Справа № 11 -777 / 2010 Головуючий у першій інстанції Василенко Р.О.
Категорія ч. 1 ст. 122 КК України Д оповідач у суді 2-ої інстанції Велидчук В.М.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
23 листопада 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі :
головуючого Велидчука В.М.
суддів Ляшка В.В., Слісарчука Я.А.
за участю
прокурора Сидоренка О.П.
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2010 року яким,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Коростишева , з вищою освітою, працюючий приватним підприємцем, несудимий, засуджений за:
- ч. 1 ст. 122, на 2(два) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком терміном 1(один) рік.
Стягнуто із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_4 на відшкодування:
- матеріальної шкоди-1712грн.67 коп. ;
- моральної шкоди – 8000 грн. та витрати на лікування потерпілого на користь Коростишівської ЦРЛ в сумі 214 грн.53 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
За вироком, ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
22 квітня 2009 року близько 19 години, ОСОБА_3 поблизу торговельного кіоску ПП „ ОСОБА_2”, що розташований на вул. Жовтневій в м. Коростишеві , на ґрунті неприязних стосунків, умисно наніс останньому дерев’яною палицею біля 7 ударів в різні частини тіла.
Нанесеними ударами потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я та тілесні ушкодження середньої тяжкості з тривалим розладом здоров’я.
В апеляції прокурор ставить питання про скасування вироку за м’якістю призначеного засудженому покарання, призначення йому покарання 2 роки позбавлення волі та задоволення цивільного позову в повному обсязі. Посилання на те, що суд необґрунтовано визнав наявність обставини, що пом’якшує покарання засудженому - його щире каяття та застосував щодо нього 75 КК України. Крім цього, судом не були стягнуті витрати потерпілого на санаторно – курортне лікування, не стягнута мінімальна заробітна плата за час, коли потерпілий не працював та частково стягнено кошти на відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав доводи апеляції лише в частині щодо призначення покарання, засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши справу та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнала, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, дані щодо його особи, яка характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, частково виплатив кошти на відшкодування моральної шкоди, на його утриманні та вихованні двоє малолітніх дітей, також віктимну поведінку потерпілого, а також те, що обставин, які обтяжують покарання, не встановлено, прийшов до висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. Висновок суду ґрунтується на матеріалах справи за даними яких засуджений винним себе визнав у чиненому, щиро розкаявся та попросив вибачення у потерпілого і доводам апеляції не спростовується.
Цивільний позов потерпілого задоволений часткового.
Встановлено, що внаслідок вчиненого злочину підсудним, потерпілому завдана матеріальна шкода пов’язана з придбанням ліків на суму 1712грн. 67 коп. Засуджений в цій частині позов визнав повністю, та дав згоду на відшкодування матеріальної шкоди у вище вказаному розмірі. Відповідно до зазначеного , суд стягнув вищевказану суму на відшкодування матеріальної шкоди.
В судовому засіданні встановлено, що внаслідок вчинення злочину, потерпілий зазнав певних моральних страждань, втратив нормальний ритм життя, втратив душевний спокій. З врахуванням наведеного та того, що засуджений виплатив потерпілому 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір стягнення на відшкодування моральної шкоди в сумі 8000 грн.
Вимоги апеляції в частині стягнення мінімальної заробітної плати та витрат на санаторно курортне лікування не підлягають до задоволення з таких підстав.
Так, у відповідності до ч. 1, ч.2 ст. 1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов?язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, яка в момент завдання шкоди не працювала, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю санаторно-курортного лікування. Розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, тобто в даному випадку повинна відшкодовуватись не мінімальна заробітна плата, як вказано в позовній заяві потерпілого, а заробіток (дохід) втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності. Такі вимоги потерпілим не заявлялись, доказів щодо того, який відсоток загальної працездатності потерпілий втратив, суду не надано, як і не надано відповідних доказів щодо його потреби в санаторно-курортному лікуванні і з цього приводу потерпілий вирок не оспорював.
За таких обставин, підстав для задоволення апеляції, немає.
Керуючись ст.ст.365, 366, КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3, - без зміни.
Судді: