Справа № 2-1835/2010р.

РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2010 року                                                    м. Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді - Ванівського О.М.

при секретарі – Яриш О.В.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача Львівської міської ради – Цяпало Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 до Львівської міської ради, третя особа: Перша львівська державна нотаріальна контора про тлумачення заповіту та визнання права на спадщину за заповітом,  

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом в інтересах ОСОБА_4 до Львівської міської ради, третя особа: Перша львівська державна нотаріальна контора про тлумачення заповіту та визнання права на спадщину за заповітом.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_5 1930 року народження. З моменту смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Відповідно до заповіту посвідченого секретарем виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області 3 червня 2008 року ОСОБА_5 на випадок його смерті зробив таке розпорядження: „разом з майном, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить мені на основі свідоцтва про право власності на квартиру виданого 16.08.2001 року, зареєстрованого Львівським міським Бюро технічної інвентаризації № 52964 заповідаю ОСОБА_4". Інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 немає. Після звернення, спадкоємцем за заповітом ОСОБА_6, до Першої Львівської державної нотаріальної контори м. Львова, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, через нечітке формулювання у заповіті розпорядження спадкодавця, щодо належного йому майна. Оскільки в заповіті не зазначено чітко, що в склад спадщини входить нерухоме майно, а саме квартира, нотаріус повідомив, що не має законних підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину за цим заповітом на вищевказану квартиру. Статтею 1256 Цивільного Кодексу України, встановлено, що право тлумачити заповіт мають спадкоємці або суд. У разі відсутності спору між спадкоємцями, ними може бути укладено договір про тлумачення заповіту, в якому вони можу та уточнити, конкретизувати волю спадкодавця тощо, або з'ясувати зміст окремих розпоряджень заповіту; можуть розділити частки у спадковому майні, права та обов'язки між ними тощо. Відповідно до вимог ст.1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями, однак оскільки немає інших спадкоємців, з якими міг би бути укладений договір про тлумачення заповіту, відповідно до вимог ч.2 цієї етапі тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України. Враховуючи вищенаведене, просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та дав аналогічні до викладених у позовній заяві пояснення.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що дійсно секретарем виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області 3 червня 2008 року  було не чітко записано волю спадкодавця, а саме: не зазначено про спірну квартиру. Вирішення спору відніс на розсуд суду.

Представник третьої особи – Першої Львівської державної нотаріальної контори м.Львова, будучи належним чином повідомленим в судове засідання не з’явився, не повідомивши про причину неявки чи про відкладення розгляду справи, а тому, згідно ст.169 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом безспірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_5 1930 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про смерть(а.с.5). З моменту смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належала йому на праві приватної власності, згідно свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_1 від 16 серпня 2001р.(а.с.6) Відповідно до заповіту посвідченого секретарем виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області 3 червня 2008 року ОСОБА_5 на випадок його смерті зробив таке розпорядження: „разом з майном, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить мені на основі свідоцтва про право власності на квартиру виданого 16.08.2001 року, зареєстрованого Львівським міським Бюро технічної інвентаризації № 52964 заповідаю ОСОБА_4"(а.с.4).

У відповіді на звернення ОСОБА_4 від 15.01.2010р. до Першої Львівської державної нотаріальної контори м. Львова, її було повідомлено про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, через нечітке формулювання у заповіті розпорядження спадкодавця, щодо належного йому майна, зокрема не зазначено чітко, що в склад спадщини входить нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1(а.с.8).

Статтею 1256 Цивільного Кодексу України, встановлено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом.

Оскільки, інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 немає, то на підставі ст.213 ЦК України тлумачення заповіту здійснюється судом.  

Як вбачається із змісту заповіту ОСОБА_5 на випадок його смерті зробив таке розпорядження: „разом з майном, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить мені на основі свідоцтва про право власності на квартиру виданого 16.08.2001 року, зареєстрованого Львівським міським Бюро технічної інвентаризації № 52964 заповідаю ОСОБА_4".

Згідно ч.3 ст.213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину тлумачення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

А тому, тлумачити заповіт слід наступним чином, а саме: «На випадок моєї смерті роблю таке розпорядження, разом з майном, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить мені на основі свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_1, виданого 16.08.2001р., зареєстрованого Львівським міським бюро технічної інвентаризації №52964 та квартиру АДРЕСА_1 заповідаю ОСОБА_4».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 10 - 11, 60, 88, 118, 209 – 212, 214 – 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 213, 1256 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 до Львівської міської ради, третя особа: Перша львівська державна нотаріальна контора про тлумачення заповіту та визнання права на спадщину за заповітом - задовольнити.

Заповіт ОСОБА_5 складений 3 червня 2008р., посвідчений секретарем Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області Кулинич О.Г. тлумачити наступним чином, а саме: «На випадок моєї смерті роблю таке розпорядження, разом з майном, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить мені на основі свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_1, виданого 16.08.2001р., зареєстрованого Львівським міським бюро технічної інвентаризації №52964 та квартиру АДРЕСА_1 заповідаю ОСОБА_4».

Зобов’язати Першу Львівську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину усього майна, що належало на момент смерті ОСОБА_5.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя         (підпис)           Ванівський О.М.

Копія вірна

Суддя