КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
29.01.07 р. № 253/20-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Жук Г. А.
Мамонтова О.М.
При секретарі судового засідання Рустам’яні Е.А.
за участі представників сторін:
від прокуратури: Большакова О.О. –посв. № 169 від 12.07.2002р., прокурор;
від позивача1: Бичков А.С. –дов. № 651 від 27.12.2006р., представник;
від позивача2: не з’явилися;
від відповідача1: Путна О.В. –дов. № 109-2006 від 06.12.2006р., представник;
від відповідача2: Чорноштан О.Г. –дов. б/н від 03.11.2006р, представник;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»на постанову господарського суду Київської області від 14.09.2006 року
у справі № 253/20-06 (суддя Іваненко Я.Л.)
за позовом Дніпровського транспортного прокурора м. Києва в інтересах держави в особі
1. Фонду державного майна України
2. Державного казначейства України, м. Київ
до 1. Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», с. Гора, Бориспільський район, Київська область
2. Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль
про стягнення 85 952,53 грн.
В С Т А Н О В И В:
Дніпровський транспортний прокурор м. Києва звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Державного казначейства України до Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»та Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль» про стягнення 85 952,53 грн. плати за оренду державного майна.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем 2 було змінено найменування на Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(далі –ДП «МА «Бориспіль», відповідач 2) та внесені зміни до статуту, які затверджені Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 1023 від 25.10.2006 року та зареєстровані державним реєстратором виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області 13.06.2006 року за № 13081050005000169, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Окрім того, до матеріалів справи також подано Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України № 1023 від 25.10.2006 року, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 099015, Довідку № 571/2006р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 31.10.2006 р.
12.09.2006р. Дніпровським транспортним прокурором м. Києва було змінено позовні вимоги (а. с. 196-197). Прокурор просить зобов’язати ДП «МА «Бориспіль»повернути до державного бюджету України незаконно отримані 30% плати за оренду державного майна у розмірі 150 788,43 грн.
Постановою господарського суду Київської області від 14.09.2006 року у справі № 253/12-06 справу було розглянуто в порядку КАС України і позов задоволено частково. Стягнуто з другого відповідача в доход Державного бюджету України 150 788,43 грн. безпідставно отриманих коштів, що складають 30% плати за оренду державного майна та 1 507,88грн. судового збору.
Постанову місцевого господарського суду мотивовано ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 17 «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, ст. 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2004рік», ст. 1212 ЦК України та роз’ясненнями ФДМ України від 22.08.2000р. № 1765.
Не погоджуючись з прийнятою постановою другий відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області та закрити провадження у справі, в зв’язку з порушенням місцевим судом норм матеріального права.
Так, скаржник вважає, що прокурором пред’явлено позов в інтересах держави в особі ФДМ України та Державного казначейства України, які набули статус позивачів. Але в позові, як вважає другий відповідач, жодним чином не обґрунтовано, які владні управлінські функції щодо ДП «МА «Бориспіль»у даних спірних правовідносинах здійснюють позивачі. З огляду на Тимчасове положення про ФДМ України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р. № 2558-ХІІ та Положення про Державне казначейство, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1332, скаржник переконаний, що позивачі не уповноважені державою здійснювати функції щодо стягнення коштів, які спрямовуються до Державного бюджету.
Крім того, другий відповідач вважає, що місцевий господарський суд помилково застосував ст. 1212 ЦК України, так як скаржник зауважує, що кошти отримав відповідно до договорів укладених з першим відповідачем. До того ж, ДП «МА «Бориспіль»не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо застосування ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки, обов’язок сплачувати 30 % від орендної плати покладено законом саме на орендаря, яким в даному випадку є ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт».
15.01.2007р. від першого відповідача надійшли пояснення, відповідно до яких, останній зазначає, що не погоджується з викладеними в апеляційній скарзі доводами та вважає рішення суду законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.
Заперечуючи проти доводів ДП «МА «Бориспіль», перший відповідач вказує на те, що жоден із документів, на які посилається скаржник, не містять імперативного положення про те, що саме орендар має сплачувати 30% орендної плати до державного бюджету України, а підприємству 70%. Свої зобов’язання за договорами оренди ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»виконало в повному обсязі належним чином. До того ж, беручи до уваги роз’яснення ФДМ України, саме орендодавцям рекомендовано здійснювати вищевказаний 30% платіж до державного бюджету України.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.11.2006р. апеляційна скарга ДП «МА «Бориспіль»на постанову господарського суду Київської області від 14.09.2006 року. прийнята до провадження та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: головуюча суддя Фаловська І.М., судді: Мамонтова О.М., Мостова Г.І.
Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір необхідно розглядати відповідно до Господарського процесуального кодексу України, з огляду на ст. 1 ЦК України, ст. 3 КАС України та ст. ст. 1, 2, 12 ГПК України.
Відповідно до розпорядження заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.01.2007 року розгляд апеляційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: головуючої судді Фаловської І.М., суддів Жук Г.А., Мамонтової О.М.
Представник другого відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Прокурор, представник першого позивача та представник першого відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у матеріалах справи. Представник другого позивача в судове засідання не з’явився, про судовий розгляд був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, отже, справа розглянута без його участі в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, які з’явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції з’ясовані наступні обставини справи.
З 16.09.2004р. по 12.10.2004р. Головним контрольно-ревізійним управлінням України (далі - КРУ) за зверненням Дніпровської транспортної прокуратури м. Києва було проведено перевірку ДП «МА «Бориспіль»за період з 01.01.2004р. по 01.09.2004р. з питань правильності нарахування орендної плати та розрахунків з бюджетом (а. с. 12-13).
У ході перевірки було встановлено, що станом на 01.09.2004р. другим відповідачем було укладено 182 договори оренди нерухомого майна та індивідуально визначеного майна.
Перевірку нарахування та сплати орендної плати за вказаний період було проведено по окремих орендарях, зокрема, ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт». Так, встановлено, що між ДП «МА «Бориспіль»та ЗАТ Авіакомпанія «Аеросвіт» було укладено договори оренди № 2.6.18.-155/08-052 від 04.04.2001р. (а. с. 107-112), № 08-080 від 01.07.2003р. (а.с. 94-96), № 08-055/141,08-096 від 17.04.2001 р. (а. с. 77-79), №08-096 від 24.01.2003р. (а.с. 102-105).
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, в період з 01.012004р. по 01.09.2004р., відповідно до умов вказаних договорів оренди, другий відповідач отримав від першого відповідача 100% орендної плати в розмірі 502 628,09грн., на підтвердження чого ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»було надано копії рахунків-фактур та платіжних доручень, які залучено до матеріалів справи (а. с. 126-181).
За наслідками проведеної перевірки, КРУ України було складено акт від 12.10.2004р. за № 06/23-30 (а. с. 14-18) відповідно до якого відповідачем, станом на 01.09.2004р., в порушення вимог ст. 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2004рік», п. 17 «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 не було перераховано до державного бюджету України 85 952,53грн. (30% від суми нарахованої орендної плати).
Однак, матеріали справи свідчать, що не заперечувалося сторонами по справі, фактично за договорами оренди було сплачено орендної плати на суму 502 628,09грн. У зв'язку з чим, прокурор та позивачі збільшили позовні вимоги до 150 788,43грн.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Проаналізувавши дану норму, колегія суддів дійшла висновку, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора і є стороною в господарському процесі. Аналогічна позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 за № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України. Таким чином, позов подано в інтересах двох позивачів.
Відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України, бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Пункти 19, 30 статті 2 Бюджетного кодексу України визначають, що доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
Як зазначають пункти 2-4 ст. 50 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.
У відповідності до ч. 2 ст. 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року N 122, єдиний казначейський рахунок – це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП НБУ).
Таким чином, вищенаведене свідчить, що Державне казначейство не наділене повноваженнями щодо стягнення будь-яких надходжень до державного бюджету, а лише веде бухгалтерський облік всіх надходжень до бюджету та здійснює їх повернення у визначеному чинним законодавством порядку.
Отже, у Державного казначейства України відсутнє право на звернення до суду за даним позовом, тому, колегія суддів вважає, що у позові Державного казначейства України до ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»та до ДП «МА «Бориспіль»необхідно відмовити повністю.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 07.07.1992р. № 2558-ХІІ, якою затверджено Тимчасове положення про Фонд державного майна України, Фонд державного майна України (Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Основними завданнями Фонду є: захист майнових прав України на її території та за кордоном; здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності; здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів; сприяння процесові демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників.
Таким чином, колегія суддів вважає, що Фонду державного майна України не надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень, а відтак позивач не є органом стягнення в розумінні п. 30 ст. 2 Бюджетного кодексу України. Відтак, Фонд державного майна України, в особі якого Дніпровський транспортний прокурор м. Києва звернувся з позовом до суду, зазначивши його органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не уповноважений державою здійснювати функції з отримання коштів, які спрямовуються до Державного бюджету.
Стаття 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»вказує, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності визначаються Кабінетом Міністрів України. Тобто, обов'язок внесення орендної плати законом покладається на орендаря.
Разом з тим, ДП «МА «Бориспіль»є орендодавцем майна, що було предметом вищевказаних договорів, укладених між відповідачами.
Відповідно до п. 17 «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (далі - Методика), в разі коли орендодавцем майна є державне підприємство, орендна плата спрямовується, підприємству, а 30% - до державного бюджету.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна також не визначено обов'язку саме орендодавця спрямовувати 30% плати за оренду до державного бюджету.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Фондом державного майна України надано роз'яснення від 22.08.2000 за № 1765, яким рекомендується орендодавцям державного майна зазначати у договорах оренди, що орендар самостійно розділяє кожен черговий платіж за оренду державного майна відповідно до вимог п. 17 чинних методики і порядку і направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до Державного бюджету України та державному підприємству.
Зазначені відрахування відповідно до п.3.3. Типового договору оренди індивідуально визначеного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. за № 1774 "Про затвердження договорів оренди", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2000 р. за № 930/5151, необхідно проводити не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.
Проте, як свідчать матеріали справи вище вказані договори оренди укладені між ДП «МА «Бориспіль»та ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»зазначеного положення не містять. Таким чином, договором між останніми не встановлено порядку, строків, розмірів внесення 30% орендної плати до Державного бюджету України.
Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що перерахування орендарем самостійно 30% орендної плати безпосередньо до Державного бюджету України, призвело б до порушення умов договорів оренди, у яких закріплено обов'язок орендаря перераховувати 100% орендної плати ДП «МА «Бориспіль». Разом з тим, нормами чинного законодавства не встановлено і обов’язку орендаря здійснювати такі відрахування до бюджету.
Слід також зазначити, що так як ФДМ України та його регіональні відділення наділені повноваженнями контролю за здійсненням державної політики в сфері приватизації, оренди державного майна, то останні не позбавлені права вимагати від відповідачів внесення змін до укладених договорів оренди з метою відповідності їх вимогам чинного законодавства.
За таких обставин суд, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши докази за своїм внутрішні переконанням, керуючись законом, дійшов висновку, що підстави для стягнення 150 788,43грн. з ДП «МА «Бориспіль»та ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»відсутні, а в позові необхідно відмовити повністю.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції під час прийняття оскарженої постанови не вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що привело до прийняття неправомірного рішення.
Згідно до ст. ст. 103, 104 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю або частково.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 14.09.2006 року. підлягає скасуванню повністю на підставі ст. 104 ГПК України з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Так як, колегією суддів справу розглянуто за правилами визначеними ГПК України, то стягнення державного мита здійснюється на підставі ст. 49 ГПК України, відповідно до якої державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Як свідчить платіжне доручення № 6904 від 09.10.2006р. другим відповідачем за розгляд апеляційної скарги було сплачено державне мито в розмірі 3,40 грн., тому з останнього необхідно достягнути в доход Державного бюджету України 750,54 грн. державного мита.
Таким чином, судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на позивачів повністю, а судові витрати за розгляд апеляційної скарги –на позивачів пропорційно.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»на постанову господарського суду Київської області від 14.09.2006 року у справі № 253/20-06 задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Київської області від 14.09.2006 року у справі № 253/20-06 скасувати повністю.
3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Дніпровського транспортного прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Державного казначейства України до Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» відмовити повністю.
4. Стягнути з Державного підприємства «Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08300, Київська обл., м. Бориспіль-7; код 20572069) в доход Державного бюджету України 750 (сімсот п’ятдесят) грн. 54 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.
5. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) на користь Державного підприємства «Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08300, Київська обл., м. Бориспіль-7; код 20572069) 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 49 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.
6. Стягнути з Державного казначейства України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь Державного підприємства «Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08300, Київська обл., м. Бориспіль-7; код 20572069) 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 49 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.
7. Зобов’язати господарський суд Київської області видати відповідні виконавчі документи.
8. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Мамонтова О.М.
Жук Г. А.