Справа № 22-ц-2088/2010р. Головуючий по 1-ій інстанції: Дашутін І.В.
Категорія: 57с Суддя-доповідач: Кононенко О.Ю.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
16 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого: Кононенко О.Ю.,
суддів: Шевченка В.А., Білецького О.М.,
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Сумському районі
на постанову Сумського районного суду Сумської області від 23 листопада 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Сумському районі про визнання бездіяльності протиправною і спонукання до перерахунку пенсії, -
в с т а н о в и л а:
Постановою Сумського районного суду Сумської області від 23 листопада 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Сумському районі.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Сумському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 703 гривні 87 коп., за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 715 гривень 23 коп. та за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року в розмірі 996 гривень, що разом складає - 2415 гривень 10 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Сумському районі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
При цьому зазначає, що у 2007 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не був встановлений порядок надання і фінансування пільг дітям війни та механізм їх виплати, питання щодо підвищення доплати в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в законодавчому порядку не було врегульовано, тому управління не мало жодних підстав для проведення таких виплат.
Крім того, вказує, що з 22.05.2008 року надбавка до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530, а оскільки фінансування виплат по Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проводиться із Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, управління діяло в межах чинного законодавства.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Приймаючи постанову про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до приписів ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни». При цьому, зазначені висновки суду ґрунтувались на рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп2007 року та на рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп2008 року, Законі України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, дія цієї норми була зупинена, а тому не підлягала застосуванню.
На підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, управління Пенсійного фонду України Сумському районі з 22.05.2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції від 18.11.2004р. (чинній у 2009 році), дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст.6 зазначеного закону не було зупинено і суд першої інстанції правильно дійшов висновку про право позивача на доплату до пенсії за 2009 рік.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на те, що з 22.05.2008 року постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року визначені інші розміри надбавки до пенсії особам, які мають статус «дитина війни», оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України та законам України, в а разі їх невідповідності законам чи Конституції мають застосовуватися відповідні положення закріплені в законі.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність механізму та коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність механізму та коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Безпідставними є також посилання відповідача на відсутність правових підстав для стягнення державної соціальної підтримки дітей війни з коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Не спростовують висновків суду доводи апелянта і щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, ухваленої з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, оскаржувана постанова суду першої інстанції є законною і обгрунтованою, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сумському районі відхилити.
Постанову Сумського районного суду Сумської області від 23 листопада 2009 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: