справа № 2–а–109/10

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Арциз                                                                                                                           20 вересня 2010 року

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Гусєвої Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Арцизького районного суду Одеської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Арцизькому районі Одеської області про визнання незаконною відмови відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни, зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дитям війни», -

встановив:

В грудні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача. Свої вимоги він обґрунтував тим, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він має статус дитини війни. Ст. 6 цього Закону передбачає доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2007 років зазначену доплату до пенсії він не отримував, а в 2008-2009 роках замість 30% від мінімальної пенсії за віком отримував лише 10%.

Посилаючись на норму ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка відповідно передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, позивач просив зобов'язати відповідача дорахувати вказану та виплатити доплату до пенсії за 2006-2009 роки, в сумі 5 132 гривень 10 копійок.

Позивач в судове засідання не з’явився, але надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності на підставі доказів, наявних у справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача до суду не з’явився, надіслав до суду заяву, згідно якої просив розглянути справу у його відсутність, на підставі матеріалів, наявних у справі, позовні вимоги не визнав та надав письмові заперечення на позов. Крім того, представник відповідача також вказав на пропущення позивачем процесуального строку для звернення до суду.

Враховуючи неявку всіх сторін, що беруть участь у справі, судом у відповідності до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають зі спорів фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій та бездіяльності, які повинні розглядатися в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Арцизькому районі Одеської області та отримує пенсію за віком.

Згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", від 18 листопада 2004 року №2195-IV (зі змінами та доповненнями), дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Тому, позивач відноситься до категорії – дитина війни, що підтверджується копіями його паспорту (а.с.5-6) та пенсійного посвідчення (а.с.7). Зазначені обставини відповідачем не оспорювалися.

У зв'язку з зазначеним позивач, відповідно до ст.6 названого Закону, має право на отримання доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Протягом 2006-2007 років позивачу доплата до пенсії відповідно до названого закону не виплачувалася.

Судом встановлено, що з 01 січня по 31 березня 2008 року була нарахована та виплачена доплата до пенсії позивачу у розмірі 47 гривень 00 копійок, щомісячно; з 01 квітня по 30 червня 2008 року - 48 гривень 10 копійок, щомісячно; з 01 липня по 30 вересня 2008 року - 48 гривень 20 копійок, щомісячно; з 01 жовтня по 31 грудня 2008 року – 49 гривень 80 копійок, щомісячно; в період з 01 січня по 31 грудня 2009 року – 49,80 грн., щомісячно (а.с.14 об.). Виплата проведена в повному обсязі, що не заперечується сторонами по справі, тобто, мали місце нарахування та виплата доплати до пенсії в 2008-2009 роках позивачу в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Спір підлягає вирішенню на підставі ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 1 листопада 1996 року, № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", - Конституція України має найвищу юридичну силу, а його норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить йому.

Крім того, Постановою Пленуму Верховного суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю є людина, його права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст.21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не може бути звужений (ст.22).

Зупинення дій положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України.

Крім того, встановлений ч.2 ст.95 Конституції України, ч.2 ст.38 Бюджетного кодексу України перелік законів, які регулюються Законом про Державний бюджет, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 6, ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, від 19 грудня 2006 року, - державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Дітям війни доплата до пенсії підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, позивач, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік", від 20 грудня 2005 року, дія ст.6 зазначеного Закону у 2006 році зупинена.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік", від 19 січня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік", від 20 грудня 2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік", від 19 січня 2006 року не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, у 2006 році доплати до пенсії, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.

Відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу протягом 2006 року доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені, то вимоги позивача про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни протиправною та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок щомісячної соціальної допомоги як «дитині війни» за 2006 рік задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України, від 09 липня 2007 за № 6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України – закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Таким чином, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до п.п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, Рішення Конституційного Суду України, від 22 травня 2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

З 01 січня 2008 року до 21 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України відповідач відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням п.п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позивачу відповідач нараховував та виплачував доплату до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

З 22 травня 2008 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, з урахуванням, що порушені права позивача підлягають захисту з 24 грудня 2008 року, вимоги позивача про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як «дитині війни» протиправною та зобов’язання відповідача здійснити йому перерахунок щомісячної соціальної допомоги як «дитині війни» у вигляді доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2008 рік підлягають частковому задоволенню у період з 24 грудня 2008 року до 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум.

Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно його дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином суд визнає, що відповідач повинен був нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у 2009 році в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Аналіз наведеного закону і обставин справи дають суду підстави до висновку, що соціальні права позивача на отримання 30-ти відсоткової доплати до пенсії, як особи, що має статус дитини війни, порушені, а тому підлягають захисту в судовому порядку шляхом часткового задоволення його позову. Зокрема, судом встановлено, що відповідач порушив вищенаведені проаналізовані норми права, які регулюють спірні правовідносини щодо нарахування та виплати державної соціальної допомоги позивачу, як дитині війни, тому суд вважає, що відповідача слід зобов’язати здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону за період з 24.12.2008р. по 24.12.2009р.

Що стосується вихідного критерію обчислення розміру підвищення до пенсії, то суд не може погодитися із позицією відповідача про те, що призначати та виплатити позивачу доплату до пенсії, виходячи з пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, є неможливим, з наступних підстав.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Отже, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-ІУ.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

В даному випадку слід застосувати і ч. 7 ст. 9 КАС України, яка передбачає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правові відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правові відносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Тому суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого визначеного на законодавчому рівні мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації визначених конституцією гарантій та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, відповідач має здійснити доплату до пенсії позивачу, виходячи із розрахунку 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону. Питання стосунків між суб'єктами владних повноважень щодо механізму реалізації положень ст. 6 названого Закону, отримання в повному обсязі фінансування на виконання ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не може погіршувати соціальний захист позивача та розмір підвищення пенсії, гарантованих зазначеним Законом.

Так, відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду – як джерело права, в зв’язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, так як реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, позивач, яка має статус «дитина війни», має право на одержання соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки правові положення, які передбачають виплату соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є чинними,  у зв’язку з чим органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.

Суд вважає, що зазначену державну соціальну допомогу повинен нараховувати і виплачувати саме відповідач, так як згідно п. 3 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261, від 24 жовтня 2007 року (далі Постанова № 1261)  до основних засад Пенсійного Фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Згідно п. 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного Фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Згідно  п. 3 зазначеного Положення до основних засад Пенсійного Фонду також відноситься забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних витрат.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Але, разом з тим, суд вважає, що заслуговують на увагу доводи представника відповідача щодо пропуску позивачко строку звернення до адміністративного суду.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ст.100 КАС України встановлює, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала,  не знайде підстав для поновлення строку .

Таким чином, враховуючи доводи представника відповідача щодо неповажності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем, а наведені позивачем причини пропуску такого строку не визнаються судом поважними, в зв’язку з чим суд вважає за необхідне застосувати наслідки, передбачені ст.100 КАС України, тому вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити йому перерахунок та виплатити щомісячну соціальну допомогу як «дитині війни» у вигляді доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2007 року по 23 грудня 2008 року підлягають залишенню без розгляду.

Позивач звернулася з позовом до суду 24 грудня 2009 року, а тому, враховуючи річний строк для звернення до суду, який діяв при його зверненні до суду, порушені права позивача підлягають захисту з 24 грудня 2008 року.

Згідно ст. ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Таким чином вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок щомісячної соціальної виплати за 2006-2009 роки у сумі 5 132 грн. 10 коп. та забезпеченні його виплати задоволенню не підлягають, так як суд, відповідно до зазначених норм права, не може ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Крім того, суд у відповідності до вимог абз6 п.4 ч.1 ст.163 КАС України зобов’язати встановити строк для подання суб'єктом владних повноважень – відповідачем до суду звіту про виконання постанови, оскільки він вимагає вчинення певних дій та роз’яснити, що перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили.

Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», Рішенням Конституційного Суду України, від 09 липня 2007 року по справі № 6-рп/2007 року, Рішенням Конституційного Суду України, від 22 травня 2008 року по справі № 10-рп/2008 року, ст.ст. 6-14, 71, 99, 100, 122, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

В поновленні ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом щодо вимог до Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області  за період з 1 січня 2006р. по 23 грудня 2008р. – відмовити.

Визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області щодо не нарахування доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 24 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 по 24 грудня 2009 року.

Зобов'язати Пенсійний фонд України в Арцизькому районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 24 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 по 24 грудня 2009 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача здійснити йому перерахунок та виплатити щомісячну соціальну допомогу як «дитині війни» у вигляді доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком 01 січня 2007 року по 23 грудня 2008 року – залишити без розгляду.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Відповідачу – Управлінню пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області в місячний строк після набрання постановою законної сили, подати звіт про його виконання.

Суддя

Арцизького районного суду                     Гусєва Н.Д.