла на час укладення спірного договору, і стосується договорів, що потребують нотаріального посвідчення, за умови ухилення однієї з сторін від нотаріального оформлення угоди.
Визнання дійсним іншого договору цивільним законодавством не передбачено, як це випливає із норм ЦК України (1963р.) та ЦК України(2004р.).
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним є незаконними, необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
Колегія суддів не погоджується також з доводами позивачки і висновком суду про повне виконання з боку ОСОБА_5 і ЗАТ «Ровенчанка» умов спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна з посиланням на ст.224 ЦК України (1963р.) як на підставу виникнення у позивачки права власності на нерухоме майно.
При цьому колегія суддів виходить з вищенаведеного висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору дійсним, крім того враховує, що згідно ч.1 ст.225 ЦК України (1963р.) право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
Як вбачається із матеріалів справи, на час укладення спірного договору 12.11.2002 року (датованого 12.11.2001 року) ЗАТ «Ровенчанка» не могло виступати продавцем нерухомого майна, оскільки право власності самого товариства на цілісний дитячий оздоровчий комплекс виникло лише 09.01.2003 року на підставі рішення Щасливцівської сільської ради №165 від 18.12.2002 року, як це випливає із свідоцтва про право власності від 09.01.2003 року /а.с.47/.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази внесення ОСОБА_5 на рахунок ЗАТ «Ровенчанка» обумовленої договором суми.
Акт прийому-передачі, на який послався суд в підтвердження виконання договору купівлі-продажу, не можна вважати достовірним доказом, оскільки він датований 13.11.2001 року, а виправлення його дати на 13.11.2002 року внесено додатковою угодою 12.11.2002 року, тобто раніше, ніж складено акт /а.с.6-8,10/.
З огляду на вищенаведене позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання за нею прав власності на нерухоме майно також задоволенню не підлягають.
Оскільки ОСОБА_5 не обґрунтовувала позовні вимоги положеннями ст.392 ЦК України, за якою власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, то посилання суду в рішенні на зазначену норму права є неправомірним.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_5 про зобов’язання Генічеського ДБТІ зареєструвати за нею право власності на нерухоме майно, то колегія суддів виходить з наступного.
Зазначена позовна вимога є похідною від інших позовних вимог, що розглядаються у даній справі.
Так як колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання права власності та визнання дійсним договору купівлі-продажу, то і позовна вимога про зобов’язання відповідача зареєструвати за ОСОБА_5 право власності на нерухоме майно задоволенню не підлягає.
Оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, висновок суду не відповідає обставинам справи, встановлені судом обставини не є доведеними, то згідно п.п.2,3,4 ЦПК України, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.
На підставі ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України, ч.2 ст.47, ст.227 ЦК України (1963р.), керуючись ст.ст.303,316, п.2 ч.1 ст.307, п.п.2,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 16 лютого 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову про визнання дійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке складається із нежитлових приміщень і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ЗАТ «Ровенчанка» та ОСОБА_5 12 листопада 2002 року (дослівно за текстом договору «12 листопада 2001 року»), та додаткової угоди до цього договору про виправлення описки, укладеної між тими ж особами 12 листопада 2002 року.
Відмовити ОСОБА_5 у визнанні права власності на вищезазначене нерухоме майно та у зобов’язанні Генічеського ДБТІ зареєструвати за нею право власності на це майно.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: І.В.Цуканова
Судді: О.А.Кузнєцова, Л.А.Приходько
Копія вірна: І.В.Цуканова