Справа № 2-265/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 листопада 2010 року                                   смт. Великий Березний    

    Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді  Цибика І.Й., при секретарі Тисянчин М.В., з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритомому судовому засіданні в залі суду смт. Великий Березний цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернувся до суду з цим позовом, з тих підстав, що відповідач  заборгував йому 12 503,30 грн. за договором позики, що підтверджено борговою розпискою.

    Однак, на сьогоднішній день відповідач взятих на себе обов'язків не виконав, тому позивач просив стягнути з останнього зазначену суму боргу.

        У судовому засіданні позивач просив стягнути з відповідача суму боргу з врахуванням встановленого законодавством індексу інфляції та процентів річних за весь період прострочення. Щодо обставин справи пояснив, що 1 листопада 2006 року на Словаччині, в готелі “Армалес”, ОСОБА_2 отримав від нього гроші в сумі 10 000 грн., про що власноручно написав розписку.

        Відповідач позов не визнав, пояснив, що гроші від ОСОБА_1 не отримував, розписка написана не його рукою, підпис у ній не його.

        Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

        Як вбачається з тексту письмової розписки,  1 листопада 2006  року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1, як позику 10 000 гривень під 33 % річних,  та зобов'язався сплачувати останньому по 333 грн. кожного місяця в строк до  1 листопада 2007 року.

        Незважаючи на заперечення відповідача, висновком експерта № 2196 від 30.10.2010 року встановлено, що рукописні записи в розписці від 01.11.2006 року та підписи у восьмому та дев'ятому рядках розписки виконані ОСОБА_2

        Відповідно до ст. 1046 Цивільного Кодексу України – за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується  повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

        Згідно ст. 1049 цього ж Кодексу – позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознакими) у строк та в порядку, що встановлені договором.

        Статтею 1047 ч. 2 Кодексу встановлено - на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

        Таким чином знайшли своє підтвердження обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог.    

      Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України - відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Для визначення суми боргу з врахуванням індексу інфляції за період з 01.11.2007 року по вересень місяць 2010 року, застосовується слідуючий розрахунок:

    листопад-грудень 2007 р.: 10000 х 104.3% = 430 грн.;

    2008 рік: 10000 х 122,3% (індекс інфляції за 2008 рік) = 2230 грн.;

    2009 рік: 10000 х 112,3% (індекс інфляції за 2009 рік) = 1230 грн.;

    2010 рік: 10000 х 104,5 % (індекс інфляції за 8 місяців 2010 року) = 450 грн.

    Крім цього 3 % річних від простроченої суми за період прострочення (34 місяці) складає суму 850 грн.

    Позицію відповідача відносно пропущення позивачем строку звернення до суду, суд вважає невірною, оскільки статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність у три роки, а перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком  виконання, відповідно до ст. 261 ч. 5 Кодексу, починається зі спливом строку виконання, тобто з 01.11.2007 року.

    Позовну заяву подано до суду 08.09.2010 року, тобто позивачем строк звернення до суду не пропущено.

        Витрати на правову допомогу, відповідно до договору про надання юридичних послуг, в розмірі 1000 грн. та витрати за проведення почеркознавчої експертизи, в розмірі 619,20 грн., відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України,  ст.ст. 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити повністю.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1                        15 190 грн. боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, 125,03  грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору, 120 грн. відшкодування витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, 1 000 грн. витрат на правову допомогу та 26,87 грн. на користь держави.

     Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Закарпатській області 619 грн. 20 коп. відшкодування витрат за проведення почеркознавчої  експертизи.

    Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановлені ст. 223 ЦПК України.

    На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області в десятиденний строк з дня його проголошення через цей суд.

                Головуючий:           “підпис”

    Суддя Великоберезнянського

        районного суду                                 Цибик І.Й.