Справа № 22-ц-1741/2010р. Головуючий по 1-ій інстанції: Кравченко В.О.
Категорія: 57 с Суддя-доповідач: Кононенко О.Ю.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
09 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Кононенко О.Ю.,
суддів - Шевченка В.А., Білецького О.М.,
з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Конотоп
на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 листопада 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Конотоп Сумської області
про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни,
в с т а н о в и л а:
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 листопада 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України понесені нею судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.
При цьому зазначає про відсутність фінансування витрат із Державного бюджету на виплату підвищення до пенсії, та те, що управління Пенсійного фонду діяло у межах наданих законом повноважень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, нараховуючи у 2008 та 2009 роках підвищення у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, суд у порушення вимог ст.ст. 99, 100 КАС України не застосував строки позовної давності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з наявності у позивача права на отримання доплати до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішення Конституційного Суду від 9 липня 2007 року, яким визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про призупинення дії ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішення Конституційного Суду від 22 травня 2008 року, яким визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо обмеження розміру надбавки. Суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду України у м. Конотоп, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачці відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 має статус дитини війни.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.
Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавка дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачці з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.
Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
За викладених обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року.
Не спростовують висновків суду доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 99 КАС України річний строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушене право.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач знала про порушення її прав. Крім того, закон передбачає, що особа повинна була знати про порушення її прав, але у зв’язку з похилим віком, правовою необізнаністю, складністю правового регулювання спірних правовідносин, позивач не змогла реалізувати своє право на своєчасне звернення до суду за захистом порушеного права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду та встановлених обставин.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп відхилити.
Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 листопада 2009 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: