Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.07                                                                                            Справа №  44/18-06

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Фаловської  І.М. (доповідач по справі),

суддів:                                 Жук Г. А. суддів:                                 Мамонтової  О.М.  

                                                                                                                               .

при секретарі судового засідання -  Рустам’яні Е.А.

                        

за участю представників сторін:

від прокуратури: Голденок Т.А. –пос. № 22 від 13.03.06 р., прокурор;

від позивача: Музика Т.М. –дов № б/н від  12.12.06 р., представник;

від відповідача: Власенко Ю.В. –дов. № б/н від 31.01.06 р., представник;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Броварська меблева фабрика „Дружба” на постанову господарського суду Київської області від 08.06.2006р.

у справі № 44/18-06 (головуючий суддя: Кошик А.Ю., судді: Бабенко К.А., Христенко О.О.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Броварська меблева фабрика “Дружба”, м. Бровари

до           Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, с. Пухівка, Київська область

про           визнання незаконною бездіяльності Пухівської сільської ради Броварського району Київської області стосовно неприйняття рішення щодо укладення договору оренди земельної ділянки розміром 0,441 га з Товариством з обмеженою відповідальністю “Броварська меблева фабрика “Дружба” строком на 5 років

за участю          Прокуратури Київської області

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Броварська меблева фабрика „Дружба” (далі – ТОВ „БМФ „Дружба”) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання незаконною бездіяльності Пухівської сільради стосовно неприйняття рішення щодо укладення договору оренди земельної ділянки розміром 0,441 га (далі-спірна земельна ділянка) з ТОВ БМФ „Дружба” строком на 5 років та зобов’язання Пухівської сільради укласти договір оренди земельної ділянки розміром 0,441га з ТОВ БМФ „Дружба” строком на 5 років.

01.03.2006р. позивач звернувся із заявою про збільшення позовних вимог (т. 1 а. с. 104-105), відповідно до якої останній просить визнати недійсним рішення Пухівської сільради № 395-ХХ-1У від 30.12.2005р. та зобов’язати Пухівську сільраду укласти договір оренди земельної ділянки розміром 0,441га з ТОВ БМФ „Дружба” строком на 10 років.

Постановою господарського суду Київської області від 08.06.2006р. у справі № 44/18-06 в задоволенні позову відмовлено.

Постанова місцевого господарського суду мотивована тим, що скасування відповідачем дозволів, наданих листами Пухівської сільської ради від 21.04.2003 року та від 26.05.2004 року відбулось у відповідності до наданої п. 15 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” компетенції. Листи Пухівської сільської ради від 21.04.2003 року та від 26.05.2004 року підписані головою сільської ради без розгляду питання на пленарних засіданнях, як того вимагає п. ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та ст. 123 Земельного кодексу України, тому скасування наданих такими листами дозволів не суперечить діючому законодавству.

Крім цього, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначено норм законодавства, на підставі яких він має право на спірну земельну ділянку, як власник розташованого на ній майна.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачеві необхідно мати право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці.

Також, господарський суд Київської області виходив з того, що оскільки земельна ділянка не відводилась під забудову, у попереднього власника майна було відсутнє право на таку земельну ділянку, тому, з огляду на положення ст. 120 Земельного кодексу України, вимога про надання земельної ділянки в оренду необґрунтована.

Таким чином, місцевий господарський суд вважає, що посилання позивача на порушення його права власності не обґрунтовані, право на земельну ділянку площею 0,441 га на день розгляду спору у позивача відсутнє.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ТОВ „Броварська меблева фабрика „Дружба” звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 08.06.2006р. по справі № 44/18-06 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильний висновок місцевого суду про те, що скасування відповідачем дозволів, наданих листами Пухівської сільської ради від 21.04.2003 р. та від 26.05.2004 р. було здійснено відповідно до п. 15 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”. До того ж, на думку скаржника, суд не розглянув питання щодо правомірності прийняття Пухівською сільрадою рішення № 395-ХХ-ІУ від 30.12.2005р., відповідно до якого було вирішено звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,441 га.

Також, на те, що при винесенні постанови по справі судом першої інстанції не були застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню щодо вказаних правовідносин (ст. 57 Закону України „Про власність”, ч. 3 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” п. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 20 ГК України, ст. ст. 16, 317, 321 ЦК України, ст. 128 ЦК України (1963р.), ст.ст. 120, 124 Земельного кодексу України) та застосовані норми матеріального права, що не підлягали застосуванню до вказаних правовідносин, а тому, на думку позивача, вказане  рішення  є  незаконним  та  згідно  положень  ст.  202 КАС України підлягає скасуванню.

В той же час, ТОВ „БМФ „Дружба” звертає увагу апеляційного суду на порушення судом першої інстанції процесуального законодавства, зокрема, ст. 79 КАС України. Так, під час розгляду справи, а саме 02.02.2006 року Товариством було заявлено клопотання про витребування доказів. Зазначене клопотання судом було задоволено, проте, доказів витребувано не було.

14.08.2006р. на адресу Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від Пухівської сільради надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач зауважує, що з вимогами, наведеними у апеляційній скарзі не може погодитись, повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова господарського суду Київської області від 08.06.2006 р. у справі № 44/18-06 є законною, обґрунтованою та такою, яка постановлена у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому вважає, що  апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При цьому, відповідач зазначає, що листи від 21.04.2003 року та від 26.05.2004 року були оформлені за результатами попередніх висновків щодо надання  в установленому законом порядку земельних ділянок, що передбачено п п.8 п. б) „делеговані повноваження” ч. 1 ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та ст. 123 Земельного кодексу України. Вищезазначені листи були оформлені без розгляду питання на пленарних засіданнях Пухівської сільської ради, а тому не відповідали вимогам чинного законодавства, отже були належним чином скасовані рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області № 395-ХХ-ІУ від 30.12.2005 року, як актом виконавчого органу ради, відповідно до форми передбаченої п. 6 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Таким чином, зваживши на ч. 1 ст. 376 ЦК України, відповідач вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи та виніс постанову від 08.06.2006 р. у справі № 44/18-06 з додержанням норм матеріального і процесуального права.

06.10.2006р. від прокурора Прокуратури Київської області надійшли заперечення на апеляційну скаргу, де останній погоджується з висновками суду першої інстанції посилаючись на ст. 5, ч. 2 ст. 22, ст. ст. 120, 123, 124, ч. 15 ст. 151 Земельного кодексу України, п. 15 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування”, ст. 5 Закону України „Про основи містобудування”, ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій”, ч. 1 ст. 376 ЦК України, ст. ст. 14, 121 Конституції України,  договір купівлі-продажу від 14.12.1993р., рішення Пухівської сільради від 30.12.2005р.

Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 28.07.2006р. по справі  № 44/18-06 відкрито апеляційне провадження, проведено за ухвалою від 28.07.2006р. необхідні підготовчі дії та ухвалою від 07.08.2006р. закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

Розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду Стахурського М.Ф. від 24.10.2006р. склад колегії суддів змінено:  головуюча суддя –Фаловська І.М., судді –Мамонтова О.М., Агрикова О.В.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду Поліщука В.Ю. від 19.01.2007р. в зв’язку з закінченням повноважень судді Агрикової О.В., склад колегії суддів змінено:  головуюча суддя –Фаловська І.М., судді –Мамонтова О.М., Жук Г.А.

Згідно зі ст. 26 КАС України, склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції незмінний. У разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя. Якщо нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Таким чином, з огляду на ст. 26 КАС України та у зв’язку зі зміною складу колегії суддів, розгляд адміністративної справи № а 178/13-06 починається спочатку.

Представники позивача в судовому засіданні свої вимоги підтримали з мотивів, викладених у апеляційній скарзі. Представники відповідача та прокурор в судовому засіданні заперечували проти  задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню, а постанову місцевого господарського суду необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 17 КАС України, спори юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів і розглядаються (відповідно) за правилами КАС України.

Згідно п. 7) ч. 1 ст. 3 КАС України, суб’єкт владних повноважень –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 6 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України визначено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини справи.

03.11.1993р. наказом Фонду комунального майна Київської області було вирішено затвердити план приватизації державного майна орендного підприємства фабрики „Дружба”. Того ж дня було затверджено план приватизації (т. 1 а. с. 172-180).

До вказаного плану приватизації додані були інвентаризаційні описи в яких було вказано перелік споруд бази відпочинку (т. 1а. с. 181-184).

14.12.1993р. Фонд комунального майна Київської області (продавець) та організація орендарів Броварської меблевої фабрики „Дружба” (покупець) уклали договір купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства Броварської меблевої фабрики „Дружба”, вартість якого складає 993 831 тис. крб.(т.1 а. с. 58-61). Оцінка вартості цілісного майнового комплексу провадилась згідно з Методикою оцінки вартості об’єкта приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993р. № 717. Акт оцінки затверджений наказом фонду комунального майна від 19.09.1993р. № 58-П (т. 1 а. с. 162).

30.12.1993р. було видано свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Броварської меблевої фабрики „Дружба” на підставі договору купівлі-продажу № 8 від 14.12.1993р. (т. 1 а. с. 62).

23.03.1994р. було складено акт прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу організації орендарів Броварської меблевої фабрики „Дружба”, відповідно до якого було передано частку державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства Броварської меблевої фабрики „Дружба” (т. 1 а. с. 63).

16.02.1994р. листом № 1-24-0624 Київська облдержадміністрація повідомила ТОВ „БМФ „Дружба” про дозвіл комісійного проведення оформлення матеріалів попереднього погодження місця розташування і приблизні розміри земельної ділянки для подальшого погодження їх з обласною радою народних депутатів у відповідності зі ст. 34 Земельного кодексу України.

Відповідно до акту Б № 085691 від 07.07.1997р. (т. 1 а. с.  15-18) попереднику позивача було відведено земельну ділянку в постійне користування під будівництво бази відпочинку площею 0,7 га із землекористування радгоспу „Рухівський” Броварського району Київської області.

21.04.2003р. Пухівська сільрада повідомила ТОВ „БМФ „Дружба” про те, що вона не заперечує проти виготовлення правовстановлюючого документа на земельну ділянку площею 0,9 га під існуючу базу відпочинку „Деснянські верби” (т. 1 а. с. 120).

06.05.2003р. листом № 468/3-13 Броварська райдержадміністрація повідомила ТОВ „БМФ „Дружба”, що погоджує відведення земельної ділянки площею 1,141 га при відповідному позитивному висновку Пухівської сільради (т. 1 а. с. 20).

26.05.2005р. Пухівська сільрада у листі повідомила, що надає дозвіл на виготовлення правовстановлюючого документа на земельну ділянку площею 0,9 га під існуючу базу відпочинку „Деснянські верби” (т. 1 а. с. 121).

09.11.2005р. ТОВ „БМФ „Дружба” звернулося до Пухівської сільради Броварського району Київської області з клопотанням № 115 щодо укладення договору оренди земельної ділянки розміром 0,441га строком на 5 років (т. 1 а. с. 19).

Рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області № 395-ХХ-ІУ від 30.12.2005 року (далі - оспорюване рішення) (т. 1 а.с. 185) за наслідками розгляду клопотання позивача було визнано неправомірним користування земельною ділянкою 0,441 га, оскільки право на землю не було оформлене, крім того, було скасовано дозволи, надані листами Пухівської сільської ради від 21.04.2003 року та від 26.05.2004 року про погодження виготовлення технічної документації для укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідачем встановлено, що земельна ділянка самовільно зайнята, оскільки будівництво на ній було несанкціонованим, тому має бути звільнена протягом 2-х місяців.

Встановлені судовою колегією вище обставини справи свідчать про наступне.

Відповідно до п. 15 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування”, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Як свідчать матеріали справи, листи Пухівської сільської ради від 21.04.2003 року та від 26.05.2004 року підписані головою сільської ради без розгляду питання на пленарних засіданнях.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності визнання відповідачем вищевказаних листів недійсними та відсутності підстав для визнання протиправним оспорюваного рішення. Отже посилання ТОВ БМФ „Дружба” на те, що суд не розглянув питання правомірності прийнятого Пухівською сільською радою Броварського району Київської області рішення № 395-ХХ-ІУ від 30.12.2005 року, відповідно до якого було вирішено звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 441 га., є цілком безпідставними та не беруться судовою колегією до уваги.

Крім цього, додані позивачем до клопотання про надання в оренду земельної ділянки площею 0, 441 га копія плану земельної ділянки з нанесенням об'єктів нерухомості та копія Державного акту на право користування землею виданого в 1981 році, не є підставою для виділення земельної ділянки площею 0, 441 га, оскільки, як вірно зазначив місцевий суд, позивач не надав доказів права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній ділянці. Позивач також не надав дозволу будівництва об'єктів нерухомості, за умови перевищення меж земельної ділянки для будівництва закріпленої у безстрокове та безоплатне користування площею 0,7 га землі, не зміг надати доказів наявності дозволів на початок будівництва, чого вимагали та вимагають „Будівельні норми та правила”, та доказів встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Частини 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України визначають, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачеві необхідно мати право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці.

Судом першої інстанції вірно встановлено та це підтверджено і матеріалами справи, що позивачем під час приватизації  було викуплене державне майно цілісного майнового комплексу вартістю 993831000 крб., об’єкти  ж соціально-культурного призначення на суму 42468000 крб., до складу яких під час приватизації була віднесена база відпочинку, були передані позивачу (його правопопереднику) безкоштовно відповідно до додаткової угоди про внесення змін і доповнень до додаткової угоди договору оренди державного майна № Д-1358 від 28.10.1992 року, а не за договором про приватизацію державної частки цілісного майнового комплексу.

Отже, не заслуговують на увагу твердження позивача, що місцевим судом не прийнято до уваги посилання позивача на договір купівлі-продажу від 14.12.1993 року, акт прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу організації орендарів БМФ „Дружба” від 23.03.1994 року та свідоцтво на право власності від 30.12.1993 року, як на підставу права власності шляхом приватизації. Оскільки з постанови місцевого суду вбачається, що зазначені документи господарським судом були оглянуті, досліджені та їм надано належну оцінку. Однак, жоден з документів, наданих позивачем, не підтверджує перехід права власності до ТОВ БМФ „Дружба” на базу відпочинку в с. Пухівка Броварського району Київської області.

Таким чином, дійсно не вбачається доказів набуття позивачем права власності на нерухоме майно, що розташоване на спірній ділянці. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували таке право власності, позивачем до суду не надано, а встановлення таких обставин та збирання доказів з цих підстав не є можливим, оскільки судами не розглядається позовна вимога про визнання права власності.

Отже висновки місцевого суду в цій частині є правомірними.

Апеляційним судом також беруться до уваги твердження відповідача, викладені  в запереченнях на апеляційну скаргу про те, що зважаючи на підпункт «д»п. 1.3 будівельних норм і правил Ш-А.6-62, затверджених наказом Держбуду СРСР від 01.11.1962р., які були чинними на момент початку проведення будівельних робіт, ч. 2 ст. 22, ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, за відсутності доказів права власності на базу відпочинку, яка фактично розташована на земельній ділянці площею 1,141 га., Пухівська сільська рада Броварського району Київської області, своїм рішенням № 395-ХХ-ІУ від 30.12.2005р. правомірно визначила цю ділянку, як самовільно зайняту земельну ділянку, та наполягає на її звільненні. При цьому, вірним є твердження відповідача, що саме виключною компетенцією сільської ради, відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Вірним є також висновок місцевого суду про те, що, враховуючи, що земельна ділянка площею 1, 141 га, яка збільшилась в розмірах в зв’язку з реконструкцією бази відпочинку, що на ній розташована, не відводилась під забудову, у попереднього власника майна було відсутнє право на таку земельну ділянку, тому з огляду на положення ст. 120 Земельного кодексу України, вимога про надання земельної ділянки в оренду необґрунтована.

Таким чином, враховуючи ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001р., на думку судової колегії, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для оформлення договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено його право власності на спірні об'єкти нерухомості в с. Пухівка, Броварського району і право на користування земельною ділянкою площею 0,441 га на день розгляду спору у позивача відсутнє.

Таким чином, з огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції вирішив справу у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, прийнявши відповідну постанову, підстави для скасування якої відсутні.

Згідно до ст.ст. 195, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене,  колегія апеляційного суду вважає, що відповідно ст. 86 КАС України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи  та  наведено цим обставинам  відповідну правову оцінку, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим, постанова господарського суду Київської області від 08.06.2006р. у справі № 44/18-06 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись  п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 розділом VII «Прикінцеві та перехідні положення», КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Броварська меблева фабрика „Дружба” на постанову господарського суду Київської області від 08.06.2006р. у справі № 44/18-06 залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Київської області від 08.06.2006р. у справі № 44/18-06 залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 44/18-06 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі.

День складання ухвали в повному обсязі –27.01.2007р.

Головуючий суддя:                                                                          Фаловська  І.М.                                            Судді:                                                                                      Жук Г. А.  Судді:                                                                                      Мамонтова  О.М.