Судове рішення #12101108

Справа № 2-а-974/1226

2010 р.

                                                 

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

25 березня 2010 року                                                                                м. Свердловськ

                           Суддя Свердловського міського суду Луганської області Александрина І.О., розглянувши у порядку письмового провадження у залі судових засідань Свердловського міського  суду Луганської області у місті Свердловську Луганської області  адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними і зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому в обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Позивач вказує, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідач в порушення вищезазначеної норми права у період з 01 січня 2007 року та до теперішнього часу підвищував пенсію у розмірах, які є значно нижчими від законодавчо встановлених.

На звернення відповідача з приводу порушення його права на отримання підвищеної пенсії, відповідач надіслав йому листа у якому зазначив: «З 1 січня по 22 травня 2008 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме ст.6 встановлює, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка складає 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено на 2008 рік в розмірі: з 01.01.2008 року - 470 грн.; з 01.04.2008 року – 481 грн. Надбавка дітям війни складає: з 01.01.2008 року – 47,00 грн., з 01.04.2008 року – 48,10грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» установлені надбавки дітям війни у розмірі: з 22 травня 2008 року – 48,1 грн., з 1 липня – 48,2 грн. та з 1 жовтня - 49,8 грн. Статтею 54 розділу УІ Особливі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними Законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. У відповідності до вищевказаних законодавчих актів виплачується надбавка як дитині війни. Виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за 2007-2009 роки в інших розмірах немає юридичних підстав»

Але, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004 року, чинний у 2009році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, як вважає позивач, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовляє йому у перерахунку раніше виплачених сум на підвищення пенсії до 30 % мінімальної пенсії за віком та у виплаті виниклої заборгованості у повному обсязі.

З огляду на лист відповідача, останній у добровільному порядку відмовляється виконувати вимоги закону, у зв’язку з чим позивач вимушений звертатись до суду за захистом своїх прав.

Як вказує позивач, відповідач письмово не повідомляв його про суми пенсій з розшифровкою по виплатам, тому він вважав, що відповідач виконує вимоги закону та не звертався до відповідача. про порушення свого права позивач дізнався лише з листа від 16.02.2010 року. Крім того він не міг своєчасно звернутися до суду у зв’язку з поганим станом здоров’я, яке пов’язане з похилим віком.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до п.4 ст.71 КАС України суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребує названі документи та матеріали.

У зв’язку з викладеним позивач просить поновити строк для подання адміністративного позову, визнати незаконними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо відмови йому у перерахунку та виплаті пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області здійснити перерахунок її пенсії з 09 липня 2007 року по теперішній час згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити виплату.

Позивач у судове засідання не з’явився, надавши суду заву з проханням розглядати справу за його відсутності, на позові наполягає.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду заперечення, де просить суд розглянути справу у їх відсутність, позов не визнає, просить відмовити у задоволенні позову на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України, наполягає на застосуванні строку звернення до суду при розгляді справи для відмови позивачу у задоволенні позову, так як позивачем пропущений строк звернення до суду, розмір пенсії позивачу був відомий. Також у запереченні вказує, що пунктом 10 Положення про Пенсійний фонд встановлено, що кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. В бюджет Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, не включено витрати на виплату підвищення до пенсії дітям війни. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». До внесення таких змін правових підстав для призначення та виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області немає. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Суд, д ослідивши і оцінивши представлені письмові докази по справі в їх сукупності , вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно паспорту на ім’я ОСОБА_2 (а.с.3) убачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і є громадянином України.

Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 виданим Свердловським УПСЗН 05.06.1987 року (а.с.4).

Відповідно до ст.99 ч.1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом. У частині 2 ст.99 КАС України вказано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.100 ч.1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову  за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Суд вважає, що строк звернення до суду позивачем був пропущений без поважних причин, оскільки позивач не надав суду доказів, що він упродовж 2007, 2008, 2009 років хворів і звертався за медичною допомогою, також позивач не надав суду доказів в підтвердження інших поважних причин для пропуску строку звернення до суду. Про порушення своїх прав позивач міг дізнатись з дати оприлюднення рішень Конституційного суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, а саме: рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року було опубліковано 27.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.08.2008 року було опубліковано 04.06.2008 року. Також про порушення своїх прав позивач міг дізнатись з дати отримання пенсії за певний місяць, у якому також виплачувалась надбавка як дитині війни, протягом всього часу у період з 2006 по березень 2010 року позивач отримував пенсію і надбавку до пенсії як дитина війни. До суду ОСОБА_1 звернувся лише 05.03.2010 року, тобто з порушенням строку для звернення до суду за захистом порушених прав. Суд також вважає, що незнання діючого законодавства позивачем не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки відповідно до ст.57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються  прав та обов’язків громадян обов’язково підлягають оприлюдненню.

Тому на підставі викладеного суд вважає відмовити позивачу у задоволені позову в частині визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську в частині невиплати позивачу державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по  04.03.2009  року включно і зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та виплатити на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 09.07.2007 року по 21.12.2007 року та з 22.05.2008 року по  04.03.2009  року включно у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки на застосуванні строку звернення до суду наполягає відповідач.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист Дітей війни”, зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України”  Закону України про Державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнати такими, що не відповідають Конституції України.

При розгляді вимог позивача в частині визнання неправомірними дій Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську в частині невиплати йому державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, і зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, суд вважає їх  необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки дії відповідача з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно є правомірними, виплати позивачу щомісячної соціальної  допомоги  як дитині війни здійснені у порядку та розмірі, визначеному діючим на момент виплати законодавством України, і тільки з 22.05.2008 року рішенням Конституційного суд України була відновлена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у зв’язку з чим суд вважає в цій частині позовних вимог позивачу відмовити за необґрунтованістю.

Розглядаючи позовні вимоги позивача відносно визнання дій УПФУ в м. Свердловську неправомірними в частині невиплати йому щомісячної державної соціальної допомоги згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” з 05.03.2009 року , суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав. Право позивача на отримання щомісячного підвищення до пенсії з 05.03.2009 року  підтверджується безпосередньо вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які за цей період були чинними.

Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” у 2009 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах. що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Враховуючи вказані положення частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та положення ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов’язаний призначити, нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у березні-грудні 2009 року, січні – березні 2010 року.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком згідно ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ст.2 ч.1 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає  офіційне тлумачення Конституції України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України про їх неконституційність.

Згідно зі статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в мажах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

         Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.  Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

          Суттю положень ст. 46 Конституції України  є те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

         Згідно  ст. 55  Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

          На  вимогу  п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року  № 9  «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в  усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

 Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії за віком, як дитині війни з 04.03.2009 року , та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з  04.03.2009 року  з урахуванням  фактично  здійснених виплат.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено, тому суд вважає стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.

На підставі  ст.ст. 8, 19, 46, 55, 147, 152 Конституції України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 19.12.2006 року № 489-V, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, Законом України „Про прожитковий мінімум”, керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними і зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, з 04 березня 2009 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 04 березня 2009 року з урахуванням здійснених виплат.

У позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати йому підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 04.03.2009 року включно відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

У позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати йому підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

СУДДЯ              

                                               

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація