ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

Вн. № 12/152

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 31 липня 2008 року           17:05           № 12/152

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Цвіркуна Ю.І., суддів Арсірія Р.О., Кочана В.М.,

при секретарі Яремій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики України про поновлення на державній службі,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про поновлення на державній службі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив: - зобов’язати позивача скасувати наказ Міністерства аграрної політики України від 12.09.2007 №344-к року про звільнення ОСОБА_1 як такий, що прийнято з порушенням норм закону; - зобов’язати Міністерство аграрної політики України поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу садівництва, виноградництва та хмелярства Департаменту ринків рослинництва, садівництва, виноробства. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує ти, що при винесенні зазначеного наказу відповідачем було порушено його право на публічну службу, а сам наказ про звільнення прийнятий без достатніх для цього правових підстав.

Представник відповідача в суді проти позовних вимог заперечував, вважаючи, що наведені позивачем доводи не відповідають обставинам справи, позиція позивача та його представника суперечать актам чинного законодавства України, а підстави звільнення підтверджуються рішеннями суду, що набрали законної сили.

Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши представлені докази, встановив наступне.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 13.03.2006 р. ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу садівництва, виноградництва та хмелярства Департаменту ринків рослинництва, садівництва, виноробства. 13.03.2006 р. позивач прийняв присягу державного службовця про, що  внесено відповідний запис до його трудової книжки, а також був належним чином ознайомлений з попередженням про спеціальні обмеження, встановлені Законом України «Про державну службу»та Законом України «Про боротьбу з корупцією»щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби.

Проте позивачем було здійснено порушення обмеження щодо проходження державної служби, що підтверджується постановами Голосіївського районного суду м. Києва.

Так, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2007 р. по справі №3-21620/8 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого р.2 ст. 5 ч. 1 п. „б" Закону України «Про боротьбу з корупцією»встановлено, що ОСОБА_1, являючись державним службовцем, одночасно був власником та співвласником підприємств, що здійснюють підприємницьку діяльність. Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні корупційного діяння, передбаченого п.„б" ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2007 р. по справі №3-21617/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 6 р. 2, ч. 1 ст. 9 р.3 Закону України „Про боротьбу з корупцією" встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді головного спеціаліста Департаменту ринків рослинництва, садівництва виноградства та виноробства Міністерства аграрної політики України, будучи державним службовцем, 14.03.2007 року подав неповні відомості про доходи за 2006 р., не вказав суму грошових коштів у розмірі 2957 грн. 56 коп., отриманих ним як заробітну плату у 2006 р., тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 6 та ч.1 ст.9 Закону України „Про боротьбу з корупцією". Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушень, передбачених ст..6 ч.1, ст..9 ч.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Управлінням по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в місті Києві 11.07.2007 р. № 3/5-5074 направило листа до Міністерства аграрної політики України, яким поінформувало про вищезазначені постанови Голосіївського районного суду. Зазначене повідомлення було направлене для реагування та вжиття заходів відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну службу»та ст. 10 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Скориставшись своїм правом, передбаченим Кодексом України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 звернувся до Прокуратури м.Києва для внесення нею протесту на зазначені постанови, але листами від 03.09.2007р. №04/3-5105-07 Прокуратурою надано відповіді, у яких зазначається, що дані постанови Голосіївського районного суду від 20 червня 2007 р. є законними, підстав для внесення прокуратурою м. Києва протесту не вбачається.

Враховуючи представлені докази по справі, є підстави вважати, що відповідні постанови Голосіївського районного суду м.Києва  набрали законної сили.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 12.09.07 р. № 344-к «Про звільнення ОСОБА_1.»за вчинення правопорушень, передбачених пунктом «б»частини першої статті 5, частиною першою статті 6 Закону України «Про боротьбу з корупцією», недотримання пов’язаних із походженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу»та надання неправдивих відомостей щодо своїх доходів, передбачених статтею 15 Закону України «Про державну службу», звільнено з 13 вересня 2007 року ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу садівництва, виноградарства та хмелярства Департаменту ринків рослинництва, садівництва, виноградарства та виноробства згідно з пунктом 2 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу».

Посилання позивача на порушення процедури при звільненні його з публічної служби свого підтвердження в суді не знайшло.

Підставою винесення оскаржуваного наказу стали постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2007 р. №3-21620/8 та № 3-21617/8 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст. 6 та ч.1 ст.9 Закону України „Про боротьбу з корупцією" та п.„б" ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією".

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначене, факти вчинення позивачем порушення, що пов'язані з обмеженнями при проходженні державної служби не потребують додаткового доказування.

У ст.30 Закону України «Про державну службу», зокрема, закріплено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну службу»Державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

Відповідно до п. б ч.1 ст. 5 Закону України «Про державну службу»державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики).

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про боротьбу з корупцією»декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави,  здійснюється в порядку і на підставах, передбачених статтею 13 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про боротьбу з корупцією»порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру) тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також є підставою для відмови у призначенні на посаду та для позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи.

Стаття 13 Закону України "Про державну службу" регулює питання щодо декларування доходів державних службовців.

Проаналізувавши положення названих вище статей Законів України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією»суд дійшов висновку про те, що наказ Міністерства аграрної політики України від 12.09.2007 року №344-к про звільнення ОСОБА_1 є таким, що відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Тож відповідний суб’єкт владних повноважень повинен діяти згідно із законом, оскільки його повноваження вичерпно визначені у законі.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в суді, оскаржуваний наказ відповідача відповідає положенням закону.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В позові ОСОБА_1 відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                Цвіркун Ю.І

Судді:                                                                                                                          Р.О. Арсірій

                                                                                                               В.М. Кочан