справа № 2-а-167/10

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Арциз                                         17 листопада 2010 року                  

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Гусєвої Н.Д.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні залі суду м. Арциз Одеської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Одеській області та інспектора ДПС ВДАІ Саратського району Одеської області Келембей Андрія Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,  

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить скасувати постанову серії ВН № 265580 від 23 вересня 2010 року, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 вересня 2010 року відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. На підставі цього проколу інспектором ДПС було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень. Позивач з постановою не згодний та вважає, що вона є незаконною і необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з порушенням чинного законодавства. Також позивач вказує на те, що при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, він не визнавав своєї провини, про зазначив в протоколі про адміністративне правопорушення. Просив суд визнати вказану постанову протиправною та скасувати її.

Представник позивача, яка діє на підставі довіреності в судове засідання не з’явилася, але надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності на підставі доказів, наявних у справі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Одеській області та  відповідач Келембей А.В., були повідомлені належним чином про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судової повістки про виклик до суду долучені до матеріалів справи, в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи неявку всіх сторін, повідомлених належним чином про день, час та місце розгляду справи, що беруть участь у справі, судом у відповідності до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають зі спорів фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій та бездіяльності, які повинні розглядатися в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свобод в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2010 року відносно позивача інспектором ДПС ВДАІ Саратського району Одеської області Келембей А.В., було складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого ОСОБА_1 23 вересня 2010 року о 19:13 годині по вул. Котовського в смт. Сарата Одеської області, керуючи автомобілем «Ніссан Ноте», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в населеному пункті, рухався зі швидкістю зі швидкістю 84 км/год. Швидкість вимірювалася приладом «Беркут» №0603037, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.7). Постановою, складеною інспектором ДПС ВДАІ Саратського району Одеської області Келембей А.В., на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень за зазначене вище правопорушення (а.с.6).

Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає у разі перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 23 вересня 2010 року відносно позивача інспектором ДПС ВДАІ Саратського району Одеської області Келембей А.В., було складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого ОСОБА_1 ОСОБА_1 23 вересня 2010 року о 19:13 годині по вул. Котовського в смт. Сарата Одеської області, керуючи автомобілем «Ніссан Ноте», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в населеному пункті, рухався зі швидкістю зі швидкістю 84 км/год. Швидкість вимірювалася приладом «Беркут» №0603037, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.7). Постановою, складеною інспектором ДПС ВДАІ Саратського району Одеської області Келембей А.В., на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень за зазначене вище правопорушення (а.с.6), за те, що він 23 вересня 2010 року о 19:13 годині по вул. Котовського в смт. Сарата Одеської області, керуючи автомобілем «Ніссан Ноте», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в населеному пункті, рухався зі швидкістю зі швидкістю 84 км/год.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів  фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” від 23 грудня 2005 року №14 встановлено, що зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП, зокрема, в постанові потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Незважаючи на те, що згідно зі ст.251 КУпАП, доказами по справі є також показання свідків, висновки експерта, речові докази, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів  фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, у вищезазначеній постанові відповідачем взагалі не зазначено будь-яких доказів на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, не наведено будь-якої оцінки вказаного доказу.

Більш того, постанова по справі про адміністративне правопорушення від 23 вересня 2010 року, винесена відповідачем, не відповідає вимогам, передбаченим ст.283 КУпАП, зокрема, інспектор, в резолютивній частині постанови, визнає винним ОСОБА_1, при цьому інспектор постановив накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень, при цьому не зазначив з яких міркувань він виходив, накладаючи адміністративне стягнення, не навів доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та не зазначив мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів, оскільки позивач ОСОБА_1 при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, зазначив, що він з протоколом не згоден, а інспектор при винесенні постанови по справі на встановив взагалі мотивів невизнання ОСОБА_1 своєї провини та не дав їм належну оцінку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до положень ч. 2 ст.71 КАС України доказування законності своїх дій покладено саме на посадову особу, або колегіальний орган, який вчинив дію, що оспорюється в судовому порядку позивачем.

Обов’язок доказування вини водія у вчиненні правопорушення у сфері дорожнього руху покладено на посадову особу, яка винесла постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні безперечні докази того, що позивач керуючи транспортним засобом порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України.

Відповідач не надав ні заперечень на позовну заяву, ні будь-яких доказів в судове засідання при розгляді справи по суті, тоді як саме на нього законом покладено обов’язок доказування вини позивача у скоєні правопорушення.

Зважаючи на відсутність доказів, на підставі яких можна було зробити однозначний висновок щодо вчинення позивачем зазначеного правопорушення, неможливо було прийняти законне та обґрунтоване рішення посадовою особою при розгляді адміністративної справи через неповне дослідження всіх обставин по справі і відсутність достатніх та незаперечних доказів винуватості позивача в скоєному правопорушенні.

За таких обставин постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Як видно з квитанції №28 від 24.09.2010 року, виданої Арцизьким відділенням ПАТ «ІМЕКСБАНК», позивачем було сплачено 3 грн. 40 коп. судового збору, однак відповідно до ч.5 ст.587 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита, у зв’язку з чим суд робить висновок, що судовий збір сплачено позивачем помилково, у зв’язку з чим в силу ч.2 ст.89 КАС України підлягає поверненню особі, яка його сплатила, тобто позивачу ОСОБА_1

Крім того, ч.1 ст.94 КАС України з державного бюджету підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, пов’язані з отриманням ним правової допомоги зі складання позовної заяви в розмірі 100 гривень, та які документально підтверджені довідкою юрисконсульта Пелівана Є.К.

Таким чином, керуючись ст.ст.6-14, 69, 71, 89, 94, 98, 158-163, 166, 167, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.1 ст.122, ст.ст.251, 254, 283, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №106 від 10 жовтня 2001 року, суд,-

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 265580 від 23 вересня 2010 року, складену інспектором дорожньо-патрульної служби ВДАІ Саратського району Одеської області Келембей Андрієм Васильовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Повернути ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок, помилково сплачені ним при зверненні з позовом до суду.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов’язані з отриманням ним правової допомоги зі складання позовної заяви в розмірі 100 (сто) гривень.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Арцизького районного суду                 Гусєва Н.Д.