Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.07                                                                                            Справа №  10/170

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Яковлева М, Л, (доповідач по справі),

суддів:                                 Гаврилюк  О.М суддів:                                 Міщенко  П. К.  

                                                                                                                               .

при секретарі судового засідання –Швидаку С.І.,

за участю представників сторін:  

від позивача: не з’явились;

від відповідача 1: Прядко О.В. –дов. № 1269/2 від 21.11.06 р., представник;

від відповідача 2: не з’явились.

                  

розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого суб’єкта підприємницької діяльності ліквідатора ПСП «Омельницьке», м. Полтава на постанову господарського суду Полтавської області від 06.11.2006 року,          

по справі № 10/170 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом       арбітражного керуючого суб’єкта підприємницької діяльності

   ліквідатора

   ПСП «Омельницьке», м. Полтава

до               1. Полтавського обласного сектору з питань банкрутства, м. Полтава

          2. Міністерства Економіки України, департамент з питань санації та

          банкрутства, м. Київ

про                        визнання незаконними правові акти індивідуальної дії, видані органом

    державної влади.

в с т а н о в и в :

          Арбітражним керуючим суб’єктом підприємницької діяльності ліквідатором ПСП «Омельницьке»Шаповаловим С.В. до господарського суду Полтавської області подано позов до  Полтавського обласного сектору з питань банкрутства та Міністерства Економіки України, департамент з питань санації та банкрутства про визнання незаконними правові акти індивідуальної дії, видані органом державної влади, а саме, розпорядження № 1 від 15.03.2006 року, розпорядження № 1 від 28.03.2006 р. про усунення порушень ліцензійних умов, акта про невиконання розпорядження від 13.04.2006 р., наказу Міністерства економіки України № 161 від 04.05.06 р. про анулювання ліцензії.

          Постановою суду першої інстанції від 06.11.2006 року у справі № 10/170 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

          При вирішенні спірного питання суд першої інстанції дійшов висновків, що арбітражним керуючим Шаповаловим С.В. дійсно було допущено порушення вимог ліцензійних умов, виявлені органом контролю під час перевірки від 15.03.2006 року, що полягають у наступному, зокрема:

-          арбітражним керуючим не узгоджено порядок продажу майна з кредиторами, а наданий ліцензіатом документ про погодження продажу майна боржника від 05.10.2005 року не містить складу та строків продажу майна боржника, не погоджений з комітетом, створеним 15.09.2004 року;

-          в оголошенні від 05.10.2005 року про продаж майна боржника не міститься повної інформації про перелік майна, що виставляється на аукціон.

          Не погоджуючись із вказаною постановою господарського суду Полтавської області, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки судом порушено вимоги процесуального та матеріального права, а саме:

-          заяви про відвід судді Шкурдової Л.М., яка здійснювала розгляд справи, необґрунтовано залишені без задоволення;

-          клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не були задоволені з невідомих причин і розгляд справи 11.07.2006 року і 12.07.2006 року проводився без фіксації судового процесу технічними засобами;

-          анулювання ліцензії, на думку скаржника, відбулось із порушенням законодавства, а судом не надано цьому відповідної юридичної оцінки.          

          Апеляційним господарським судом ухвалою від 13.12.2006  по справі  № 10/170 відкрито апеляційне провадження та проведено, відповідно ухвалі від 14.12.2006 року необхідні підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

          Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.12.2006 року справу № 10/170 призначено до розгляду на 27.12.2006 року.

Розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.12.2006 року у зв’язку з виробничою необхідністю розгляд справи № 10/170 призначено у складі колегії суддів: головуючого судді –Яковлєва М.Л., суддів Рудченка С.Г., Міщенка П.К.

У зв’язку із неявкою представників сторін, у судовому засіданні, яке відбулось 27.12.20006 року, справу вирішено відкласти на  10.01.2007 року та зобов’язано відповідачів надати до апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу та надати докази повідомлення, належним чином, арбітражного керуючого щодо розгляду питання анулювання його ліцензії.

Розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.01.2007 року у зв’язку з виробничою необхідністю розгляд справи № 10/170 призначено у складі колегії суддів: головуючого судді –Яковлєва М.Л., суддів Міщенка П.К.; Гаврилюка О.М.

До апеляційної інстанції надійшов відзив Полтавського обласного сектору з питань банкрутства із проханням про не задоволення апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 195 кодексу адміністративного судочинства (далі –КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову місцевого господарського суду від 06.11.2006 року у справі № 10/170 скасувати, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі  яких   суд     встановлює наявність  або  відсутність  обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Як встановлено апеляційним судом, постановою господарського суду Полтавської області від 20.09.2005 року у справі № 18/97 введено процедуру ліквідації ПСП «Омельницьке», ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шаповалова С.В.

На підставі надходження скарги від Кременчуцької районної державної адміністрації, який є кредитором ПСП «Омельницьке», (вих. від 25.11.2005 р. № 01-08/1264) Міністерством економіки України (далі - Мінекономіки) було видано наказ від 28.02.2006 року № 10 та посвідчення від 01.03.2006 р. № 1 для проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого Шаповалова С.В. щодо додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Держпідприємництва, Міністерства економіки України від 04.05.2001 р. № 72/49 (далі - ліцензійні умови).

За результатами перевірки комісія склала Акт перевірки додержання арбітражними керуючими Ліцензійних умов від 15.03.2006 р. № 1 та встановила порушення арбітражним керуючим Шаповаловим С.В. порядку продажу майна ПСП «Омельницьке», а саме:

-          в порушення статті 30 Закону України від 14.05.1992 р. № 2343 «Про відновлення платоспроможності   боржника   або   визнання   його   банкрутом»(далі –Закон про банкрутство)  продаж майна ПСП «Хмельницьке», в тому числі, великої рогатої худоби в кількості 130 голів           відбувся на аукціоні від 07.11.2005 року без дозволу комітету кредиторів про порядок продажу майна;

-          оголошення в засобах масової інформації про продаж майна ПСП «Омельницьке»було розміщене без повної інформації щодо нього.

Розпорядженням про усунення порушень від 28.03.2006 р. № 1  орган контролю зобов’язав ліцензіата усунути порушення в 15-ти денний термін, а саме: узгодити порядок продажу майна з комітетом кредиторів; провести продаж майна ПСП «Омельницьке»відповідно до встановленого порядку.

Також ліцензіата було зобов’язано в строк до 12.04.2006 р. надати інформацію про усунення недоліків до Полтавського обласного сектора з питань банкрутства.   

Внаслідок ненадання ліцензіатом документальної інформації про усунення порушень Ліцензійних умов у визначений в розпорядженні строк, 13.04.2006 орган контролю склав Акт про невиконання розпорядження про усунення виявлених порушень Ліцензійних умов арбітражним керуючим Шаповаловим С.В.

Листом від 21.04.2006 р. № 67-24/314 орган ліцензування запросив ліцензіата на засідання Ліцензійної комісії на 28.04.2006 р.

Наказом від 04.05.2006 р. № 161 Мінекономіки анулювало ліцензію серії АА № 487831 від 26.05.2003 р. на підставі Акту про невиконання розпорядження про усунення виявлених порушень Ліцензійних умов арбітражним керуючим Шаповаловим С.В.

Як встановлено колегією суддів,основним нормативно-правовим актом в сфері ліцензування є Закон України від 01.06.2000 р. № 1775 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»(далі - Закон про ліцензування).

Цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Порядок контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов визначений в статі 20 Закону про ліцензування.

Відповідно до частин восьмої, десятої зазначеної статі
контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.          

Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.

Орган,  що здійснює перевірку, за результатами перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник акта видається керівнику суб’єкта, який перевірявся, другий зберігається органом, який здійснив перевірку (частина дванадцята статі 20 Закону про ліцензування).

Зазначеною вище статтею встановлено, що орган ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше десяти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії.

Дослідивши документальні матеріали справи, апеляційний суд дійшов до висновку, що арбітражним керуючим Шаповаловим С.В. не було допущено порушення вимог Ліцензійних умов, виходячи з наступного.

Однією з підстав анулювання ліцензії, на думку контролюючого органу, було зокрема те, що  арбітражний керуючий не узгодив порядок продажу майна з кредиторами. Наданий ліцензіатом документ про погодження продажу майна боржника від 05.10.2005 р. не містить складу та строків продажу майна боржника, не погоджений з комітетом, створеним 15.09.2004 року.

Відповідно до частини другої статі 30 Закону про банкрутство порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

Відповідно до частини третьої статті 30 Закону про банкрутство порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». В статті 15 зазначеного закону встановлений перелік відомостей, які повинна містити інформація про об’єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме із протоколу зборів комітету кредиторів від 10.10.2005 року ( а.с. 131-135), проведену роботу ліквідатора було визнано задовільною та одноголосно прийнято рішення щодо продажу майна на аукціоні, а неузгодження із комітетом кредиторів строків продажу майна не є суттєвим порушенням норм Закону про банкрутство, а тим більше не є порушенням ліцензійних умов.

Також, контролюючий орган вважає, що в оголошенні від 05.10.05 року не міститься повної інформації про перелік майна боржника, що виставляється на аукціон, а зроблена відсилка до телефонів та адреси біржі, із чим не може погодитись апеляційна інстанція, з урахуванням наступного.

У матеріалах справи міститься копія оголошення у додатку № 18 газети «Навігатор»від 21.09.2005 року ( а.с. 155) із повним переліком майна боржника, що виставляється на аукціон.

Скаржник стверджує, що він не був належним чином повідомлений про дату розгляду питання про анулювання його ліцензії у відділі ліцензування та контролю за діяльністю арбітражних керуючих Міністерства економіки України.

Однак це не відповідає дійсності, оскільки повідомлення про дату засідання комісії відправлене 21.04.06 року за юридичною адресою позивача, що з врахуванням поштового обігу є достатнім для повідомлення про дату засідання 28.04.05 року.

Відповідно до п.п. 6.8. пункту 6 Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у разі неявки арбітражного керуючого рішення про анулювання ліцензії на підставі акта про невиконання розпорядження про усунення виявлених порушень ліцензійних умов приймається без арбітражного керуючого.

Але твердження позивача про те, що він не міг виконати розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов від 28.03.06 року, а саме, узгодити порядок продажу майна з комітетом кредиторів, оскільки з покупцем на аукціоні укладений договір купівлі-продажу і навіть є рішення суду про передачу йому придбаної худоби є обґрунтованим та робить виконання розпорядження неможливим.

Оскільки, самого факту допущення арбітражним керуючим порушення діючого порядку реалізації майна підприємства-банкрута, на думку апеляційного суду не доведено, а порушення ліцензійних умов колегією суддів не виявлено, а отже і підстав для анулювання ліцензії не вбачається.

Відповідно до вимог ч.2 статті  71  Кодексу  адміністративного  судочинства  України в адміністративних  справах  про  протиправність  рішень,  дій чи бездіяльності суб’єкта  владних  повноважень  обов’язок  щодо  доказування правомірності свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності  покладається  на  відповідача,  якщо  він  заперечує  проти  адміністративного  позову, що не було зроблено відповідачами в межах даної справи.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що  місцевим господарським судом було неповно з’ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а також було невірно оцінено наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, що призвело до порушення норм матеріального права.

Відповідно до п.п. 1, 4 статті 202 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанова господарського суду Полтавської області від 06.11.2006 року по справі № 10/170 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 1 ст. 94, ст. 198, п.п. 1, 4 ст. 202, ст. 207 розділом VII «Прикінцеві та перехідні положення», КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу  арбітражного керуючого суб’єкта підприємницької діяльності ліквідатора ПСП «Омельницьке», м. Полтава на постанову господарського суду Полтавської області від 06.11.2006 року  у справі № 10/170 задовольнити частково.

2.          Постанову господарського суду Полтавської області  від 06.11.2006 року  по справі № 10/170 скасувати та прийняти нове рішення, яким наказ Міністерства Економіки України від 04.05.2006 року № 161 про анулювання ліцензії серії АА № 487831 на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих ( розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), видану Шаповалову Сергію Вікторовичу 26.05.2003 року –скасувати.

3.          В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4.          Матеріали справи № 10/170 повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанова апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

Постанова апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Яковлєв М. Л.                                            Судді:                                                                                      Гаврилюк  О.М  Судді:                                                                                      Міщенко  П. К.