Справа № 2а-490/2010 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

            «17»  листопада 2010 року Миколаївський районний суд Львівської області у складі :

    головуючого-судді             Дем»яновського Ю.Г.

    при секретарі                         Деміді Р.Р.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві Львівської області справу за адміністративним позовом Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття

в с т а н о в и в:

           Миколаївський районний центр зайнятості  звернувся до суду з позовом до         ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідачу – ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Однак після надання йому такого статусу виявлено, що відповідач був зареєстрований як підприємець. Вважає, що витрачені службою зайнятості кошти  підлягають поверненню.

           В судовому засіданні представник позивача  Кульчак І.Є. позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини.

          Відповідач в судовому засіданні позову не визнав, пояснивши, що дійсно 20.03.2008р. його було  зареєстровано у Миколаївському центрі зайнятості та було надано статус безробітного. Однак підприємницької діяльності він не здійснював та не отримував свідоцтва про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності. Жодних доходів під час його перебування на обліку в центрі зайнятості, крім виплат центру зайнятості, він не отримував.                          

          Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

         Миколаївським районним центром зайнятості 20.03.2008 року гр. ОСОБА_2 зареєстрований, як такий, що шукає роботу. Згідно наказу Миколаївського районного центру зайнятості від 27.03.2008р. ОСОБА_2  з 27.03.2008р. надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Під час перебування на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_2  за період  з 27.03.2008р.  до 16.10. 2008 р. допомогу по безробіттю в сумі  1 296, 77 грн. отримав незаконно.

          Відповідно до проведеної звірки з базою даних юридичних та фізичних осіб, відповідач зареєстрований як фізична особа –підприємець з 26.02.2002р. Тобто, при перебуванні на обліку в центрі зайнятості з 27.03.2008р. до 16.10.2008р. відповідач приховав факт реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності. Таким чином, на момент реєстрації у центрі зайнятості, відповідач був зайнятою особою, відповідно до п.б ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» та не мав права отримувати допомогу по безробіттю. А сума виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

          Станом на 02.09.2010року, суму виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг відповідачем не повернуто, а кошти в розмірі 1 296, 77 гривень отримані відповідачем безпідставно та підлягають стягненню на користь позивача.

           Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р., Законом України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 р., Порядком   розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом №125/116, 11.03.2008 р. Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219.

           Ст. 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

         В свою чергу, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

        Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Наказом № 125/116, 11.03.2008 р. Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України  затверджено Порядок   розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним (надалі –Порядок).

        Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.  

        Пунктом 8 Порядку передбачено, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства .

        Наведені положення Порядку фактично встановлюють право центру зайнятості на звернення до суду з вимогою про стягнення витраченої суми наданих соціальних послуг по безробіттю. Суд приймає до уваги, що єдиним способом стягнення витраченої суми на навчання з підвищення кваліфікації громадян з числа безробітних є звернення до суду з відповідним позовом.

       Виходячи з вище наведеного суд приходить до висновку, що позивач Миколаївський районний центр зайнятості є суб‘єктом владних повноважень - робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Заявлений ним позов подано на виконання визначених законом владних управлінських функцій. Право на звернення до суду із позовом є способом реалізації компетенції цього органу. Тому спір належить до компетенції адміністративного суду відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

        Оцінюючи підстави позову, суд керується статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 р., у якій визначено, що безробітними є працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.  

          Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

         Відповідач зазначеного обов‘язку не виконав, у зв‘язку із чим отримав допомогу без передбачених законом підстав.

         Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

         Суд вважає, що не повідомлення відповідачем про факт реєстрації його як підприємця є умисним невиконанням ним своїх обов'язків, як безробітного, що призвело до безпідставного отримання ним соціальних послуг.

        Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка  набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, встановленої законом, зобов’язана повернути потерпілому це майно. Зазначена норма застосовується і тоді, коли майно набуте без вини набувача.

        Відтак, суд вважає  позовні вимоги Миколаївського районного центру зайнятості  підставними та такими, що підлягають до задоволення, а кошти в розмірі 1 296, 77 гривень отримані відповідачем безпідставно та підлягають стягненню на користь позивача.

              Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд –

ПОСТАНОВИВ:

              Позов задовольнити повністю.

              Стягнути з ОСОБА_2 на користь Миколаївського районного центру зайнятості (р/р 37177971900331 в ГУДК у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО 23949770 м. Миколаїв, вул.  І.Мазепи, 37, Львівська область) 1 296 (одна тисяча двісті дев’яносто шість) грн.. 77 коп., незаконно отриманих відповідачем у вигляді допомоги по безробіттю.

Постанова суду може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Миколаївський районний суд Львівської області протягом десяти днів з моменту її проголошення.

Суддя                                                     Ю.Г. Дем'яновський