КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-6157/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхова С.В.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
У Х В А Л А
Іменем України
"26" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Мацедонської В.Е.,
суддів Лічевецького І.О., Шурка О.І.,
при секретарі Погорілій О.М.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.6 ст.12 КАС України у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом спільної науково-виробничої фірми «Авгур»до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
в с т а н о в и в:
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року адміністративний позов спільної науково-виробничої фірми «Авгур»задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Житомирі від 18 серпня 2009 року № 0006821601/0.
Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ в м.Житомирі звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, винести нову постанову, якою в адміністративному позові СНВФ «Авгур»відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтовуються апелянтом з посиланням на порушення судом першої інстанції пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 та пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції неправомірно не взято до уваги той факт, що Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено можливості для платника податків приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з’явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м.Житомирі було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації по податку на додану вартість СНВФ «Авгур», поданої за червень 2009 року, за наслідками якої складено акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки № 4646/15-2 від 29 липня 2009 року.
На підставі акту ДПІ в м.Житомирі 18 серпня 2009 року прийняло податкове повідомлення-рішення № 0006321601/0, яким СНВФ «Авгур»визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 17194,42 грн., в тому числі 16375,64 грн. за основним платежем та 818,78 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Порушення платником податків вимог чинного законодавства та визначення суми податкового зобов’язання обґрунтовується ДПІ у м.Житомирі з посиланням на пп.7.4.1 п.7.4 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)».
У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст.3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Системний аналіз Закону України «Про податок на додану вартість», як нормативного акту, що врегульовує питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість, дозволяє дійти висновку, що жодна його норма не передбачає обмежень платника податків у строках формування податкового кредиту в залежності від часу отримання податкової накладної, а тому включення до складу податкового кредиту податкових накладних попередніх звітних періодів нормам чинного законодавства не суперечить. При цьому суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих СНВФ «Авгур»в червні 2009 року, враховуючи, що судом досліджено в якості письмового доказу у справі реєстр отриманих та виданих податкових накладних за період з 01 червня 2009 року по 30 червня 2009 року.
Водночас колегія суддів вважає помилковим посилання апелянта в тексті апеляційної скарги на п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)», як на підставу неможливості включення до складу податкового кредиту звітного періоду податкових накладних попередніх звітних періодів. При цьому суд апеляційної інстанції відзначає, що у відповідності до ст.52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»(в редакції, що була чинною на момент прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р від 01 липня 2009 року) Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов’язкові для виконання акти –постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Водночас, акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих питань та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.
Враховуючи, що питання формування суми податкового кредиту лише в період виникнення податкового зобов’язання не може відноситись до організаційно-розпорядчих чи інших поточних питань, оскільки безпосередньо впливає та обмежує право платника податків на включення до податкового кредиту податкових накладних попередніх звітних періодів, надане йому Законом України «Про податок на додану вартість», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність посилання ДПІ у м.Житомирі на зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р від 01 липня 2009 року.
Більш того, на момент прийняття постанови Житомирським окружним адміністративним судом п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)»№757-р від 01 липня 2009 року втратив чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09 вересня 2009 року.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Житомирі –залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складено 01 листопада 2010 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді І.О.Лічевецький
О.І.Шурко