Справа № 22-ц-1874/2010р. Головуючий по 1-ій інстанції: Терещенко О.І.
Категорія: 57 с Суддя-доповідач: Кононенко О.Ю.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
09 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Кононенко О.Ю.,
суддів - Шевченка В.А., Білецького О.М.,
з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області
на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 11 лютого 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області
про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,-
в с т а н о в и л а:
Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 11 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати недоплачених сум з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.
При цьому зазначає про те, що позиція суду першої інстанції щодо виплати підвищення пенсії за період з 01.01.07 по 09.07.07 та з 09.07.07 по 01.01.08 є такою, що суперечить чинному на той час законодавству, а з 22.05.2008 року виплати проводились відповідно до постанови КМУ № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 . має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Приймаючи постанову про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до приписів ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни». При цьому, зазначені висновки суду ґрунтувались на рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп2007 року та на рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп2008 та ст.54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік».
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, дія цієї норми була зупинена, а тому не підлягала застосуванню.
На підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області з 22.05.2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції від 18.11.2004р. (чинній у 2009 році), дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст.6 зазначеного закону не було зупинено і суд першої інстанції правильно дійшов висновку про право позивача на доплату до пенсії за 2009 рік.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність механізму забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність механізму, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Безпідставними є також посилання відповідача на те, що фінансування виплат проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, ухваленої з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, оскаржувана постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області відхилити.
Постанову Білопільського районного суду Сумської області від 11 лютого 2010 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: