Справа № 2-820/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

09 листопада 2010 року                  Дніпровський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді                              Яровенко  Н.О.

при секретарі                                     Бондар О.П., Нікіта О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СПД «ОСОБА_5», 3-і особи: ОСОБА_2, СПД «ОСОБА_3» про повернення належним чином оформленої трудової книжки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вимушеного прогулу, -  

в с т а н о в и в:

    Позивач звернулась до суду з позовом до СПД «ОСОБА_5» про повернення трудової книжки посилаючись на те, що вона з червня 2006 року по 25 березня 2008 року працювала продавцем-консультантом ювелірних виробів згідно трудового договору з відповідачем. З 11.03.2008 року по 25.03.2008 року позивач перебувала у відпустці за власний рахунок, а вийшовши на роботу їй повідомили, щоб вона написала заяву про звільнення за власним бажанням з 25.03.2008 року. Заяву позивач написала, але позивачу належним чином трудову книжку не повернули та не провели остаточний розрахунок, повідомивши щоб вона звернулась за тиждень. За тиждень позивач зателефонувала головному бухгалтеру, яка повідомила, що остаточний розрахунок буде проведено лише тоді, коли позивач поверне 200 доларів США за проходження стажування по підвищенню кваліфікації. Тому позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

    В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просить суд зобов’язати відповідача звільнити ОСОБА_1 з посади продавця-консультанта з 25.03.2008 року за власним бажанням з внесенням відповідного запису до трудової книжки; зобов’язати відповідача надати належним чином оформлену трудову книжку; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 2100 грн.; стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв’язку із затримкою видачі трудової книжки в сумі 6300 грн.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

    Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивач сама написала заяву про звільнення за власним бажанням і її ніхто не змушував, саме вона хотіла звільнитись з 25.03.2008 року та не відпрацьовувати два тижні, як того вимагає трудове законодавство. Відповідач без позивача не міг самостійно оформити звільнення позивача, оскільки є встановлена процедура, яка вимагає при реєстрації розірвання і зняття з реєстрації трудових договорів обов’язкову присутність працівника і фізичної особи-роботодавця. В разі відсутності в центрі зайнятості однієї із сторін трудового договору, зняття трудового договору з реєстрації неможливе. Крім того, у відповідача не було трудової книжки позивача, оскільки вона повинна зберігатися безпосередньо у працівника, який працює на умовах трудового договору у фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Щодо стягнення вихідної допомоги, то в цій частині вимоги позивача теж є необґрунтованими, оскільки вихідна допомога виплачується тоді, коли при звільненні було порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору, а відповідач не порушував законодавства при звільненні позивача. Тому просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

    Представник 3-ої особи: СПД «Іноземцевої» в судовому засіданні пояснив, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

    Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та представника 3-ої особи: СПД «Іноземцевої», свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

    Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 01 лютого 2008 року між СПД «Іванюк» та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір, який 06.02.2008 року був зареєстрований Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості (т.1 а.с.69).

    Наполягаючи на позові представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення, яку СПД «ОСОБА_5» не розглянуто.

    В матеріалах справи є копія заяви ОСОБА_1 (а.с.27).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260 встановлено, що розірвання і зняття з реєстрації трудових договорів здійснюється в присутності працівника і фізичної особи-роботодавця.

Таким чином, написавши заяву про звільнення ОСОБА_1 була зобов’язана пропрацювати ще два тижні, а саме до 08.04.2008 року, а лише потім разом з СПД «ОСОБА_5»  звернутись до центру зайнятості з приводу розірвання та зняття з реєстрації трудового договору.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Представником позивача не надано жодного доказу, що ОСОБА_1 після спливу двох тижнів, вимагаючи звільнення від особи-роботодавця, не отримала позитивного результату. Також не надано жодного доказу взагалі звернення до особи-роботодавця з приводу реєстрації розірвання трудового договору в центрі зайнятості, оскільки вказаний вище Порядок вимагає особистої присутності обох сторін трудового договору. Таким чином, оформити звільнення ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства СПД «ОСОБА_5» була позбавлена.

Відповідно з ч. 1  ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Відповідно до  ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п.1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 58 від 29.07.1993 p., трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п’ять днів.

Відповідно до п. 2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України  № 58 від 29.07.93 р. «трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників».

Відповідно до п. 8 та 9 «Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою» затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 08.06.2001 № 260, записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи. Посадова особа центру зайнятості підтверджує особистим підписом записи, внесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою.

Відповідно до вищенаведеного Порядку, як реєстрація так і зняття з реєстрації Трудового договору проводиться в органах Державної служби зайнятості безпосередньо за участю роботодавця та робітника, при цьому робітник самостійно повинен надати до Державної служби зайнятості для реєстрації та зняття з реєстрації свою Трудову книжку.

Представник відповідача стверджував, що трудова книжка ОСОБА_1 знаходилася безпосередньо у неї і у СПД «ОСОБА_5» не знаходилась. Твердження представника позивача не відповідає дійсності, доказами не підтверджено. Тому вимоги ОСОБА_1 про повернення трудової книжки, зобов’язання зробити в трудовій книжці запис про звільнення за згодою сторін, і вимога, яка витікає з попередніх, - щодо виплати компенсації за час вимушеного прогулу з причини неповернення трудової книжки задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  38, 47, 48 КЗпП України, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 58 від 29.07.93 року, Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260, ст.ст. 10, 58, 88, 131, 208, 209, 212- 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до СПД «ОСОБА_5», 3-і особи: ОСОБА_2, СПД «ОСОБА_3» про повернення належним чином оформленої трудової книжки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вимушеного прогулу відмовити.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя