ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"06" листопада 2007 р. | Справа № 8/193-07-6659 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.,
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 06.11.2007 р.
від позивача: Орехівська Л.М., довіреність б/н від 03.09.2007р.;
від відповідача: Смірнова Я.В., довіреність №569 (7) від 10.09.2007р.;
Монько Н.Г., довіреність №363 від 17.09.2007р.;
Завертайло О.І., довіреність №377 (8) від 17.09.2007р.;
від ІІІ особи: не з’явилися;
від прокурора: Клюкін К.І., посвідчення №3;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Прокурора Іванівського району Одеської області в інтересах Держави в особі Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного комітету України з державного матеріального резерву
на рішення господарського суду Одеської області
від 05 жовтня 2007р.
по справі №8/193-07-6659
за позовом: Підприємства з іноземними інвестиціями „Віталмар Агро”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеської обласної державної хлібної інспекції
Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради
до Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного комітету України з державного матеріального резерву
про зобов’язання відвантажити майно та стягнення штрафних санкцій в сумі 23690,76 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.10.2007р. по справі №8/193-07-6659 (Атанова Т.О.) частково задоволено позов ПІІ „Віталмар Агро” до ДП „Хлібна база №77” Державного комітету України з державного матеріального резерву за участю третьої особи –Одеської обласної державної хлібної інспекції про зобов’язання відвантажити майно та стягнення штрафних санкцій у сумі 23690,76 грн.: зобов’язано відповідача відвантажити ПІІ „Віталмар Агро” товар –побічний продукт ячменю з вмістом зерна 65-70% у кількості 153 тон 140 кг, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. та витрат по сплаті ІТЗ судового процесу, у задоволенні інших позовних вимог - відмовлено, з посиланням на те, що: 1) представник позивача довів суду певними засобами доказування, що відповідач в порушення умов п. 5.1 договору від 24.01.2007р., розпорядився побічними продуктами, які виникли при переробці ячненю, позивача без законних на то підстав, оскільки згідно з п.3.13 договору від 24.01.2007р. у власність відповідача переходять лише відходи, а не побічні продукти, так на зворотній стороні актів від 22.02.2007р. №41, від 13.03.2007р. №44, складених та підписаних ДП „Хлібна база №77”, не зазначено, що внаслідок очистки та сушіння зерна утворилися саме відходи; 2)твердження відповідача, що отримана суміш не є побічним продуктом, а є саме відходами та не відповідає технічним вимогам на побічні продукти, судом відхилено, оскільки вони непереконливі, не обґрунтовані, та спростовуються матеріалами справи: актами на очистку, сушіння зерна насіння олійних культур і трав від 22.02.2007р. №41. від 13.03.2007р. №44, листами Одеської державної хлібної інспекції від 07.06.2007р. №02/11/53, від 05.07.2007р. №02/11/85, в яких вказано, що отримана суміш є побічним продуктом; 3) позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу у загальній сумі 23690,76 грн. задоволенню не підлягають, оскільки така відповідальність не передбачена умовами договору, крім того, вартість ячменю, з якої розрахований розмір штрафних санкцій, не доведена позивачем належними доказами.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням №927 вих-07 від 15.10.2007р. звернувся Прокурор Іванівського району Одеської області, в якому просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2007р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що : 1)на думку суду, відповідач в порушення умов п. 5.1 договору розпорядився зерном позивача, але зазначений пункт договору забороняє розпоряджатися саме зерном, натомість побічний продукт не є зерном в розумінні п. 11 ст. 1 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” та класифікується за п. 20 ст. 1 названого Закону; 2) ні укладеним договором, ні чинним законодавством не передбачено зберігання побічного продукту, тим більш зараженого шкідниками, після відвантаження зерна, тому якщо позивач вважав отриманий в результаті обробки спірний продукт своїм, він мав у письмовій формі заявити про його відвантаження разом із зерном, але такої заяви позивачем не було зроблено, крім того сторонами за договором не укладався договір на зберігання побічних продуктів чи відходів; 3) судом не прийнято до уваги тієї обставини, що побічний продукт, отриманий в результаті обробки зерна, не відповідав ДСТУ –3769-98, що є порушенням Інструкції „Про порядок ведення облікуй оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання”, що підтверджується аналізними картками лабораторії, листом позивача „101/1 від 14.02.2007р., у зв’язку з чим спірний продукт був терміново вивезений автотранспортом за наказами №1111 від 16.03.2007р., №1134 від 20.03.2007р. та №1138 від 21.03.2007р.; 4) що стосується твердження позивача щодо неповідомлення відповідачем про намір списати на свою користь спірний продукт, то це не відповідає дійсності, оскільки відповідач повідомляв позивача про те, що залікова вага, за якою буде повертатися зерно, менша від фактично завезеної фізичної ваги, крім того можливість додаткових витрат поклажодавця передбачена п. 2.3 договору та ст. 30 Закону України „Про зерно і ринок зерна України”, отже позивач має визнати утворення спірної суміші як додаткові (непередбачувані) витрати та списати їх на свої збитки.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційного подання Прокурора Іванівського району Одеської області, заслухавши представників прокуратури, сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Одеської області слід залишити без змін, а апеляційне подання –без задоволення, з огляду на таке.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 24.01.2007р. між ДП „Хлібна база №77” Держкомрезерву (зерновий склад) та ПІІ „Віталмар Агро” (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна №3, відповідно до умов якого поклажодавець передає зерно, а зерновий склад зобов’язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором.
На виконання умов договору ПІІ „Віталмар Агро” передало на відповідальне зберігання ДП „Хлібна база №77” Держкомрезерву зерно ячменю у кількості 9718,64 тон, що підтверджується складськими квитанціями на зерно від 31.01.2007р. №1137, 01.02.2007р. №1142, 02.02.2007р. №1154, 03.02.2007р. №1157, 04.02.2007р. №1159, 05.02.2007р. №1163, 06.02.2007р. №1166, 07.02.2007р. №1167, 08.02.2007р. №1169, 09.02.2007р. №1171, 10.02.2007р. №1174, 11.02.2007р. №1176, 12.02.2007р. №1178, 13.02.2007р. №1179, 14.02.2007р. №1180, 01.03.2007р. №1194, 02.03.2007р. №1196, 03.03.2007р. №1199, 04.03.2007р. №1200, 05.03.2007р. №1201, 06.03.2007р. №1202, 07.03.2007р. 1203, 09.03.2007р. №1204, 10.03.2007р. №1205, 11.03.2007р. №1206.
Згідно з п. 3.2 договору зерновий склад приймає зерно ячменю, доробляє його до кондиції стійкого зберігання, а саме : проводить сушіння до 13,5%, очищення до 0,5% та відпускає його поклажодавцю.
З метою уникнення претензій стосовно якості зерна, уповноважена особа з питань якості з боку поклажодавця контролює в лабораторії зернового складу визначення якості (п. 3.3 договору).
Пунктом 3.5 договору встановлено, що випуск зерна проводиться за показниками якості не гіршими від показників якості приймання зерна.
За розпорядженнями на очистку, сушіння зерна, насіння олійних культур і трав та актами на очистку, сушіння зерна, насіння олійних культур і трав від 22.02.2007р. №41 та від 13.03.2007р. №44 ДП „Хлібна база №77” Держкомрезерву здійснила очистку зерна з метою усунення зараження шкідниками, в результаті чого утворилися побічні продукти із вмістом зерна понад 70 до 85% у кількості 153,140 тон. та зерно у кількості 9418,41 тон.
Листом №293 від 12.04.2007р. ПІІ „Віталмар Агро” просило ДП „Хлібна база №77” Держкомрезерву дозволити відвантаження побічних продуктів ячменю з вмістом від 70-85% зерна у кількості 153,140 тон, які утворилися в результаті вторинної обробки ячменю згідно з розпорядженнями та актами на очистку, сушіння зерна, насіння олійних культур і трав від 22.02.2007р. №41 та від 13.03.2007р., оскільки вказаний у актах побічний продукт не визначається чинним законодавством як відходи.
21.05.2007р. ДП „Хлібна база №77” надіслала на адресу ПІІ „Віталмар Агро” лист №187, в якому вказувало на те, що ДП „Хлібна база №77” не може задовольнити вимогу ПІІ „Віталмар Агро”, вказану у листі №123 від 12.04.2007р., оскільки зерно ячменя, яке надійшло від останнього, мало плесно затхлий запах, колір, не характерний для нормального зерна, крім того в ньому було виявлено зараженість, у зв’язку з чим було проведено обробку, суміш яка була отримана в результаті обробки, є непридатною для застосування в будь-якій галузі господарства, не відповідає технічним вимогам на побічні продукти та не може класифікуватися як побічний продукт.
Відповідно до наказу №1111 від 16.03.2007р. ДП „Хлібна база №77” Державного комітету України з державного матеріального резерву відвантажила ПОСОГ „Санвіт” 153,140 тон побічного продукту.
У зв’язку з відмовою ДП „Хлібна база №77” Держкомрезерву відвантажити ПІІ „Віталмар Агро” останній звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ДП „Хлібна база №77” Держкомрезерву про зобов’язання відповідача видати позивачеві товар – побічний продукт ячменю з вмістом зерна – 65-70% в кількості 153,140 тон та стягнення штрафних санкцій в розмірі 23690,76 грн., з посиланням на те, що дії відповідача порушують вимоги чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що між ПІІ „Віталмар Агро” та ДП „Хлібна база №77” Державного комітету України з державного матеріального резерву укладено договір зберігання на товарному складі (складського зберігання), який регулюється главою 66 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов’язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Згідно зі ст. 959 названого Кодексу товарний склад зобов’язаний за свій рахунок оглянути товар при прийнятті його на зберігання для визначення його кількості та зовнішнього стану. Товарний склад зобов’язаний надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності. Товарний склад або поклажодавець при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов’язані з оглядом речей, несе сторона, яка вимагала огляду та перевірки.
Стаття 960 Цивільного кодексу України встановлює: якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, товарний склад зобов’язаний самостійно вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них поклажодавця. У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов’язаний негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця.
До правовідносин, які виникли на підставі договору складського зберігання, застосовуються норми Цивільного кодексу, які регулюють договір зберігання, а саме: ст. 942 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зберігач зобов’язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
За ст. 944 названого Кодексу зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей, на першу вимогу поклажодавця, навіть якщо строк зберігання не закінчився (ч. ч. 1.2 ст. 949, ст. 953 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 7.1 договору складського зберігання №3 від 24.01.2007р. строк зберігання зерна встановлюється з дня фактичної здачі зерна до витребування зерна поклажодавцем, але в межах терміну дії договору.
Пунктом 20 ч.1 ст. 1 Закону України „Про зерно та ринок зерна України” визначено, що продуктами переробки зерна є борошно, крупа, хлібобулочні і макаронні вироби, комбікорм, побічні продукти переробки зерна, в тексті цього Закону поняття „зерно” та „продукти переробки зерна” розуміються як „зерно та продукти його переробки.
Відповідно до додатку №2 до п. 3.5.1 Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої Наказом Мінагрополітики України від 11.07.2005р. № 310, побічними продуктами переробки зерна є: а) зернова суміш від первинного оброблення, яка містить від 50 до 70% (включно) зерен продовольчих (уключаючи круп’яні), фуражних і бобових культур, які за стандартами належать до основного зерна або до зернової домішки; б)зернова суміш від первинного оброблення, яка містить від 70 до 85% зерен продовольчих (уключаючи круп’яні), фуражних і бобових культур, які за стандартами належать до основного зерна або до зернової домішки; в) мучка кормова, яку одержують при виробництві борошна і круп; г) висівки; ґ) зародок, який відбирають при переробленні зерна в борошно або крупи; д) дрібка кормова - просяна й вівсяна, січка горохова, одержані при виробництві круп, а також подрібнене зерно кукурудзи, яке проходить крізь сито з отворами діаметром 2,5 мм.
При цьому відходами згідно з вищевказаною Інструкцією визначаються: 1) першої категорії: а) зернові відходи з умістом зерна від 30 до 50% (включно); б) зернові відходи з умістом зерна від 10 до 30% (включно); в) борошняні витряски й борошняні змітки; г) пил оббивний білий; 2) другої категорії: а) зернові відходи з умістом зерна від 2 до 10%; б)стержні качанів кукурудзи, кукурудзяна плівка, лузга горохова, лузга м’яка вівсяна й ячмінна, полова; в) пил оббивний сірий; 3) третьої категорії: а) відходи від очищення зерна (схід з приймального сита сепаратора, прохід крізь нижнє сито сепаратора) з умістом зерна не більше 2%, солом’яні частини; б) лузга рисова, просяна, гречана, жорстка - вівсяна та ячмінна, пил аспіраційний і оббивний чорний; в) кукурудзяні обгортки.
За розпорядженнями на очистку, сушіння зерна, насіння олійних культур і трав та актами на очистку, сушіння зерна, насіння олійних культур і трав від 22.02.2007р. №41 та від 13.03.2007р. №44 ДП „Хлібна база №77” Держкомрезерву здійснила очистку зерна з метою усунення зараження шкідниками, в результаті чого утворилися побічні продукти із вмістом зерна понад 70 до 85% у кількості 153,140 тон. та зерно у кількості 9418,41 тон.(арк. спр. 16,17).
За наказом №1111 від 16.03.2007р. ДП „Хлібна база №77” Державного комітету України з державного матеріального резерву відвантажила ПОСОГ „Санвіт” 153,140 тон побічного продукту, який належить позивачу.
Пунктом 5.1 вищевказаного договору сторони встановили, що зерновий склад не має права розпоряджатися зерном поклажодавця, окрім винятку, який вказаний в п. 3.11 договору (поклажодавець здійснює доставку зерна зерновому складу за свій рахунок).
Оскільки, п. 3.13 договору складського зберігання №3 від 24.01.2007р., що тільки відходи, отримані зерновим складом при роботі з зерном, передаються у власність зернового складу, то відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства розпорядився побічним продуктом із вмістом зерна понад 70 до 85% у кількості 153,140 тон, який утворився під час переробки зерна, що належить ПІІ „Віталмар Агро”.
За таких обставин, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що відповідач безпідставно та необґрунтовано розпорядився належним позивачу товаром, визначивши вказаний товар - побічний продукт з вмістом зерна понад 70%-до 85% у кількості 153,140 тон як відходи, оскільки наявність затхлого або іншого специфічного запаху не може впливати на кваліфікацію продуктів очистки зерна як відходів та побічного продукту, лише наявність вмісту відсотку зерна у продукції, що утворилася в результаті роботи з ним, є класифікатором для взяття цієї продукції на облік в якості відходів чи побічного продукту.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” зерно та продукти його переробки, визнані за результатами лабораторного аналізу непридатними для продовольчого використання, підлягають експертизі з метою прийняття рішення про можливість їх подальшого використання або знищення в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Проведення експертизи зерна та продуктів його переробки, а також прийняття висновку щодо можливості їх подальшого використання або знищення покладаються на спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України державний орган у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки.
Відповідно до п. п. 2.4 та 2.5 Положення про Державну хлібну інспекцію Автономної Республіки Крим, обласну державну хлібну інспекцію, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 21.10.2004р. №372, серед основних завдань Держхлібінспекції є визначення якісних показників зерна та продуктів його переробки з видачею сертифікатів якості при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також при переміщенні їх у межах України, проведення спірних аналізів зерна та продуктів його переробки, результати яких є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання.
Також пунктом 3 названого Положення встановлено, що Держхлібінспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить спірні аналізи зерна та продуктів його переробки, що зберігаються на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форми власності та господарювання, висновки за їх результатами є обов’язковими для виконання всіх суб’єктів господарювання (п.п. 3.3 Положення); забезпечує проведення експертизи якості зерна та продуктів його переробки, які визнані за результатами лабораторного аналізу непридатними для продовольчого використання, а також приймає рішення про можливість їх подальшого використання або знищення в установленому порядку (п.п. 3.8 Положення)
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про звернення ДП „Хлібна база №77” Державного комітету України з Державного матеріального резерву до Одеської обласної державної хлібної інспекції з питання проведення експертизи якості зерна та продуктів його переробки, які визнані за результатами лабораторного аналізу непридатними для продовольчого використання, а також рішення Одеської обласної державної хлібної інспекції про можливість подальшого використання або знищення в установленому порядку продуктів переробки зерна, які виникли під час переробки зерна ПІІ „Віталмар Агро”.
Не приймаються до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду твердження представника прокуратури та представників ДП „Хлібна база №77” Державного комітету України з Державного матеріального резерву щодо неможливості зберігати на території підприємства зараженого продукту з тих підстав, що згідно з п.п. 6.1.4. Технічного регламенту зернового складу, який затверджено наказом Міністерства аграрної політики України №228 від 15.06.2004р., зерновий склад звільняється від обов’язку прийняти зерно на зберігання, якщо у зв’язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити схоронності зерна, зокрема такими обставинами є те, що якість зерна, що завозиться, не відповідає вимогам нормативних документів та / або може становити загрозу якості інших культур, що зберігаються на складі, оскільки відповідач не скористався своїм правом на відмову від прийняття зараженого зерна та прийняв його в порушення умов зберігання зерна на зерновому складі, а отже він не має права посилатися на неможливість зберігання побічного продукту, який утворився внаслідок переробки зерна.
У позові ПІІ „Віталмар Агро” просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 23690,76 грн. за неналежне виконання зобов’язань за договором зберігання.
Проте, на думку колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 23690,76 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Стаття 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ст. 230 названого Кодексу штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Суб’єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частинами 1 та 4-7 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов’язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов’язань, визначається відповідним суб’єктом господарювання - господарською організацією.
Оскільки умовами договору складського зберігання зерна №3 від 24.01.2007р. не передбачено відповідальності ДП „Хлібна база №77” Державного комітету України з державного матеріального резерву за привласнення побічного продукту у вигляді штрафу та пені, то відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій.
Крім того, вартість ячменю, з якої розрахований розмір штрафних санкцій, не доведена позивачем належними доказами.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги ПІІ „Віталмар Агро” до ДП „Хлібна база №77” Державного комітету України з державного матеріального резерву щодо зобов’язання відвантажити товар –побічний продукт ячменю з вмістом зерна 65-70% у кількості 153,140 тон, а тому рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційне подання Прокурора Іванівського району Одеської області –без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2007р. по справі №8/193-07-6659 залишити без змін, апеляційне подання – без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: О. Т. Лавренюк