КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
23.01.07 р. № 123/8-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Мостова Г. І.
Мамонтова О.М.
при секретарі судового засідання Огієнку В.О.
Представники сторін:
від позивача: Примак М.А. –виписка з протоколу № 12 від 31.03.06 р., голова;
від відповідача: Нечипуренко А.В. –дов. № б/н від 04.10.06 р., представник;
від третьої особи: Павлюк М.П. –дов. № 72 від 10.11.06 р., представник;
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс»на рішення господарського суду Київської області від 10.08.2006р.
у справі № 123/8-06 (суддя Чорна Л.В.)
за позовом відкритого акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп», с. Кашперівка, Тетіївський район, Київської області
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс», с. Кашперівка, Тетіївський район, Київської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ
про визнання договору недійсним
в с т а н о в и в :
Позивач –Відкрите акціонерне товариство «Кашперівський бурякорадгосп»(далі –позивач, ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп») звернувся із позовною вимогою господарського суду Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс»(далі –відповідач, ТОВ «Шанс») про визнання договору оренди майна б/н від 05.08.2003 року недійсним.
Рішенням господарського суду Київської області від 10.08.2006 року у справі № 123/8-06 позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою б/н від 14.08.2006 року, в якій просить Київський міжобласний апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 10.08.2006 року у справі № 123/8-06, посилаючись на невідповідність висновків, викладених місцевим господарським судом обставинам справи та порушенням норм матеріального права, а також просить припинити провадження у справі
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано дійсних обставин справи, а саме: в оскаржуваному рішенні суд не врахував, що загальні збори акціонерів товариства скликались щороку протягом 2004-2005 років і затверджували діяльність свого правління.
Скаржник подав доповнення до апеляційної скарги б/н від 19.09.2006 року, в якому зазначив, що рішення господарського суду Київської області від 10.08.2006 року у справі № 123/8-06 не відповідає вимогам Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року, окрім того відповідач вважає, що на спірний договір оренди майна б/н від 05.08.2003 року не розповсюджується дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ.
Позивачем - Відкритим акціонерним товариством «Кашперівський бурякорадгосп»подано заперечення на апеляційну скаргу в якій вказано, що акціонери ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»не скористалися своїм правом на погодження і затвердження договору оренди цілісного майнового комплексу цегельного заводу з ТОВ «Шанс» б/н від 05.08.2003 року з причини відсутності внесення даного питання до порядку денного вищого органу управління підприємства - зборів акціонерів. Окрім того, позивач зазначив, що сторони, в порушення абз.4 ст. 5 та п.3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не погодили укладення договору з органом приватизації - регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області. Тому позивач вважає, що самостійне укладення головою правління ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»оскаржуваного договору знаходиться за межами повноважень вказаної посадової особи.
Третьою особою - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області надано до суду апеляційної інстанції відзив та доповнення до відзиву № 14-16-1994 від 15.12.2006 року, в яких останній пояснив, що відповідно доручення Кабінету Міністрів України від 27.07.2004 року № 32957/1/1-04 державну частку у майні позивача розміром 25% було розблоковано та вона підлягала приватизації шляхом безкоштовної передачі акцій працівникам підприємства. Проте, до цього часу безоплатна передача акцій не відбулася і тому частка держави у майні Відкритого акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп»становить 25%. Також в своєму відзиві третя особа зазначила про порушення відповідачем порядку погодження органом приватизації договору оренди цілісного майнового комплексу цегельного заводу б/н від 05.08.2003 року, та протиправне, без затвердження на загальних зборах акціонерів позивача, підписання даного договору головою правління підприємства.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та вважає рішення господарського суду Київської області від 10.08.2006 року у справі № 123/8-06 законним, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Відповідно до розпорядження заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.01.2007 року справа передана для подальшого розгляду колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Фаловська І.М., суддя Мамонтова О.М., суддя Мостова Г.І.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Кашперівський бурякорадгосп»(за договором - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шанс»(за договором - Орендар) було укладено договір оренди майна б/н (далі - договір) (а.с.8), згідно якого відповідач прийняв в тимчасове володіння та користування цілісний майновий комплекс «Кашперівський цегельного завод»разом з запасами сировини та виготовленої продукції. Термін оренди відповідно до п. 4.1. договору складає 15 років з моменту прийняття майна за Актом передачі.
20.09.2003р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду, згідно якої внесено доповнення до п. 2.3., а саме: мета - спільна розробка Кашперівського родовища цегельної сировини.
Колегія суддів, враховуючи предмет спору та той факт, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (1 січня 2004р.), вважає суд першої інстанції правильно виходив з того, що до цих правовідносин щодо підстав і наслідків їх недійсності застосовуються положення Цивільного кодексу Української РСР 1963р. (далі - ЦК УРСР) та законодавства, яке діяло на той момент.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, до компетенції якого входить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Згідно п. 5.2. Статуту позивача (а.с.16-24) статутний фонд позивача становить 1119818,00 грн.
Як вірно зазначив суд першої інстанції в рішенні, в матеріалах справи відсутні будь-які докази дотримання вимог ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», а саме затвердження спірного договору загальними зборами позивача.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що спірний договір не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», виходячи з наступного.
Відповідно до п. 39 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації»план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним з моменту завершення продажу всіх акцій, передбачених планом приватизації (розміщення акцій) до продажу, та оформляється наказом відповідного державного органу приватизації. В матеріалах справи відсутні докази проведення безоплатної передачі 25% акцій. Окрім того, той факт, що частка держави в статутному фонді позивача складає 25 відсотків також підтверджується довідкою Міжгалузевого реєстраційного центру від 05.05.2006 року б/н (а.с.28).
За приписом ст. 3, абз. 3, 4 ст. 4, ст. 5, ч.ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Орендодавцем є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю; підприємства –щодо окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого), а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна.
Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору, а також інші документи, згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі –матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.
У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації),орендодавець у п’ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу уповноваженому управляти відповідним майном.
Згідно п. 20 Методики оцінки вартості об’єктів оренди порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та порядку надання в кредит орендодавцеві коштів та цінних паперів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995р. № 629 (в редакції на час укладання спірної угоди) та п. 2 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (в редакції на час укладання спірної угоди) акт оцінки приміщень, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці другому ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідно до п. 2.1. Порядку надання Фондом державного майна, його регіональними відділеннями та представництвами дозволів державним підприємствам, організаціям на передачу в оренду цілісних майнових комплексів їх структурних підрозділів та нерухомого майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 04.05.2000 р. № 935/95/31 (в редакції на час укладання спірної угоди) підприємство для отримання дозволу на передачу в оренду майна, яке перебуває на його балансі, звертається до Фонду державного майна України або до його регіонального відділення чи представництва з заявою про надання підприємству права на передачу в оренду цілісного майнового комплексу його структурного підрозділу (філії, цеху, дільниці) або нерухомого майна (будівлі, приміщення) певної площі, що перебуває на його балансі і розташоване за певною адресою.
До заяви додаються: проект договору оренди об’єкта, завізований сторонами договору (або укладений договір оренди - у разі його приведення у відповідність до вимог законодавства); дозвіл на передачу в оренду державного майна від органу, уповноваженого управляти майном підприємства; розрахунок орендної плати за перший місяць оренди, здійснений відповідно до вимог Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (із змінами і доповненнями), і підписаний керівником і головним бухгалтером підприємства (у чотирьох примірниках). Крім того, додаються: у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу: акт оцінки його вартості з зазначенням залишкової вартості основних засобів, затверджений органом, уповноваженим управляти цим майном; протокол про результати інвентаризації; розподільчий баланс; звіти про експертну оцінку вартості майна - якщо вартість основних засобів переоцінювалася на підставі експертної оцінки.
У Фонді державного майна України, його регіональних відділеннях та представництвах розгляд заяв про дозвіл на оренду і погодження орендної плати здійснюється протягом 15 днів з моменту надходження матеріалів згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». При цьому Департамент управління державним майном Фонду державного майна України або відповідні підрозділи в регіональних відділеннях та представництвах протягом 8 днів у разі подання повного переліку документів (згідно з п. 2.1 цього порядку): перевіряє комплектність документів, наданих підприємством - балансотримачем об’єкта оренди; перевіряє відповідність умов договору оренди вимогам законодавства; перевіряє розрахунки орендної плати. (п. 3.1. вищевказаного Порядку).
Окрім того, ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.
Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що при укладені спірного договору сторонами не було відповідно до чинного законодавства погоджено ціну (п. 5.1. спірного договору) для даного виду договору та всіх істотних умов. Докази внесення змін до договору для приведення його у відповідність до Закону в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що при укладенні спірного договору сторонами з уповноваженим органом не погоджувалась ні орендна плата, ні оцінка вартості об’єкта оренди.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що спірний договір не відповідає вимогам наказу Фонду державного майна України «Про затвердження договорів оренди»від 23.08.2000 року № 1774, яким затверджено типовий договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства).
Відповідно до п. 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»(далі - Роз’яснення), встановлено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з настанням яких закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, за загальним правилом обставини, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними, є невідповідність змісту угоди вимогам закону, недодержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою. Аналіз умов спірного договору свідчить, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим застосування до спірних правовідносин положень ст. 57 ЦК УРСР, оскільки законодавець передбачив настання наслідку у вигляді недійсність угоди, яка укладена на вкрай невигідних умовах внаслідок збігу тяжких обставин, лише для громадянина –фізичної особи.
Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку, рішення господарського суду по даній справі відповідає фактичним обставинам справи і чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення відсутні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в:
1. Апеляційну скаргу апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс»на рішення господарського суду Київської області від 10.08.2006р. у справі № 123/8-06 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 10.08.2006р. у справі № 123/8-06 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Мостова Г. І.
Мамонтова О.М.