У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«26» листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого - судді Собіни І.М.
суддів: Пашкевича О.О., Буцяка З.І.
при секретарі судових засідань Приходько Л.В.
з участю ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Зарічненського районного суду від 30 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Зарічненського районного суду від 30 вересня 2010 року позов задоволено.
Поділено спільно нажите майно подружжя між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яке складається із житлового будинку та надвірних будівель, що розташовані в АДРЕСА_1 вартістю 196998 грн. Визнано в ньому частку ОСОБА_2: частину коридору 1-1 (1,45х2,74м), ванну 1-7, коридор 1-2, житлову 1-5, кухню 1-6, вхідний ганок «а1», льох «Б», 1/2 частину колодязя «З», 1/2 частину огорожі№1. Всього на суму 103546 грн., що становить 53\100 частини всього будинковолодіння. Визнано в ньому частку ОСОБА_3: частину коридору 1-1 (4,52х2,74 м), житлову 1-3, житлову 1-4, сарай «В», сарай «Д», сарай «д», вбиральню «Ж», 1/2 частину колодязя «З», 1/2 частину огорожі №1. Всього на суму 93452 грн., що становить 47/100 частини від всього будинковолодіння.
Зобов’язано сторони виконати наступні роботи по переобладнанню житлового будинку на дві квартири, а саме зобов’язано ОСОБА_2 закласти дверні прорізи №1 та №2; влаштувати перегородку в приміщенні 1-1, розділивши його на дві частини; та зобов’язати ОСОБА_3 влаштувати вхід з двору в приміщення 1-1; влаштувати вхід з приміщення 1-1 в приміщення 1-3 і з приміщення 1-3 в приміщення 1-4. Зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 влаштувати автономні системи електропостачання та опалення у своїх квартирах.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за різницю в частках, як другому співвласнику в сумі 5047 грн.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі, апелянт ОСОБА_3 покликається на його незаконність, ухвалення з порушенням норм процесуального права.
Вказує, що ухвалюючи рішення, місцевий суд взяв до уваги тільки покази позивачки ОСОБА_2 про те, що вона, на відміну від нього, постійно працювала. Його ж пояснення про те, що він постійно, з 1996 р. їздив на сезонні роботи, які приносили стабільний дохід в сім’ю, як в грошовому виразі, так і в забезпеченні зерном та іншими продуктами, необхідним для введення господарства.
Зазначає, що всупереч ст.ст. 131, 187 ЦПК України судом першої інстанції були прийняті як належні докази по справі ощадні книжки «Ощадбанку» та довідки про заробітну плату ОСОБА_2 та приєднано їх до матеріалів справи, хоча про їх подачу нею не було заявлено ні до, ні під час попереднього розгляду справи, тому він, як відповідач, не мав змоги ознайомитись та дати оцінку цим доказам, також дані докази йому для ознайомлення місцевим судом надані не були.
Вказує, що покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що до часу його одруження із позивачкою ОСОБА_2 в нього були заготовлені будівельні матеріали, а саме камінь на фундамент, цегла, цемент, шифер, пиломатеріали і столярні вироби, дані ними в судовому засіданні місцевого суду, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно не були взяті до уваги, також місцевий суд не дав їм належної оцінки в самому рішенні.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив його клопотання про виклик в судове засідання та допит експерта ОСОБА_7, яка дала висновок будівельно-технічного дослідження по заяві ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в натурі, складеного 08.07.2010 р. цим же експертом, а також про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Вказує, що висновок будівельно-технічного дослідження від 08.07.2010 р., складений експертом ОСОБА_7, містив два варіанти розподілу будинковолодіння, однак судом першої інстанції безпідставно був взятий до уваги тільки один на користь позивачки.
Зазначає, що вважає поділ будинковолодіння, зроблений місцевим судом, є неможливим, оскільки позивачці залишаються ванна, кухня, піч, грубки опалення, а виділенні йому кімнати не мають будь-яких опалювальних пристроїв, водогону, елементарних засобів приготування їжі. Для влаштування окремої автономної системи електропостачання та опалення у виділених йому кімнатах необхідні великі кошти, на відміну від позивачки, в якої у виділеній їй половині всі комунікації готові, їй потрібно встановити тільки окремий електролічильник.
Просив скасувати рішення Зарічненського районного суду від 30 вересня 2010 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи шлюб між сторонами було зареєстровано у встановленому законом порядку 03.02.1991 р. і розірвано у відповідності до вимог чинного законодавства 02.03.2009 р. (а. с. 6, 8).
Судом першої інстанції встановлено, що перебуваючи у шлюбі, сторони по справі у 1991 р. розпочали будівництво житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1, яке завершили у 2006 р.
Власником вказаного будинковолодіння є відповідач ОСОБА_3 згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, серії ЯЯЯ №182446, виданого виконавчим комітетом Дібрівської сільської ради 13.12.2006 р. і зареєстрованого в РОБТІ 13.02.2007 р. (а. с. 4).
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тому, місцевий суд правомірно визнав житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю колишнього подружжя - сторін по справі. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що будівельні матеріали на будівництво спірного будинку були придбані ще до одруження відповідача ОСОБА_3 з позивачкою ОСОБА_2 за гроші його матері, оскільки вони не підкріплені ніякими документальними доказами – платіжними документами, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Згідно із ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Сімейного Кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Тому, суд першої інстанції законно поділив спірне будинковолодіння між сторонами в рівних частках по 1-му варіанту поділу, який зазначений у висновку будівельно-технічного-дослідження, складеного 08.07.2010 р. спеціалістом Рівненського ОБТІ судовим експертом ОСОБА_7, стягнувши при цьому різницю в частках вартості майна з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3
Доводи апелянта ОСОБА_3 про те, що місцевий суд безпідставно відмовив йому в клопотанні про проведення повторної будівельно-технічної експертизи є необґрунтованими, оскільки, як вбачається із протоколу попереднього судового розгляду від 29 липня 2010 року, відповідач ОСОБА_3 відмовився від її призначення під час проведення попереднього судового розгляду справи (а. с. 38).
Виходячи з наведеного, рішення місцевого суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування колегія судів не вбачає.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 315, ч. 1 ст. 325 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Зарічненського районного суду від 30 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Собіна І.М.
Судді: Пашкевич О.О.
Буцяк З.І.