Справа № 2-4079/10
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н НЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Нікіта О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням посилаючись на те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1. В спірній квартирі зареєстровані відповідач та її неповнолітня донька, але більше п’яти років відповідач та її донька в спірній квартирі не проживають, особистих речей немає, витрати по утриманню житла відповідач не несе. Тому позивач звернувся до суду і просить визнати відповідача та її неповнолітню доньку такими, що втратили право користування спірною квартирою.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив суд винести рішення, яким визнати відповідача ОСОБА_2 та її неповнолітню доньку ОСОБА_3, 1995 року народження такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1
Відповідач до суду не з’явилась, причини неявки суду не повідомила, а тому по справі необхідно постановити заочне рішення, відповідно до ст. 224 ЦПК України через неявку відповідача в судове засідання.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право власності від 21 жовтня 2009 року (а.с.5). Згідно довідки форми № 3 в спірній квартирі зареєстровано 5 осіб, а саме: ОСОБА_1, її доньки: ОСОБА_2 та ОСОБА_4, син ОСОБА_5 та онука ОСОБА_3 (а.с.6).
Наполягаючи на позові представник позивача пояснив, що позивачка є людиною похилого віку і змушена сплачувати комунальні послуги за відповідача та її неповнолітню доньку, які в спірній квартирі не проживають більше п’яти років.
На підтвердження того факту, що відповідач та її донька не проживаються в спірній квартирі позивач надала акт про не проживання від 25.08.2010 року (а.с.9).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6, яка є подругою доньки позивача пояснила, що відповідач в спірній квартирі не проживає більше 10 років. Зі слів доньки позивача знає, що відповідач за комунальні послуги не сплачує. В спірній квартирі буває часто та не бачила речей відповідачки та її доньки. Сварок з приводу неможливості проживання в спірній квартирі та вселення вона не бачила.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона медсестра та часто приходить до позивача робити уколи. Відповідачку знає, оскільки вона навчалась в одному класі з її дитиною. Відповідач проживає разом з дитиною та цивільним чоловіком окремо, витрати на утримання житла не несе, за матір’ю не доглядає.
ОСОБА_5, який був допитаний в якості свідка пояснив, що проживає в спірній квартирі разом зі своєю матір’ю – позивачкою. Відповідачка не проживає в спірній квартирі більше десяти років, її донька теж не живе. Вона сама вирішила не проживати, ніяких перешкод з боку позивача не чинилось щодо користування відповідачем та її донькою спірною квартирою.
Відповідно до вимог ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Також у статті 41 Конституції України вказано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст.405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Тобто, суд приходить до висновку, що реєстрація відповідача у спірній квартирі, дійсно перешкоджає позивачу здійснювати її право власності, а позивач має право вимагати усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні своїм майном, у зв’язку з чим, суд, вважає за необхідне визнати відповідача та її доньку такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 213, 215, 218, 226 ЦПК України суд, -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя