Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2010р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Матківського Р.Й.,
суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.
секретаря Балагури М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про зобов’язання передати у власність земельну ділянку площею 0,0476 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 згідно меж землекористування визначених технічною документацією ДП «Івано-Франківський центр державного земельного кадастру» та видати Державний акт на право власності на цю площу земельної ділянки, визнання недійсним Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0400 га виданого ОСОБА_1 з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 липня 2010 року.
з участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4, позивача-відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, представника третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_6
в с т а н о в и л а:
В жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7 Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-
Справа № 22-ц- 4109 /2010 р. Головуючий у 1 інстанції Барашков В.В.
Категорія 45 Доповідач Р.Й. Матківський
Франківської міської ради, Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів про встановлення меж земельної ділянки відповідно до плану виготовленого ОБТІ 16.06.2005 року площею 0,0401 га, визнання за нею права на передачу у власність цієї земельної ділянки для обслуговування будинку АДРЕСА_2 зобов’язати міську раду видати Державний акт на зазначену ділянку, зобов’язати ОСОБА_2 знести огорожу та стягнути на її користь матеріальну шкоду витрачену на лікування та відшкодувати моральну шкоду.
У зв’язку із отриманням Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0400 га ОСОБА_1 від заявлених вимог крім стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовилась, а ухвалою суду від 16.06.2010 року провадження у справі в цій частині закрито.
ОСОБА_2 заявлені вимоги обґрунтував тим, що межа між його господарством та ОСОБА_1 і повинна бути встановлена відповідно до генерального плану виготовленого Станіславським БТІ в 1954 році. На підставі цього плану у 1996 році йому встановлена межа і має право на передачу у власність 0,0476 га відповідно до геодезичної зйомки проведеної міською архітектурою і затвердженої актом від 12.02.2007 року.
ОСОБА_1 отримавши Державний акт у 2009 році під час вирішення зазначеного земельного спору на підставі генпланів 1946 та 1952 років які втратили чинність без погодження з ним, порушивши встановлену межу внаслідок чого частина виділеної йому ділянки перейшла у власність сумежниці.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 лютого 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право на передачу у приватну власність земельну ділянку площею 0,0476 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 згідно меж землекористування визначених технічною документацією ДП «Івано-Франківський центр державного земельного кадастру», та визнано недійсним Державний акт ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0400 га.
На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та постановити нове рішення про стягнення в її користь матеріальної та моральної шкоди, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.
Апелянт в скарзі зазначає, що суд першої інстанції при постановленні рішення порушив норми матеріального та процесуального права.
При ухваленні рішення про задоволення позову ОСОБА_2 суд взяв за основу виключно експертне заключення від 9. 07. 2009 року яке було відкликане листом ОБТІ у зв»язку з відсутністю ліцензії на право проведення судових експертиз та безпідставно перекваліфікував таке експертне заключення як висновок спеціаліста.
Крім цього листом ОБТІ від 29.12. 2008 року зазначено, що судові земельно-технічні експертизи по визначенню фактичних розмірів земельних ділянок та встановленню меж земельних ділянок не входить в компетенцію судового експерта ОБТІ.
У той же час в матеріалах справи є ряд документів яким суд не дав правильної оцінки.
Висновком Тернопільського відділення КНДІ судових експертиз від 21 травня 1996 року підтверджено факт порушення відповідачем встановленої межі та самовільного захоплення частини її земельної ділянки на основі генеральних планів обмірів за 1946- 1952 роки де ширина земельної ділянки ОСОБА_2 з сторони вулиці Вагілевича становить 14,35 метра. В матеріалах генерального плану 1954 року помилково записано ширину ділянки ОСОБА_2 14,70 метра і цей факт підтверджується проставленими замірами на цьому ж плані які в сумі складають ширину ділянки 14.26 метра. Суд детально не дослідив зазначені обставини, прийшов до помилкового висновку, що між даними генпланів 1946-1952 та 1954 років є розбіжності, тому отриманий нею в грудні 2009 року Державний акт слід визнати недійсним. Фактична ширина ділянки ОСОБА_2 весь час становить 14,35 метра, а фактична площа його земельної ділянки 0.0463 гектара, а не 0,0476 гектара, і ОСОБА_2 не надав жодного первинного правовстановлюючого документа про отримання ним цієї площі земельної ділянки.
Суд не дав оцінку листу ОБТІ від 27.03. 2003 року, що роботи по земельних ділянках та прив’язка між будинками між їхніми будинками у 1954 році не проводились.
Суд не оцінив документи державного архіву області, що рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_2 за 1945- 1949 роки в документах міськвиконкому немає.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта та її представника, які вимоги скарги підтримали, позивача-відповідача ОСОБА_2 його представника та представника третьої особи які вимоги скарги не визнали, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скаргу слід задоволити частково.
Відповідно до заявлених позовних вимог між сторонами існує спір про право на користування та право власності земельних ділянок, які межують по АДРЕСА_1
Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міськради від 29.12.1993 року № 486 а.с. 17 т.1 ОСОБА_1 передано у приватну власність для будівництва та обслуговування будинку № 36а земельну ділянку площею 0,0400 га. Тому, позивачка ОСОБА_1 вважає, що її належить до приватизації земельна ділянка відповідно до плану встановлення меж від 16.06.2005 року на а.с. 24 т.1 виготовленого на підставі генеральних планів (схем) від 1946 - 1952 років, а.с. 13- 15 т.1 де межа між будинками вздовж ділянки на 26,55 м є прямолінійною.
ОСОБА_2 вважає, що має право на передачу у власність земельної ділянки в межах акту геодезичних розбивочних робіт від 12.02.1997 року а.с. 18-19 т.1, де ширина його земельної ділянки від вул. Млинарської становить 14,70 м. відповідно до інвентарного плану обміру кварталу від 1954 року, а попередні плани та схеми втратили чинність.
Визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_1 площею 0,0400 га від 11.01.2010 року, виданого на підставі рішення міськвиконкому від 29.11.1993 року № 486 суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідно до висновку спеціалістів Івано-Франківського БТІ межа між будинковолодіннями АДРЕСА_1 повинна бути встановлена згідно плану обмірів забудованого кварталу № 95, виготовленого в 1954 році, а попередні плани 1946, 1951, 1952 років втратили чинність. Тому ОСОБА_2 має право на передачу у власність земельної ділянки площею 0,0476 га згідно плану виготовленого ДП “Івано-Франківський центр державного земельного кадастру”.
Однак такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушено норми матеріального права, що є підставою для його скасування в частині визнання недійсним державного акту, виданого ОСОБА_1 та задоволення вимог ОСОБА_2 про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0476 га, та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Беручи за основу висновок спеціалістів Івано-Франківського БТІ від 09.07.2009 року, який знаходиться на а.с.1 т.5 суд першої інстанції не звернув уваги що він виготовлений враховуючи інтереси сумежників, в тому, що обминає заступаючі за межу збудовані приміщення, а у подальшому співпадає з лінією розмежування позначеного в генплані за 1954 рік, а не з врахуванням всієї земельно-кадастрової документації, фактичного користування земельними ділянками, прав землекористування кожного на підставі ст.ст. 92 та 107 ЗК України.
Суд повинен був дати оцінку такому висновку з врахуванням інших доказів у їх сукупності, які знаходяться в матеріалах справи.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір між сторонами з приводу землекористування необхідно брати до уваги всі необхідні відомості про правовий режим земель та дані земельно-кадастрової документації.
До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти, плани (графічні, цифрові), схеми та інші матеріали, які містять відомості про межі земельних ділянок, власників землі і землекористувачів.
Відповідно до всіх картографічних матеріалів 1946-1952 років, які є в матеріалах справи у тому числі генеральному плані виготовленому Стіславським БТІ у 1954 році межа між господарствами сторін по довжині 26,55 м є прямолінійною.
У зв’язку з тим, що у генеральному плані 1954 року ширина земельної ділянки ОСОБА_2 від вул. Млинарської зазначена 14,70м, а не 14,35 м як у всіх інших картографічних матеріалах сторони неодноразово звертались до відповідних органів про узаконення землекористування.
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.10.1997 року межу землекористування між господарствами сторін визначено відповідно до генерального плану забудови від 1954 року. Однак, останнім рішенням виконавчого комітету від 17.02.1998 року № 47 у зв’язку із відсутністю безспірних підстав для надання дозволу ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку і визначення остаточної межі земельної ділянки попереднє рішення відмінено а.с. 166-167, т1. Інших рішень органом місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки ОСОБА_2 не приймалось.
Відповідно до листів архітектури і містобудування, які знаходяться на а.с. 69-76, т2 за 2005-2006 роки встановлено, що рішенням міськвиконкому від 10.05.1990 року ОСОБА_2 дозволено реконструкцію існуючого будинку з добудовою. На місці фактично виявлено, що ОСОБА_2 самовільно розпочав будівництво нового житлового будинку, тобто заклав фундамент з порушенням ДБН. До вияснення меж земельних ділянок будівництво заборонено. ОСОБА_2 на квітень 1993 року розпочав самовільне будівництво нового житлового будинку. Фундаменти будинку були закладені по межі земельної ділянки, я підвал який не передбачений в наявному проекті частково розміщений на території ОСОБА_1 хоча відстань від межі до будинку повинна бути не менше 1 м. Проект на будівництво виготовлений із значними порушеннями.
Начальником управління архітектури неодноразово підтверджено, що частина побудованого підвалу, яка не передбачена проектом розміщена на ділянці ОСОБА_1
Зазначені обставини підтверджені схемою обміру ділянки № 34 від 29.04.1996 року на а.с. 233, т6. На даній схемі відображено межу відповідно до земельно-кадастрової документації, виступаючу за межу частину будинку ОСОБА_2, частину будинку яка збудована на межі та межу на яку претендує ОСОБА_9 згідно плану обміру забудованого кварталу від 1954 року, яка буде проходити по господарській будівлі ОСОБА_1, що суперечить наявній земельно-кадастровій документації за 1946 та 1952 роки.
На підставі наявних доказів колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 побудував новий житловий будинок вздовж межі із ділянкою ОСОБА_1 з виступом частини підвалу, який зараз називає відмоткою на її ділянку, тому з допомогою спеціалістів землевпорядних служб та ОБТІ, які підтримують його і на даний час, намагається встановити межу та визнати за ним право на передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0476 га, за рахунок частини ділянки ОСОБА_1, мотивуючи планом кварталу виготовленого Станіславським БТІ у 1954 році, хоча вся інша земельно-кадастрова документація підтверджує що межа між будинками 34 та 36а по довжині 26,55 м є прямолінійною, з визначенням правильних розмірів. Із прив»язкою до будівель та меж. Відповідно до генерального плану (схеми) 1946 року та у послідуючому багатьох років відстані від краю будинку 36а, який належить ОСОБА_1 до межі із будинковолодінням ОСОБА_2 становить 4,80 м, а відповідно до акту геодезичних розбивочних робіт від 12.02.1997 року, який вважає ОСОБА_2 правильним ця відстань до межі становить 4,65 м., тобто ділянка ОСОБА_1 зменшена. ОСОБА_2 ширину земельної ділянки від вул. Млинарської встановлена 14,70 м, хоча вся інша земельно-кадастрова документація, яка є більш точною, обґрунтованою, супроводжену графічними і цифровими схемами і підтверджує, що ширина його земельної ділянки становить 4,35м. Більше того, крім плану будинку № 36 де визначено всі розміри ділянки та відстань до межі сумежника на а.с. 199 т1 є генеральний план будинковолодіння № 34 від 09.07.1952 року що належить ОСОБА_2 із журналом зовнішніх обмірів, цифровими даними, ескізом та схемою де ширина його ділянки від вулиці Млинарської становить 14,35м, а не 14,70м, як безпідставно зазначено в плані кварталу від 10.05.1954 року.
Більшим розміром земельної ділянки ОСОБА_2 ніколи не користувався.
Відповідно до вищезазначеного акту від 12.02.1997 року межа між господарствами визначена через приміщення сараю ОСОБА_1, хоча згідно всіх інших земельно-кадастрових документів межа проходить поряд із господарським приміщенням.
Факт самовільного захоплення ОСОБА_2 14 м2 земельної ділянки ОСОБА_1 підтверджено актом комісії відділу землекористування ще в 1994 році а.с. 85, т2.
На підставі наявних доказів у суда першої інстанції не було підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права про передачу в приватну власність земельної ділянки площею 0,0476 га, оскільки частина цієї ділянки захоплено у законного землекористувача ОСОБА_1
ОСОБА_1 набула права на земельну ділянку шляхом безоплатної передачі її у зв»язку з постійним користуванням, що відповідає вимогам ст. ст. 116, 118 ЗК тому видний їй Державний акт на землю у встановленому порядку не може бути визнаний недійсним.
ОСОБА_2 не надав суду доказів, які б підтверджували про його законне право на користування земельною ділянкою площею 0,0476 га, у зв»язку із захопленням 14м2 земельної ділянки ОСОБА_1 та не навів правових підстав для визнання недійсним Даржавного акту виданого ОСОБА_1 11. 01. 2010 року на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 29 грудня 1993 року № 486 про право власності на 0.0400 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
На підставі ст. ст. 92, 107, 116, 118 ЗК України, колегія суддів, -
Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 8 липня 2010 року в частині визнання за ОСОБА_2 права на передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0476гектара для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 згідно меж землекористування визначених планом земельної ділянки ДП «Івано-Франківський центр державного земельного кадастру» та визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку № 592138 зареєстрованого 11 січня 2010 року для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0400 га по АДРЕСА_2 скасувати та відмовити ОСОБА_2 в задоволенні цих вимог.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двадцяти днів після дня набрання законної сили.
Головуючий: Р.Й. Матківський
Судді І.В. Бойчук
В.М. Вакарук
Згідно з оригіналом
Суддя Р.Й. Матківський