Судове рішення #12126329

Справа № 22-ц-1883/2010р.                                                                                                                                         Головуючий по 1-ій інстанції: Прокудіна Н.Г.

Категорія: 57 с                                                                                                                                                                Суддя-доповідач: Кононенко О.Ю.

 

 У Х В А Л А

І м е н е м      У к р а ї н и

09 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого: Кононенко О.Ю.,

суддів: Шевченка В.А., Білецького О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми

на постанову  Зарічного районного суду м. Суми від 28 січня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії та зобов’язання провести перерахунок, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 28 січня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 53 ч.3 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 53 ч.3 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до вимог Постанов Кабінету Міністрів України № 418, 264, 713 з 01 червня 2006 року.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

При цьому зазначає, що обчислення пенсії позивачу здійснено в межах закону, а чинне законодавство не передбачає можливості здійснити перерахунок пенсії за вислугу років, оскільки законодавчо не вирішене питання щодо віднесення працівників льотно-випробувального складу авіації Товариства сприяння оборони України до категорії працівників льотно-випробувального складу цивільної авіації.

В запереченні позивач спростовує доводи апеляційної скарги та просить суд залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми з 1992 року і отримує пенсію, як працівник льотного складу. З 06 травня 1983 року по 12 березня 1992 року працював льотчиком-інструктором у Богодухівському учбовому авіаційному центрі ДТСААФ та з 06 травня 1983 року по 12 березня 1992 року – льотчиком-інструктором Сумського навчального авіаційного центру ДТСААФ. Розмір пенсії позивача обчислений відповідно до ч.1 ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

03 вересня 2000 року був проведений перерахунок пенсії у зв'язку зі змінами до ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Пенсія після перерахунку була зменшена.

Приймаючи постанову про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як особа льотного складу повітряних суден, що належали до ДТСААФ, відноситься до категорії осіб льотного складу повітряних суден цивільної авіації і доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду, виходячи з наступного.

Ч.3 ст.53 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (в редакції Закону №1222-XIV) передбачено: “Працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (ч.1 ст.64 та ст.ст.65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених ч.1- 3, 6 ст.19 та ст.21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85% заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75% заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія”.

Дія ст.53 поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, котрі вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом згідно з п.2 розділу II “Прикінцеві положення” Закону № 1222- XIV. Предметом регулювання зазначеної статті, як вбачається з її назви, є розміри пенсій за вислугу років.

Перелік окремих категорій працівників авіації та льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років, встановлений ст.54 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Даною нормою, зокрема, передбачено, що право на таку пенсію мають працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, у яких вони зайняті, та що перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень ст.54 Закону “Про пенсійне забезпечення” Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 липня 1992 р. №418 “Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу”.

Згідно з п.“г” п.1 затвердженого цією постановою Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, один рік роботи на посадах льотного складу в навчальних і спортивних авіаційних організаціях ДТСААФ рахується за півтора року вислуги за умови виконання плану навчально-льотної підготовки, а при виконанні елементів складного або вищого пілотажу - за два роки вислуги.

У п.1 і п.2, затвердженого тією ж постановою Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, названо членів екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів, а також льотно-інструкторський склад.

Таким чином, посади, які обіймав ОСОБА_3 до виходу на пенсію за вислугою років, підпадають під підстави для призначення йому такої пенсії відповідно до ст.54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” і перерахунку цієї пенсії у розмірі, встановленому ч.3 ст.53 названого Закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що на позивача не поширюється дія ч.3 ст.53 зазначеного Закону, оскільки він не працював на посадах, перелічених у цій нормі, є помилковим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, належать і члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів, льотно-інструкторський склад організацій ДТСААФ, Товариства сприяння обороні України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, прийнятої з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскаржувана постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304,   п.1 ч.1 ст.307, ст.308,  ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми

відхилити.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 28 січня 2010 року у даній справі  залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація