Справа № 2а-1667 / 10
П О С ТА Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого
судді Назарової М.В. при секретарі Зятьковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ Антрацитівського РВ УМВС Черкасова Костянтина Володимировича про скасування постанови по справі по адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 17 листопада 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому вказує, що 09 листопада 2010 року приблизно о 8.05 год. він, керуючи автомобілем «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Леніна у с. Нижній Нагольчик, наближаючись до мосту через р. Малий Утлюг, у дозволенному для обгону місці, він здійснив обгін транспортного засобу «ЗІЛ», після чого був зупинений інспектором ВДАІ Антрацитівського РВ УМВС Черкасовим Костянтином Володимирович та останнім був складений протокол та винесена постанова по справі по адміністративне правопорушення, в якій зазначено, що він 09.11.10 р. о 8.05 год. на автодорозі Антрацит-Дякове-КПП «Дубровка», 7 км, керуючи автомобілем «ЗАЗ», державний номерний знак якого НОМЕР_1, скоїв обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю /район профілакторію шахти «Кріпенська», чим порушив
п. 14.6, Правил дорожнього руху /далі – ПДР/ України, та скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України і за що його піддано штрафу у розмірі 480 грн. З такими висновками відповідача він не згодний і відразу зазначав про це в протоколі, оскільки в дійсності він на зазначеній автодорозі, здійснив обгін автомобілю, який рухався з меншою швидкістю, здійснив обгін на прямій ділянці дороги, обмеженої оглядовості не було – оглядовість була понад 200 м., на даній ділянці дороги забороняючих знаків, які б забороняли обгон немає.
Тому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 09.11.10 р., а провадження – закрити.
У судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги та додатково пояснив, що на вказаній ділянці дорога проглядалась добре, тому він й скоїв обгін автомобіля «ЗІЛ», перешкод для обгону не було, крутого повороту не було, як і не було будь-яких забороняючи знаків.
Відповідач – інспектор ВДАІ Антрацитівського РВ УМВС Черкасов К.В., не визнавав позов, та пояснив, що 09.11.10 р. він ніс патрулювання і ним було виявлено факт порушення п. 14.6 позивачем, який скоїв обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, обігнав автомобіль, де на дорозі в плані поворот праворуч, при цьому зона видимості була до повороту 50 м, вони прослідували за автомобілем «ЗАЗ», та наздогнали його у с. Нижній Нагольчик, також був зупинений водій ЗІЛ. Після чого було складено протокол та винесено постанову відносно позивача. Просить у задоволення позову відмовити.
Суд, вислухавши позивача, відповідача, свідка ОСОБА_4, дослідивши інші докази по справі, вважає позов як такий, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно п. 14.6 /г/ ПДД обгін заборонено в кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших дільницях доріг з обмеженою оглядовістю або в умовах недостатньої оглядовості, а п.п. 1.10 дає поняття обмеженої оглядовості як оглядовість дороги у напрямку руху, яку обмежено геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об’єктами, а також транспортними засобами, а недостатньої видимості як видимість дороги у напрямк руху менш ніж 300 у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду та інше, за порушення чого передбачена адміністративна відповідальність ч. 2 ст. 122 КпАП України, а саме - встановлює відповідальність за порушення водіями правил обгону.
Судом у судовому засіданні досліджено копію протоколу серії ВВ1 № 130804, який складено відповідачем 09.11.10 р. о 08.10 год. с. Нижній Нагольчик, вул. Леніна, про те, що позивач 09.11.10 р. о 08.05 год. на автодорозі Антрациит-Дякове-КПП «Дубрівка», 7 км, керуючи автомобілем «ЗАЗ» д/н НОМЕР_1, скоїв обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю /район профілакторію шахти «Кріпенська»/, чим порушив п.14.6, ПДР /а.с. 6/.
З протоколу, вбачається, що на час його складення ОСОБА_1 вказував, що з протоколом був не згодний, що не порушував правил дорожного руху, обгон скоїв на дорозі з доброю оглядовістю, не менш 200 м /а.с. 6/.
Вказане порушення відображено і в оскаржуваній постанові серії ВВ № 426942 від 09.11.10 р. про накладення на позивача адміністративного стягнення за ст. 122 ч. 2 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 480 грн. /а.с. 5/.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тому за клопотанням відповідача у судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_4, який зазначений у вищезазначеному протоколі про адмінправопорушення, і який пояснив, що його як водія ЗІЛу дійсно у вказаному місці та час обігнав автомобіль ЗАЗ на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, адже там дорога робить крутий поворот, і обмежена оглядовість – десь 50 м.
Натомість позивач, не погоджуючись с порушенням, надав суду фото, зроблені ним на вказаному місці /а.с. 7, 11/, проглянувши які, учасники процесу погодилися, що це саме те місце, про яке йдеться в протоколі, проте позивач вважає, що обмеженої оглядовості не було, а відповідач та свідок – що була. Суд же, оцінюючи надані позивачем фото, доходить висновку про допустимість та відносимість його як доказу по справі, адже на знімках чітко вбачається, що вказана ділянка дороги має обмежену оглядовість, а в цьому разі суд погоджується із відповідачем.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ще передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідач у справі є посадовою особою державного органу влади, який входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, діяльність його регламентується Законом України "Про міліцію".
Згідно ст. 2 Закону України "Про міліцію" на нього покладені обов"язки у тому числі, забезпечення дорожнього руху.
Тобто, відповідач у справі - посадова особа органу владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обов'язки щодо контролю за дотриманням іншими суб'єктами Правил дорожнього руху.
Згідно п.п. 1.1., 1.3 Правил дорожнього руху ці правила відповідно де Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантаж ів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил, а учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за порушення Правил дорожнього руху передбачена: Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 9 КпУП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, яка оскаржується, прийнята відповідачем на підставі Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
Згідно ч. 1 ст. 293 КУпАП орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень – п. 4 - змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Тому, враховуючи особистість позивача та відсутність на його боці обставин, що обтяжують його відповідальність, керуючись ч. 2 ст. 11 КАСУ про те, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, суд, доходячи висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, проте вважає можливим призначити ОСОБА_1 мінімальний розмір стягнення, передбачений ч. 2 ст. 122 КпАП України – у вигляді штрафу у розмірі п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімуми доходів громадян /425 грн./. Знижуючи розмір штрафу до мінімального, передбаченого санкцією статті, суд враховує, що на момент скоєння адмінправопорушення у відповідача не було будь-яких відомостей про наявність обставин, що обтяжують його відповідальність.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. Конституцією України, ст. ст. 2, 4, 6, 7, 17, 69-72, 159 – 163, 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1. ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, 254 КАС України, ст. ст. 122 ч. 2, 293 КпАП України, п.п. 14.6.г Правил дорожнього руху, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ Антрацитівського РВ УМВС Черкасова Костянтина Володимировича про скасування постанови по справі по адміністративне правопорушення відмовити за необґрунтованістю.
Змінити захід стягнення, накладений на ОСОБА_1 згідно постанови ВВ № 426942 від 09.11.10 р. по справі про адміністративне порушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України, і вважати його підданим штрафу у розмірі 425 грн.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанову надруковано у нарадчій кімнаті.
Головуючий: М.В. Назарова