Справа №22ц-4869, 2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Решетов В.В.
Категорія : 23 Доповідач – Цуканова І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року вересня місяця “23” дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Цуканової І.В.
Суддів: Полікарпової О.М., Приходько Л.А.
при секретарі – Кримцевій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 8 червня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» про визнання недійсною частини договору, стягнення надмірно сплачених коштів,
в с т а н о в и л а:
У березні 2010 року позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом, вказавши, що 12.10.2007 року між ним та ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» був укладений Договір фінансового лізингу №071012-28/ФЛ-Ф-Е. Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов’язався надати позивачу у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу автомобіль TOYОTA RAV 4, 2007 року випуску, а останній зобов’язався сплачувати періодичні лізингові платежі. В додатку №1 до Договору встановлено графік сплати лізингових платежів. Згідно з додатком №1 до Договору загальна сума платежу станом на 18.05.2009 року дорівнює 3 783,95грн.
Відповідач довідкою від 18.05.2009 року повідомив позивача, що сума платежу на 18.05.2009 року складає 5 890,13грн. Збільшення розміру лізингового платежу обґрунтовується Відповідачем застосуванням п.3.4.1 Договору, відповідно до якого Лізингоодержувач (Позивач) здійснює платежі за цим Договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США.
За думкою позивача, застосування вказаного пункту Договору та проведення перерахунку суми лізингового платежу є безпідставними, а ч.2 п.3.4.1 таким, що порушує його права, як споживача послуг компанії.
Внаслідок безпідставного перерахування суми лізингових платежів Позивачем за період з грудня 2008 року по лютий 2010 року було надмірно сплачено 34 263,65грн.
Просив суд визнати ч.2 п.3.4.1 Договору фінансового лізингу №071012-28/ФЛ-Ф-Е від 12.10.2007 року недійсною та стягнути з ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» надмірно сплачені грошові кошти у сумі 34 263,65грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 18.06.2010 року позов задоволено.
Визнано ч.2 п.3.4.1 Договору фінансового лізингу №071012-28/ФЛ-Ф-Е від 12.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», недійсною.
Стягнуто з ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» на користь ОСОБА_2 надмірно сплачені грошові кошти у сумі 34 263,65грн., витрати на правову допомогу у сумі 2 500грн. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120грн., а всього 36 883,65грн.
Стягнуто з ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» у доход держави судовий збір у сумі 342,63грн.
В апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідача, осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» був укладений Договір фінансового лізингу №071012-28/ФЛ-Ф-Е /ас.13-16/.
Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов’язався надати позивачу у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу автомобіль TOYОTA RAV 4, 2007 року випуску, а останній зобов’язався сплачувати періодичні лізингові платежі.
В додатку №1 до Договору встановлено графік сплати лізингових платежів. Згідно з додатком №1 до Договору, який є невід’ємною частиною договору, лізинговий платіж здійснюється у гривнях, та складається з платежу, який відшкодовує (компенсує) частину вартості майна та винагороди (комісія) лізингодавцю за отримане в лізинг майно.
На кожен строк оплати зазначено загальну суму платежу, в т.ч. ПДВ. Зокрема, на 18.05.2009 року розмір чергового лізингового платежу складає 3 783,95грн. /а.с.17/.
Довідкою ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» від 18.05.2009 року ОСОБА_2 повідомлено, що сума платежу на 18.05.2009 року складає 5 890,13грн. Збільшення розміру лізингового платежу обґрунтовується Відповідачем застосуванням п.3.4.1 Договору /а.с.21/.
Відповідно до п.3.4.1 Договору фінансового лізингу №071012-28/ФЛ-Ф-Е, Лізингоодержувач – ОСОБА_2 здійснює платежі за цим Договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США.
Сума платежу, що підлягає сплаті на користь Лізингодавця – ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» на дату фактичного виконання платежу, визначається наступним чином Sn=So*Kn:Ko, де: So - сума платежу у відповідності до додатку №1 графіку; Kn – курс гривні до долару США на дату сплати лізингового платежу; Ко – курс гривні до долару США, за яким банківська установа фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) кредиту в іноземній валюті, отриманого для придбання Предмету лізингу та його подальшої передачі у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору лізингу частково недійсним, суд керувався:
ст.18 ЗУ України «Про захист прав споживача», за якою продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов’язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;
ч.1 ст.215 ЦК України, за якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦПК України;
ч.ч.1,3 ст.203 ЦК України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Суд вважав, що положення частини 2 п.3.4.1 Договору фінансового лізингу №071012-28/ФЛ-Ф-Е та зазначена в ньому формула розрахунку розміру платежу з коригуванням на зміну курсу гривні до долару США є несправедливими для сторони договору, а саме: для ОСОБА_2, оскільки останній вважав, що укладає вищевказаний договір (прямий лізинг) з ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» у гривнях, що підтверджується додатком №2 до Договору про загальну вартість предмету лізингу - автомобіля TOYОTA RAV 4, 2007 року випуску, - 191 395,00грн. та додатком №1 до Договору, відповідно до якого лізинговий платіж здійснюється у гривнях, та складається з платежу, який відшкодовує (компенсує) частину вартості майна та винагороди (комісія) лізингодавцю за отримане в лізинг майно, тому ч.2 п.3.4.1 спірного догвоору від 12.10.2007 року є недійсною.
Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо.
Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16.02.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» про спонукання до належного виконання умов договору, яким позивачу відмовлено у задоволенні позову, встановлено, що пунктами 3.3, 3.4.1 договору фінансового лізингу, укладеного сторонами 12.10.2007 року, передбачено коригування лізингових платежів відповідно до зміни курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).
Зі змісту зазначених пунктів вбачається, що положення договору про умови та методи розрахунку лізингових платежів викладені чітко і недвозначно, із наведенням відповідної формули розрахунку, яка і дає відповідачу підстави для здійснення перерахунку лізингових платежів залежно від зміни курсу гривні до долару США.
При цьому сторони не ставили застосування формули зміни розміру лізингових платежів в залежність від будь-яких обставин, в тому числі, від умов придбання відповідачем предмету лізингу та його використання в подальшому в якості забезпечення за іншими угодами.
Апеляційним судом також визнано, що висновок місцевого суду про те, що п.п.3.4.1-3.4.5 укладеного договору підлягають тлумаченню на користь споживача не відповідають вимогам діючого в Україні законодавства, зокрема ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка передбачає таке тлумачення у випадку, якщо положення договору із споживачем є нечіткими або двозначними /а.с.55-57/.
Оскільки вищезазначеним судовим рішенням встановлено, що п.3.4.1 спірного Договору відповідає вимогам закону, в т.ч. ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та дійсному волевиявленню сторін на його укладення, а домовленість сторін про коригування лізингових платежів відповідно до зміни курсу гривні до долару США є правомірною і не залежить від факту отримання відповідачем валютного кредиту на придбання предмету лізингу, то підстави для визнання у даній справі недійсною ч.2 п.3.4.1 спірного Договору через невідповідність ст.18 Закону «Про захист прав споживачів» та дійсному волевиявленню сторін на укладення договору, відсутні.
Так як укладенням та реалізацією Договору фінансового лізингу від 12.10.2007 року ніякі права ОСОБА_2, як споживача фінансових послуг, не порушено, умова про валютне коригування лізингових платежів відповідає діючому законодавству і волевиявленню сторін, то позовна вимога ОСОБА_2 про визнання Договору фінансового лізингу частково недійсним є незаконною, необґрунтованою і не підлягаючою задоволенню.
Не підлягає також задоволенню позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів в сумі 34 263,65грн., як похідна від вимоги про визнання спірного Договору частково недійсним, про неправомірність якої зазначено вище.
Оскільки судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновок суду не відповідає обставинам справи, то рішення суду слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
На підставі ч.1 ст.215, ч.ч.1,3 ст.203 ЦК України, керуючись ст.ст.303,309,316, п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 8 червня 2010 року скасувати, ухвалити нове.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання недійсною ч.2 п.3.4.1 договору фінансового лізингу від 12.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», та у поверненні надмірно стягнених коштів у сумі 34 263,65грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В.Цуканова
Судді: О.М.Полікарпова, Л.А.Приходько
Копія вірна: І.В.Цуканова