Справа № 2а-1806/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року суддя Малиновського районного суду м. Одеси Дрішлюка А.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії , -
В С Т А Н О В И В:
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії . Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому з 2006 року повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідними законами «Про державний бюджет» дія цієї норми була призупинена, але рішеннями Конституційного суду такі призупинення визнавались неконституційними. На підставі цього позивач звернулась до суду та просив визнати відмову виплатити соціальну допомогу безпідставною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому щомісячну соціальну допомогу за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року в сумі 1240 грн. 20 коп. та з 01 січня 2010 року по 30 листопада 2010 року в сумі 1785 грн. Крім цього позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2000 грн.. Крім цього позивач просив зобов’язати відповідача нараховувати йому з 1 грудня 2010 року державну соціальну допомогу «Дітям війни» в повному розмірі – 30% від мінімальної пенсії за віком.
Представник відповідача заперечення проти позову не надав. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» діти війни – це ті, яким на 2 вересня 1945 р. не виповнилось 18 років. Як встановлено в судовому засіданні позивач є особою, яка відноситься до категорії «Діти війни», так як він народився в 1936 р., отже на нього розповсюджується дія вказаного Закону. Згідно зі ст.6 вищевказаного закону, позивач з 1 січня 2006 р. має право на щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Способи захисту прав та законних інтересів позивачів (невичерпний перелік) передбачені ст. 105 КАС України.
Задовольняючи позов частково суд виходе за межи заявлених позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004р., чинний у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Аналогічним чином суд вирішує питання щодо виплат на 2010 р., та задовольняє заявлені позовні вимоги.
Відповідно до ч.1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6 місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України а дміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно поновлюючи строк на звернення до суду з адміністративними позовом суд виходе зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються суд ом. Оскільки неправомірні дії відповідача позбавили можливості позивачів реалізувати своє конституційне право та виходячи з сенсу вищевказаної статті суд вважає, що пропуск строку на звернення до суду був незначним, а тому клопотання про поновлення строку на звернення до суду підлягає задоволенню. При цьому суд керується принципами викладеними в ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, та вважає, що поновлення строку в даному конкретному випадку забезпечує позивача на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
З огляду на наведені обставини, суд вважає необхідним захистити права та інтереси позивача шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок доплат соціальної допомоги та стягнення відповідних грошових коштів за 2009 та 2010 роки. .
Разом з тим, суд вважає за необхідним відмовити в стягнення компенсації завданої моральної шкоди виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно зі ст. 23 ЦК України м оральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно зі ст. 1167 ЦК України м оральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Оскільки винність відповідача КП ЖКС „Хмельницький” знайшла своє підтвердження в ході експертного дослідження, вимоги про відшкодування моральної шкоди позивача підлягають задоволенню. Разом з тим, суд враховує конкретні обставини справи, а також вимоги ст. 23 ЦК України, зокрема, те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт завдання шкоди та його обсяг, а власно факт вчинення неправомірних дій не може бути безумовною підставою для задоволення позову в цій частині, суддя відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст.ст.150, 152 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 11, 12, 21, 71, 86, 128, 159-163 КАС України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо перерахунку і виплати щомісячного підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу з 1 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. та з 1 січня 2010р. по 08 листопада 2010 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.І.ДРІШЛЮК